АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої-судді Варвус Ю.Д. суддів: Баса О.Г., Гуменюк Н.І. при секретарі Курдзіль М. В. з участю: адвоката ОСОБА_1 позивача та відповідача розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-133 за апеляційною скаргою Теофіпольської районної ради на рішення Теофіпольського районного суду від 06 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Теофіпольської районної ради про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, виступ адвоката, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Теофіпольської районної ради про поновлення на посаді директора комунального підприємства „Тепловик", стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. В обґрунтування позову вказував, що після щотижневої наради при голові районної ради, де його робота як керівника підприємства була визнана незадовільною, його було звільнено з займаної посади з 18 вересня 2006 року. Вважаючи звільнення з роботи незаконним, так як він з 15 вересня по 11 жовтня 2006 року перебував у черговій щорічній відпустці, а з 18 вересня 2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Теофіпольській центральній районній лікарні, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Теофіпольського районного суду від 06 грудня 2006 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Теофіпольського комунального підприємства „Тепловик".
Стягнуто з Теофіпольської районної ради на користь ОСОБА_2 6726 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з Теофіпольської районної ради в дохід держави 84 грн. 26 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора комунального підприємства „Тепловик" допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Теофіпольська районна рада просить рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення позовних вимог в цій частині. Зокрема не перевірено факт одержання позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності та її розмір, не зараховано розмір цієї допомоги при стягненні оплати за час вимушеного прогулу та безпідставно стягнута моральна шкода.
Головуюча в у першій інстанції -Дручкова С. П Справа № 22-133
Доповідач - Варвус Ю.Д. Категорія 40
Апеляційна скарга Теофіпольської районної ради підлягає відхиленню з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення його на роботі, суд виходив з того, що Теофіпольською районною радою при звільненні останнього з посади директора Теофіпольського комунального підприємства „Тепловик" було допущено порушення вимог трудового законодавства, а саме: розірвання трудового договору проведено в період його тимчасової непрацездатності, а також перебування у відпустці.
Даний висновок суду підтверджується матеріалами справи, відповідає вимогам закону і не оспорюється сторонами.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В зв'язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі, суд обґрунтовано стягнув на його користь середній заробіток за період з 18 вересня 2006 року по дату ухвалення рішення в сумі 6726 грн., виходячи з заробітку за останніх два місяці 5027 грн. Зазначене нарахування заробітку пов'язане з незаконним звільненням позивача з роботи, а не з перебуванням його на лікуванні в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Тим більше, що в судовому засіданні позивач пояснив, що лікарняного листка в бухгалтерію підприємства для проведення відповідного нарахування не подавав і нарахування по ньому не проводилися.
Згідно з вимогами ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що в зв'язку з незаконним звільненням позивача з роботи, йому була спричинена відповідачем моральна шкода, із-за душевних страждань погіршився стан його здоров'я, він тривалий час знаходився на лікуванні в лікарні. Розмір моральної шкоди з урахуванням зазначених обставин визначений обґрунтовано судом в сумі 1500 грн.
Доказів, які б спростовували наявність вини відповідача в заподіянні позивачу моральної шкоди, суду не було подано, не встановлені такі і в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо розміру втраченого заробітку позивача за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Оскільки рішення суду в оскаржуваній частині ґрунтується на повно, всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог позову не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Теофіпольської районної ради відхилити.
Рішення Теофіпольського районного суду від 06 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.