АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4486/11
№ 22ц-361/12
Головуючий по 1-й інстанції Кононенко С.Д.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
з участю: позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 2 500 гривень, моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень, 2 500 гривень витрат позивача на правову допомогу, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього 6 171,00 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в позові повністю за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, стягнути на її користь судові витрати понесені нею по оплаті апеляційної скарги. Посилається на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, місцевий суд, вважаючи встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи порушив і неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.09.2009 року ОСОБА_3 розбила лобове скло на автомобілі сірого кольору марки DAEWOO Lanos д.н.з. НОМЕР_1, який належить позивачці на праві власності.
Зазначені обставини встановлені та підтверджуються Постановою Ленінського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 25.09.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.7).
Листом від 29.09.2009 р. Ленінський РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області повідомив ОСОБА_2 про те, що вона має право звернутись до суду щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди по факту спричинення їй матеріальної шкоди гр. ОСОБА_3 (а.с.8).
Відповідно до акту та додатку до акту виконаних робіт вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 2 500,00 грн. (а.с.9,33)
Згідно довідки-розрахунку про виконану роботу адвокатом ОСОБА_4, який надавав правову допомогу позивачці та квитанції про отримання коштів, ОСОБА_2 оплатила послуги адвоката в сумі 2500 грн. (а.с.35-36, 17, 10).
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою не були здійснені жодні дії, направленні на доказування своєї позиції (заперечення проти позову та будь-які клопотання з приводу розгляду справи не надані), що свідчить про її недобросовісність здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
Таким чином, відповідачкою не було надано суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо пред'явленого позову.
Відповідно до ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України -доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України -письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
А тому, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно прийшов до висновку, що позивачкою відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України надані належні та допустимі докази завдання відповідачкою шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України -особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України -збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України -шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами статей 16, 23 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної шкоди; особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Вирішуючи питання про стягнення суми моральної шкоди судом першої інстанції враховано роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»та вірно задоволено позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 1000 грн., виходячи із принципу співмірності завданих матеріальних збитків і моральної шкоди та враховуючи конкретні обставини справи.
Також вірно вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Карнаух П.М.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця