УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 лютого 2007 року                                                                                      м.   Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі:        головуючого - судді -      ХарчукаВ.М. 

суддів -                                                   Карпусь С.  А. та Кізюн О.Ю.

при секретарі -                                       Хмельницькій Ю. А.

з участю:      сторін та їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-202,   за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдінг» на рішення Чемеровецького районного суду від 14 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 та інших громадян в кількості 19 чоловік до голови спілки співвласників майна ОСОБА_2 та ТОВ «Стіомі - Холдінг» про стягнення заборгованості по орендній платі,   заслухавши доповідача,   пояснення учасників процесу,   дослідивши матеріали справи,   судова колегія,  

встановила:

ОСОБА_1. ОСОБА_3,  ОСОБА_4,   ОСОБА_5,   ОСОБА_6,   ОСОБА_7,   ОСОБА_8,   ОСОБА_9 , ОСОБА_10,   ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,   ОСОБА_14,  ОСОБА_15,   ОСОБА_16,   ОСОБА_17,   ОСОБА_18,  ОСОБА_19,   ОСОБА_20 звернулись до суду із зазначеним позовом. 

Позивачі послались на те,   що в 2002 році головою спілки співвласників майна бувших членів колективного сільськогосподарського підприємства ССЗ «Вільховецька» ТОВ «Ітера-Агро»,   правонаступником якого є ТОВ «Стіомі-Холдінг»,   передано в оренду розпайоване майно бувшого колективного сільгосппідприємства,   співвласниками якого вони являються.

Однак,   за 2002,   2003 та 2004 роки підприємство їм орендної плати не сплатило. Тому просять стягнути відповідно' кожному орендну плату за вказані роки в сумі: 165,  10грн.,   129,  80грн.,   223,  65грн.,   193,  90грн.,   613,  70грн„ 441,  45грн.,   153,  05грн.,   214,  20грн.,   355,  35грн.,   291,  05грн.,   247,  40грн.,   104,  45грн.,   58,  60грн.,   189,  10грн.,   152,  55грн.,   703грн.,   146,  90грн.,   297,  05грн.,   462,  15грн.,   а всього 5237,   60 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Стіомі-Холдінг» позовні вимоги визнали частково,   пояснили,   що сума заборгованості перед позивачами по орендній платі набагато менша. Частина переданої в оренду техніки несправна,   ТОВ «Стіомі-Холдінг» оплачує витрати по охороні орендованого майна в рахунок орендної плати,   заборгованість утворилась не з 2002 року,   а з моменту укладання договору оренди з 12.03.2003 року.

Головуючий в 1-й інстанції - Мороз В.М.                             Справа №22-202, 

Доповідач - Харчук В.М.                                                         Категорія № 15

2

Рішенням Чемеровецького районного суду від 14 грудня 2006 року позовні вимоги позивачів задоволені частково,  стягнуто із ТОВ «Стіомі - Холдінг» заборгованість по орендній платі перед позивачами за 2003 - 2006 роки на користь: ОСОБА_1 - 98, 07 гривень, ОСОБА_3 - 77, 88грн., ОСОБА_4- 134, 19грн.,  ОСОБА_5 - 116, 34грн.,  ОСОБА_6 - 368, 22грн.,  ОСОБА_7 - 264,  87грн.,  ОСОБА_8 - 151, 83грн.,  ОСОБА_9 - 128,  52грн., ОСОБА_10- 213, 12грн.,  ОСОБА_11 - 174, 63грн., ОСОБА_12- 148,  44грн., ' ОСОБА_13- 62, 67грн.,  ОСОБА_14 - 113, 40грн.,  ОСОБА_15 -35, 16грн.,  ОСОБА_16 - 91, 53грн.,  ОСОБА_17 - 421, 88грн.,  ОСОБА_18 - 88, 14грн., ОСОБА_19 - 178,  25грн.,  ОСОБА_20- 277,  25грн.,  а всього 3144, 42 гривень.

Стягнуто з ТОВ «Стіомі-Холдінг» на користь держави державне мито в сумі 51 гривні.

В апеляційній скарзі на рішення Чемеровецького районного суду ТОВ «Стіомі -Холдінг» посилається на ті ж обставини,  що і в запереченні на позов,  на неправильне дослідження та оцінку доказів,  неправильне застосування судом норм матеріального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

За договором оренди ТОВ «Стіомі, - Холдінг» передано в оренду майно бувшого колективного сільгосппідприємства ССЗ «Вільховецька» на суму один мільйон п'ятсот тридцять дві тисячі чотириста гривень.

В березні 2005 року на частину непридатного до використання майна на суму триста дев'яносто три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень укладено договір зберігання. У 2006 році ТОВ «Стіомі - Холдінг» повернуло співвласникам майно на суму сто двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень.

За договором оренди орендар сплачує орендодавцю 1% від вартості майна орендної плати на рік,  що складає 15324 гривень. З 12.03.2003 року по даний час заборгованість по орендній платі складає 54172, 91 гривень. Орендна плата нараховується кожному співвласнику відповідно до його частки у розпайованому майні. З орендної плати слід відрахувати податок з доходу фізичних осіб в розмірі 13%. Орендарем понесені витрати на збереження орендованого майна та майна,  що перебуває на зберіганні в сумі 18131, 25 гривень,  яке відраховується з орендної плати кожного співвласника.

Тому,  на користь позивачів підлягає до виплати сума орендної плати в розмірі 690, 18 гривень на всіх з розбивкою на кожного з них в залежності від розміру паю,  що перебуває в оренді.

Апелянт вважає,  що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано  ст.  ст.  526 ч.1,  762 ч.4 ЦК України,   ст.  ст.  10, 60,  213 ЦПК України. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати,  зменшити розмір стягнутої орендної плати.

Судова колегія приходить до висновку,  що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  ст.  307-308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено,  що позивачі являються співвласниками розпайованого майна бувшого колективного сільськогосподарського підприємства ССЗ «Вільховецька»,  розмір їхнього паю визначений в грошовому виразі та у відсотках до розпайованого майна,  а саме: ОСОБА_1 належить пай в сумі 3302 гривень,  що складає 0, 07 відсотка до розпайованого майна,  ОСОБА_3. - 2596 грн.,  0, 06 відсотка;ОСОБА_4 - 4473 грн.,  0, 10 відсотка; ОСОБА_6 - 1806 грн.,  0, 04 відсотка та 10468 грн.,  0, 24 відсотка; ОСОБА_7 - 7346грн.,  0, 17 відсотка,  та 1483 грн.,  0, 03 відсотка; ОСОБА_9  -4284грн.,  0, 10 відсотка; ОСОБА_10 - 7107грн.,     0, 16 відсотка; ОСОБА_11,

1172грн.,  0, 02 відсотка; ОСОБА_14 - 3785грн.,  0, 09 відсотка; ОСОБА_16 -3051грн.,  0, 07 відсотка ОСОБА_17 - 14060грн.,  0, 32 відсотка; ОСОБА_18 -2938грн.,  0, 07 відсотка; ОСОБА_19- 5941грн.,  0, 14 відсотка; ОСОБА_20- 9243грн.,  0, 21 відсотка; ОСОБА_11- 5821грн.,  0, 13 відсотка;ОСОБА_19 - 4948 грн.,  0, 11 відсотка; ОСОБА_13 - 2089грн.,  0, 05 відсотка; ОСОБА_8 - 5061грн.,  0, 11 відсотка; ОСОБА_5 - 3878грн.,  0, 09 відсотка.

12 березня 2003 року розпайоване майно бувшого колективного сільськогосподарського підприємства,  в тому числі і майнові паї позивачів,  передані в оренду ТОВ «СП Ітера - Агро»,  правонаступником якого являється ТОВ «Стіомі -Холдінг». Договір передачі майна в оренду підписано директором ТОВ «СП Ітера - Агро» з однієї сторони та головою спілки співвласників майна ОСОБА_2 з іншої. До договору додано список співвласників,  де кожен із співвласників власним підписом підтвердив передачу свого майнового паю в оренду. В тому числі,  із зазначенням розміру майнового паю; під цим договором у списку поставили свої підписи кожен із позивачів.

Відповідно до п.3.1 договору оренди орендар зобов'язався сплатити кожному із орендавців орендну плату за оренду його майнового паю в розмірі 1% від його вартості за кожен рік.

Зазначені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: виданими кожному позивачу свідоцтвами про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства із визначенням розміру паю в грошовому виразі та відсотках до розпайованого майна (а.с.  3-23),  договором про передачу розпайованого майна в оренду із додатками до нього (а.с.  40-52).

Зазначений договір оренди із жодним із позивачів не розірваний ні в добровільному,  ні в судовому порядку,  не визнаний судом недійсним за позовом однієї із сторін.

Однак,  ТОВ «Ітера-Агро» та його правонаступник ТОВ «Стіомі-Холдінг» своїх зобов'язань перед позивачами по виплаті орендної плати не виконувало з моменту укладання договору оренди і жодної копійки орендної плати позивачам не виплатило.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано частково задоволив позовні вимоги позивачів і стягнув орендну плату за оренду майнових паїв в розмірі 1% від вартості паю щорічно за три повних роки,  тобто,  з 12 березня 2003 року по 12 березня 2006 року.

Розмір орендної плати суд визначив,  виходячи із договору оренди та вартості майнового паю,  кожному із позивачів. Так ОСОБА_3 належить майновий пай розміром 2596 гривень,  1% його вартості щорічно в сумі 25, 96 гривень складає орендна плата. За три роки розмір орендної плати складає (25, 96грн.х3) 77, 88 гривень. Саме таку суму орендної плати стягнув суд першої інстанції.

За цією ж методикою стягнуто орендну плату на користь кожного із позивачів.

Відповідно до  ст.  ст.  161-162 ЦК УРСР,  1963 року,  що діяв на час укладення договору оренди та до вступу в дію ЦК України 2003 року,   ст.  265 цього ж кодексу,   ст.  ст.  526,  530,  536,  546,  610-611,  759,  762 ЦК України 2003 року зобов'язання за договором оренди повинні виконуватись обидвома сторонами,  одностороння відмова від їх виконання не допускається. У випадку невиконання однією стороною своїх зобов'язань,  друга сторона має право вимагати виконання зобов'язання в примусовому порядку,  а також ставити питання про відшкодування шкоди,  стягнення неустойки та інше.

Доводи апеляційної скарги апелянта не ґрунтуються на вимогах Закону і не підтверджуються належними доказами.

Посилання апелянта на необхідність відрахування від орендної плати орендодавців плати за зберігання майна через неможливість його використання через зношеність не ґрунтуються на належних доказах.

На відміну від договору оренди від 12 березня 2003 року,  договір на зберігання майна від березня 2005 року жодним із орендодавців та позивачів у справі не підписувався,   з   12  березня  2003  року до  березня  2005  року  це  майно  орендарем

4

використовувалось і зношувалось в процесі виробництва,  орендар зобов'язаний був проводити амортизаційні відрахування на відновлення цього майна.

Не може суд взяти до уваги доводів апелянта в тій частині,  що в оренду орендарю було передано майна лише на один мільйон п'ятсот тридцять дві тисячі чотириста гривень,  а не на всю суму майнових паїв.

Позивачами передано в оренду орендарю свої майнові паї,  не виділені в натурі,  і сторони підписали такий договір оренди. На підставі цього головою спілки співвласників майна відповідачу вже передавалось в оренду майно в натурі. Відсутні підстави вважати,  що позивачі в оренду відповідачу передали майнові паї в меншому розмірі,  ніж зазначені в їхніх свідоцтвах. Представник відповідача, погодився з таким розміром орендованих паїв,  підписавши договір оренди.

Не ґрунтуються на вимогах Закону доводи апелянта в тій частині,  що розмір орендної плати повинен визначатись за мінусом податку з доходів фізичних осіб. Зазначений податок належить до зарахування в дохід держави,  а не в дохід відповідача. Судом розмір орендної плати кожному із позивачів визначений відповідно до договору оренди в розмірі 1%.

Податок з доходів фізичних осіб повинен нараховуватись і відраховуватись від визначеного розміру орендної плати при її виплаті бухгалтерією підприємства,  а не судом,  і перераховуватись в дохід держави. Суд не являється ні податковим органом,  ні органом,  уповноваженим на визначення розміру податку та його стягнення.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі досліджених належних доказів і підстави до його скасування в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307-308,  313-315,  317,  319 ЦПК України,  судова колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдінг» відхилити,  рішення Чемеровецького районного суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.