Справа №2-а-590/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова Н.Б.

Номер провадження 22-а/1890/13122/12 Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Таран С. А., Собина О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання доплатити державну соціальну допомогу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року вимоги задоволено: визнано неправомірною бездіяльність Управління, зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по 21 травня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмета доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам, суд дійшов до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У наступних роках дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Однак, вирішуючи питання повернення судових витрат суд помилково стягнув з управління ПФУ на користь позивача судові витрати в розмірі 45,50 грн., неврахувавши, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати в частині стягнення судового збору в розмірі 8,50 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають. Проте, 37 грн. на повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, підлягають поверненню з Управління на користь позивача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на повернення судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -