Справа № 1570/4911/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та картки відмови, зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" звернулося до суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправними дії Південної митниці з видачі ТОВ "ОДЄТЕКС" картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року та ухвалення рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року; скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року та картку відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року; зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн.; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС".

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що 24.10.2011 року між компанією COMMODITIES GMBH», Австрія (продавець) та ТОВ «ОДЄТЕКС»(покупець) був укладений Контракт № 0603/078/2011 (далі -Контракт) на постачання товару -поліпропілену за базисними умовами поставки СIF -Іллічівськ, відповідно до міжнародних правил нкотермс 2010». Згідно із пунктом 1.1. Контракту, кількість, вартість та умови постачання товару обумовлюються сторонами в Додатках до Контракту, які вважаються його невід'ємною частиною. 17.01.2012 року сторонами був укладений Додаток № 2 до Контракту, про здійснення постачання партії товару -полімер пропілену (поліпропілен) марки TELDENE H25FBA у обсязі 99,00 тон, виробництва компанії National Petrochemical Industrial Co. (Саудівська Аравія), за ціною 1420,00 доларів США за тону. 13.03.2012 року, на виконання Контракту та Додатку № 2 до нього, та з метою митного оформлення вказаної партії товару, Позивачем до Південної митниці була подана митна декларація № 500040011.2012.006003 разом із товаросупровідними документами, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 50005/1/07/00305 від 09.11.2011 року; зовнішньоекономічний контракт № 0603/078/2011 від 24.10.2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 17.01.2012 року; повідомлення про намір увезення № 500000000.2012.900822 від 12.03.2012 року; морський транспортний документ (морська накладна) MSCUJE911506 від 06.03.2012 року; накладні «СMR»№ 777718, 777718/2, 777718/3, 777719 від 12.03.2012 року; морський коносамент (Bill of Lading) № MSCUJE911506 від 15.02.2012 року; рахунок фактура (інвойс) № 982767 від 05.02.2012 року; пакувальний лист № б/н від 05.02.2012 року; лист відправника (повідомлення про доставку) № б/н від 22.02.2012 року; навантажувальний документ (Наряд) № 302 від 12.03.2012 року; довідка про декларування валютних цінностей ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 75/12 від 13.01.2012 року; сертифікат про походження товару форми А № 191871 від 14.02.2012 року; сертифікат аналізу виробника товару № б/н від 05.02.2012 року; лист постачальника (МFC COMMODITIES GMBH) про доставку товару № б/н від 21.02.2012 року; довідка банку про здійснення оплати вартості отриманих товарів № 1063 від 06.03.2012 року; інші відомості про дотримання вимог законодавства (відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (шляхом проставляння відбитку штампу); відомості про дотримання вимог екологічного контролю (шляхом поставляння штампу); відомості про оплату послуг за організацію збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів). Також 13.03.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана декларація митної вартості Форми ДМВ-1 від 13.03.2012 р., згідно якої митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 140 580,00 доларів США або 1 122 671,88 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 13.03.2012 року в розмірі 7,986 гривень за 1,00 долар США). Того ж дня, 13.03.2012 року митний орган відмовив ТОВ «ОДЄТЕКС»в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови № 500040011/2/00197. Підставою для відмови є прийняте Південною митницею рішення № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року про визначення митної вартості товарів за резервним методом в розмірі 183 150,00 доларів США, тобто 1850 доларів США за тону товару. 14.03.2012 року, не погоджуючись із митною вартістю товарів, визначеною митним органом, з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товару через митний кордон України, та керуючись приписами ст. 264 Митного кодексу України (від 11 липня 2002 року N 92-IV) та «Порядку випуску товарів в вільний обіг під гарантії зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 N 230, ТОВ «ОДЄТЕКС»звернулося до Південної митниці із заявою з проханням надати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів під гарантійне зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною Південною митницею, до прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості. 15.03.2012 року Південною митницею прийнято рішення щодо можливості випуску таких товарів у вільний обіг під обрані ТОВ «ОДЄТЕКС»гарантійні зобов'язання, про що позивачем отримане відповідне письмове повідомлення № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року, яке також містило приписи митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. 16.03.2012 року, з огляду на погодження митним органом можливості випустити товари у вільний обіг, під обрані позивачем гарантійні зобов'язання, ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана до Південної митниці нова митна декларація № 5000040011/2012/006553, заповнена з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 183 150,00 доларів США або 1 462 269,60 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 16.03.2012 року в розмірі 7,984 гривні за 1,00 долар США), та сплачена сума ПДВ в розмірі 292453,92 грн. (20% від 1 462 269,60 грн. - митної вартості товару, визначеної відповідачем). 23.04.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»було подано до Південної митниці додаткові документи, витребувані згідно з листом № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року. Проте, незважаючи на виконання позивачем приписів митного органу та надання усіх витребуваних документів, 13.06.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»був отриманий лист Південної митниці № 8/42-02/14105 від 06.06.2012 року, яким митний орган повідомив про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та залишення без змін рішення про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, прийняте посадовою особою Південної митниці (м/п Іллічівськ) Дегтярьовим Ю.Г. Таке остаточне рішення Південної митниці було оскаржено ТОВ «ОДЄТЕКС»до органу вищого рівня, Державної митної служби України. Втім вже 24.07.2012 позивачем був отриманий лист Держмитслужби від 16.07.2012 № 15/1-15.2-3/1306, згідно із яким позивача було повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення Південної митниці. Позивач вважав, що внаслідок таких протиправних дій митного органу, щодо визначення митної вартості товарів за резервним методом, ТОВ «ОДЄТЕКС»переплатив до бюджету суму ПДВ в розмірі 67 975,78 грн., що складає різницю між сумою ПДВ, сплаченою від митної вартості товару, визначеної митним органом за резервним методом, та сумою ПДВ, що підлягала сплаті у випадку визначення на підставі закону митної вартості за першим методом (292 453,92 -224 478,14 = 67 975,78 гривень). Позивач вважає рішення про визначення митної вартості № 500040011/2012/410377/2, ухвалене Південною митницею 13.03.2012 року, та дії відповідача 1 такими, що порушують законодавство та права ТОВ «ОДЄТЕКС», є безпідставними та необґрунтованими, а тому мають бути визнані протиправними із скасуванням рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представники відповідачів у судове засідання не з"явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суд не сповістили.

Представник Південної митниці подав до суду заперечення, згідно яких відповідач позов не визнав та зазначив, що із врахуванням інформації, наявної у митного органу щодо митної вартості подібних товарів походженням з країн Сходу та Азії, та беручи до уваги маркування товару "FBA", митним органом було прийняте рішення про застосування резервного методу (метод 6) визначення митної вартості товарів.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у письмових запереченнях вказав, що поверення платежів здійснюється відповідним органом ДКСУ на підставі висновків митних органів і оскільки такого висновку Південна митниця не надавала, підстав для поверення коштів позивачу у ГУДКСУ в Одеській області немає.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідачів та надані докази, суд встановив наступні обставини.

18.02.2005 року відділом державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС», код ЄДРПОУ 33387508.

24.10.2011 року між компанією COMMODITIES GMBH», Австрія (продавець) та ТОВ «ОДЄТЕКС»(покупець) був укладений Контракт № 0603/078/2011 (далі -Контракт) на постачання товару -поліпропілену за базисними умовами поставки СIF -Іллічівськ, відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010".

Згідно із пунктом 1.1. Контракту, кількість, вартість та умови постачання товару, обумовлюються сторонами в Додатках до Контракту, які вважаються його невід'ємною частиною. 17.01.2012 року сторонами був укладений Додаток № 2 до Контракту, про здійснення постачання партії товару -полімер пропілену (поліпропілен) марки TELDENE H25FBA у обсязі 99,00 тон, виробництва компанії National Petrochemical Industrial Co. (Саудівська Аравія), за ціною 1420,00 доларів США за тону.

13.03.2012 року, на виконання Контракту та Додатку № 2 до нього, та з метою митного оформлення вказаної партії товару, Позивачем до Південної митниці була подана митна декларація № 500040011.2012.006003 разом із товаросупровідними документами, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 50005/1/07/00305 від 09.11.2011 року; зовнішньоекономічний контракт № 0603/078/2011 від 24.10.2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 17.01.2012 року; повідомлення про намір увезення № 500000000.2012.900822 від 12.03.2012 року; морський транспортний документ (морська накладна) MSCUJE911506 від 06.03.2012 року; накладні «СMR»№ 777718, 777718/2, 777718/3, 777719 від 12.03.2012 року; морський коносамент (Bill of Lading) № MSCUJE911506 від 15.02.2012 року; рахунок фактура (інвойс) № 982767 від 05.02.2012 року; пакувальний лист № б/н від 05.02.2012 року; лист відправника (повідомлення про доставку) № б/н від 22.02.2012 року; навантажувальний документ (Наряд) № 302 від 12.03.2012 року; довідка про декларування валютних цінностей ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 75/12 від 13.01.2012 року; сертифікат про походження товару форми А № 191871 від 14.02.2012 року; сертифікат аналізу виробника товару № б/н від 05.02.2012 року; лист постачальника (МFC COMMODITIES GMBH) про доставку товару № б/н від 21.02.2012 року; довідка банку про здійснення оплати вартості отриманих товарів № 1063 від 06.03.2012 року; інші відомості про дотримання вимог законодавства (відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (шляхом проставляння відбитку штампу); відомості про дотримання вимог екологічного контролю (шляхом поставляння штампу); відомості про оплату послуг за організацію збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів).

Крім того, 13.03.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана декларація митної вартості Форми ДМВ-1 від 13.03.2012 р., згідно якої митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 140 580,00 доларів США або 1 122 671,88 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 13.03.2012 року в розмірі 7,986 гривень за 1,00 долар США).

Того ж дня, 13.03.2012 року митний орган відмовив ТОВ «ОДЄТЕКС» в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови № 500040011/2/00197. Підставою для відмови стало прийняте Південною митницею рішення № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року про визначення митної вартості товарів за резервним методом в розмірі 183 150,00 доларів США, тобто 1850 доларів США за тону товару.

14.03.2012 року, не погоджуючись із митною вартістю товарів, визначеною митним органом, з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товару через митний кордон України, ТОВ «ОДЄТЕКС» звернулося до Південної митниці із заявою з проханням надати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів під гарантійне зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною Південною митницею, до прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості.

15.03.2012 року Південною митницею прийнято рішення щодо можливості випуску таких товарів у вільний обіг під обрані ТОВ «ОДЄТЕКС»гарантійні зобов'язання, про що Позивачем отримане відповідне письмове повідомлення № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року, яке також містило приписи митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

16.03.2012 року, з огляду на погодження митним органом можливості випустити товари у вільний обіг під обрані позивачем гарантійні зобов'язання, ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана до Південної митниці нова митна декларація № 5000040011/2012/006553, заповнена з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 183 150,00 доларів США або 1 462 269,60 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 16.03.2012 року в розмірі 7,984 гривні за 1,00 долар США), та сплачена сума ПДВ в розмірі 292453,92 грн. (20% від 1 462 269,60 грн. - митної вартості товару, визначеної відповідачем).

23.04.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»було подано до Південної митниці додаткові документи, витребувані згідно з листом № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року. Проте, незважаючи на виконання позивачем приписів митного органу та надання усіх витребуваних документів, 13.06.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»був отриманий лист Південної митниці № 8/42-02/14105 від 06.06.2012 року, яким митний орган повідомив про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та залишення без змін рішення про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, прийняте посадовою особою Південної митниці (м/п Іллічівськ) Дегтярьовим Ю.Г. Таке остаточне рішення Південної митниці було оскаржено ТОВ «ОДЄТЕКС»до органу вищого рівня, Державної митної служби України.

24.07.2012 року позивачем був отриманий лист Держмитслужби від 16.07.2012 № 15/1-15.2-3/1306, згідно із яким позивача було повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення Південної митниці.

Розглядаючи вимоги позивача суд дійшов наступних висновків.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України. В період виникнення спірних правовідносин між сторонами був чинним Митний кодекс України від 11 липня 2002 року, а тому при вирішенні цієї справи суд виходить з норм чинного в період виникнення спірних правовідносин кодексу.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено обов'язковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

В силу положень частини 1 статті 265 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, що діяв до 1 червня 2012 року, встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: 1) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, що діяв до 1 червня 2012 року (далі за текстом - Порядок).

Пунктом 7 зазначеного Порядку визначений обов'язковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

В судовому засіданні встановлено, що до ВМД № 500040011.2012.006003 позивачем додані документи, визначені, як обов'язкові, пунктом 7 зазначеного Порядку.

В свою чергу, у разі наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, останній не позбавлений права запросити у декларанта надання додаткових документів. Таке право митного органу було передбачено статтями 264, 265 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, пунктом 11 Порядку, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766.

Разом з тим, наявність сумнівів у митного органу відповідно до ч. 2 ст. 264, ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, може бути тільки підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи стосуватися митної вартості товару, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Пункти 11 - 13 Порядку встановлюють наступний порядок взаємодії декларанта та митного органу у разі необхідності додаткового підтвердження заявленої митної вартості товарів: «п.11…Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Але, як встановлено в ході розгляду справи, декларант не відмовлявся від надання додаткових документів, адже митний орган не направляв такої вимоги, а відповідно порушив приписи п.14 Порядку, ухваливши передчасне Рішення, не маючи таких повноважень, та з підстав, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Більш того, статтею 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, згідно положень ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не використовується в разі, якщо:

1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) певна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві;

4) покупець і продавець є пов'язаними між собою особами і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Оскільки, підстава відмови в застосуванні першого методу, вказана в рішенні про визначення митної вартості № № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, є такою що не передбачена ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, і додаткові документи на підтвердження митної вартості товару у позивача не вимагалися, то застосування резервного методу, як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є необґрунтованим.

Аналогічна позиція щодо можливості розгляду митницею питання про послідовне застосування інших, ніж основний, методів визначення митної вартості, передбачена виключно у разі недотримання умов вказаних в пунктах 1, 2, 3, 4 ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2012 р. у справі К/9991/23199/11.

Крім того, відповідно до ст.266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, як вбачається з наведених приписів статті 266 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Факт проведення та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію (п.3.4. «Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України», затверджених Наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року N 74).

Втім, Відповідач не проводив процедуру консультації із декларантом, чим порушив право позивача на участь у процесі прийняття рішення. Такі істотні порушення порядку визначення митної вартості товарів, допущені митним органом, є окремою підставою для скасування рішення, ухваленого внаслідок цих неправомірних дій.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у своїх Постановах від 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12), від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) і 6 лютого 2012 року (справи № 21-418а11, № 21-375а11, № 21-365а11), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10).

Крім того, розглядаючи порядок послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів, судом встановлено наступне.

Основні умови та порядок застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості визначені статтею 273 Митного кодексу України, згідно якої у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено недотримання відповідачем встановленого Митним кодексом України принципу послідовного застосування кожного з методів визначення митної вартості, встановленого статтями 266, 268 Митного кодексу України з огляду на наступне.

Так, Південною митницею неправомірно не застосовано другий метод, який визначається за ціною договору щодо ідентичних товарів, з огляду на те що митним органом вже приймалось рішення про визначення митної вартості товарів № 500000003/2012/410048/1 від 16.01.2012 року, враховане ТОВ «ОДЄТЕКС» при поданні митної декларації № 500040011/2012/000565 (додаток № 26 до цього позову), щодо визначення митної вартості товару саме «гомополімер пропілену», із такими же характеристиками.

Митна вартість товару згідно цього рішення, значно відрізняється від вартості, визначеної у рішенні від 13.03.2012 року (1850 доларів США за тону товару згідно рішення від 13.03.2012 року, проти 1520 доларів США за тону товару згідно рішення від 16.01.2012 року, тобто на 330 доларів США менше).

Крім того, Південною митницею не обґрунтована правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару, оскільки сам митний орган, у своєму листі № 8/42-02/11237 від 10.04.2012 року, посилається на інформацію, отриману з спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, згідно із якою заявлений рівень митної вартості товару «гомополімер пропілену» нижчий, ніж середні рівні митної вартості аналогічних за характеристиками товарів, які були оформлені іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а тому правова позиція митниці про неможливість застосування другого та третього методів визначення митної вартості не є обґрунтованою.

Такої ж правової позиції щодо неправомірності визначення митної вартості за резервним методом, у разі наявності інформації у митного органу щодо вартості ідентичних товарів, що міститься у ПІК Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, викладено у Постановах Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2012 року (справа № К-48510/09) від 05 липня 2012 року (справа № К-25220/10).

Твердження митного органу про відсутність інформації щодо вартості ідентичних та аналогічних товарів викликає сумніви й з огляду на інформацію розміщену на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua) відповідно до якої:

- у січні 2012 року на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 904,75 тон на загальну суму 1 319 200,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні 2012 року склав 1458,08 доларів США за тону товару (1 319 200,00 доларів США : 904,75 тонн = 1 458,08 доларів США/1 тона).

- у січні -лютому 2012 року (інформація зазначена наростаючим підсумком) на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 1 168,75 тон на загальну суму 1 707 800,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні - лютому 2012 року склав 1461,21 доларів США за тону товару (1 707 800,00 доларів США : 1 168,75 тон = 1461,21 доларів США/1 тона).

- у січні -березні 2012 року (інформація зазначена наростаючим підсумком) на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 1 787,5 тон на загальну суму 2 770 000,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні - березні 2012 року склав 1 549,65 доларів США за тону товару (2 770 000,00 доларів США : 1 787,5 тон = 1549,65 доларів США/1 тона) (а.с.103-106).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «ОДЄТЕКС»надав усі необхідні докази та інформацію, які забезпечують підтвердження правильності визначеної митної вартості, серед яких окрему увагу слід звернути на:

- копію вантажної митної декларації країни відправлення, відповідно якої вартість експортованого товару складає 103 950,00 євро (що еквівалентно 136 787,8 доларів США, згідно із крос-курсом валютної пари євро/долар США станом на 05.02.2012 року, відповідно до інформації, розміщеної на Інтернет сайті finance.yahoo.com;

- копію комерційного інвойсу виробника товару Petrochemical Industrial Co.»(Саудівська Аравія) № 982767 від 05.02.2012 року, виставленого контрагенту Позивача COMMODITIES GMBH», (Австрія) (Додаток № 38 до цього позову). Згідно зазначеного документу, вартість партії імпортованого ТОВ «ОДЄТЕКС»товару складає 103 950,00 євро (що еквівалентно 136 787,8 доларів США, тобто 1381,69 доларів США за тону товару).

- Експертний висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»(вих. № 11/504 від 12.04.2012 року, отриманий ТОВ «ОДЄТЕКС»від 19.04.2012 року) згідно із яким середня вартість поліпропілену, в країнах Близького Сходу станом на січень 2012 року, становить 1279 -1284 доларів США за тону товару;

- Довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати (вих. № СИО-с № 000461 від 03.04.2012 року) щодо вартості імпортованого товару із Саудівської Аравії на рівні 1400 -1500 доларів США за тону товару.

В свою чергу, митний орган безпідставно не прийняв до уваги такі вагомі докази, та припустився порушень митного законодавства, у зв'язку із чим такі дії відповідача мають бути визнані протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем Південною митницею не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, при тому, що позивач довів суду відсутність зі свого боку порушень митного законодавства, а тому позов до Південної митниці підлягає задоволенню в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ОДЄТЕКС» до Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суд виходить з того, що даною постановою, скасовуючи рішення Південної митниці, суд також зобов"язує останню скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про поверення позивачу надмірно сплаченого ПДВ, а тому в ГУДКСУ в Одеській області наявні підстави для поверення надмірно сплаченого ПДВ згідно наказу Держмитслужби України від 20.07.2007 року № 611/147, на який посилався відповідач у своїх запереченнях.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ОДЄТЕКС»до ГУДКСУ в Одеській області також підлягають задоволенню, оскільки саме в такий спосіб можливе відновлення порушенного права позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Південної митниці з видачі ТОВ "ОДЄТЕКС"картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року та ухвалення рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року.

Скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року та картку відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року.

Зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 78 копійок).

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 78 копійок) шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" (код ЄДРПОУ 33387508, р/р 26006014097001 в АТ "ІМЕКСБАНК", МФО 328384).

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути судові витрати у сумі 711,95 грн. (сімсот одинадцять гривень 95 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" (код ЄДРПОУ 33387508, р/р 26006014097001 в АТ "ІМЕКСБАНК", МФО 328384) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Південної митниці.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів