Справа № 0308/5787/2012 Провадження №11/0390/451/2012 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.
Категорія:ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В. О.,
суддів - Філюка П.Т., Пазюка О.С.,
за участю прокурора -Кухтей-Хилюк Л.В.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2012 року , яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, непрацюючий, має на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, непрацюючий, має на утриманні малолітню дитину, в порядку ст.89 КК України судимості не має, -
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено рахувати з 15.05.2012 року.
У справі вирішено питання щодо речового доказу.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що 24 листопада 2007 року близько 22.00 год., знаходячись в с. Шепель Луцького району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливою метою, попередньо домовившись між собою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4 та виразилось у нанесенні ОСОБА_2 удару кулаком руки в голову, від чого потерпілий впав, та нанесенні декількох ударів по тулубу, кожним з підсудних одночасно, відкрито викрали мобільний телефон марки "Соні Еріксон К-750І" вартістю 700 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 25 грн., грошові кошти в сумі 200 грн., банківську картку КБ «Надра», перепустку на завод. Внаслідок таких протиправних дій підсудних потерпілому ОСОБА_4 було спричинено фізичний біль та матеріальні збитки на загальну суму 925 грн.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та його особі, оскільки воно є явно суворим. Вказує, що судом не враховано його позитивної характеристики за місцем проживання, думки потерпілого, який немає до нього ніяких претензій і не наполягав на суворій мірі покарання. Він не є суспільно-небезпечною особою, яку необхідно ізолювати від суспільства. Просить врахувати, що він проживає разом із матір'ю, яка важко хворіє і потребує його допомоги. Запевняє, що більше не буде вчиняти ніяких злочинів і просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувавши відносно нього положення ст.75 КК України.
Апеляцій від інших учасників судового процесу не надійшло.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування захисників, які апеляцію підтримали і просили задовольнити, думку прокурора, який заперечив апеляцію і просив її відхилити у зв'язку з безпідставністю, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості засуджених у вчинені інкримінованого їм у вину злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах. Обставини вчинення інкримінованого засудженим ОСОБА_2 злочину в апеляції не оспорюються.
Висновки суду про винність засуджених у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 186 КК України є правильними.
У відповідності до статті 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке повинне бути необхідне і достатнє для виправлення винної особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Посилання в апеляції засудженого на суворість призначеного йому покарання не заслуговує на увагу.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що визначаючи вид і міру покарання, судом першої інстанції було дотримано зазначені вимоги закону.
Так у відповідності до вироку, під час призначення покарання ОСОБА_2 суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, що він має постійне місце проживання та скарг на його поведінку не надходило. Судом також взято до уваги відсутність пом'якшуючих обставин і наявність обтяжуючої - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з наведеними обставинами судом також враховано, що ОСОБА_2 свою причетність до вчинення злочину як під час досудового слідства так і в судовому засіданні категорично заперечував, у вчиненому не розкаявся, викрадене майно потерпілому повернуто вже після написання ним заяви до правоохоронних органів, що свідчить про бажання засудженого уникнути відповідальності.
Відповідно до ст.89 КК України ОСОБА_2 є особою, яка немає судимості. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і суд переконуючись в тому, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства двічі застосовував відносно нього ст.75 КК України. Однак ОСОБА_2 знову вчиняв злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Врахувавши усі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання мінімальне за санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Підстав для зміни вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляції колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді