АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого2007 року                                                                                      м.  Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Ніколаєвої В.М.

суддів :   Матковської Л.О.,  Гуменюк Н.І.,

при секретарі: Доробалюк Л.В.,  з участю : сторін,  представників відповідачки

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-170 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна.

Заслухавши доповідача,  пояснення сторін,  представників відповідачки,  перевіривши матеріали справи,  ознайомившись з доводами апеляційної скарги,  колегія суддів

встановила:

В липні 2006 року ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна. В обґрунтування позовних вимог вказував,  що в листопаді 2001 року він та відповідачка уклали шлюб,  який розірвали в 2005 році. Під час шлюбу він придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1,  загальною площею 24, 8 кв.м.  Добровільно досягнути згоди щодо поділу квартири вони не можуть,  тому просив виділити кожному з них по  вартості квартири.

Під час розгляду справи ОСОБА_1  уточнив позовні вимоги та просив виділити йому зазначену квартиру,  стягнувши з нього на користь відповідачки 1/2  її вартості в розмірі 59194 грн. 50 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року ОСОБА_1  в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  вважає рішення суду незаконним,  просить скасувати,  посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  невідповідність висновків суду фактичним обставинам.  На його думку,  суд не врахував,  що він також не має житла,  будівництво,  на  яке вказує суд   в своєму рішенні,  не   буде мати по закінченню житлового

Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В.                                       Справа № 22ц-170

Доповідач - Ніколаєва В.М.                                                                       Категорія № 2,  5

призначення. У нього є інша сім'я,  малолітня дитина,  які також не забезпечені житлом,  а проживати в однокімнатній квартирі спільно з відповідачкою неможливо.

Апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи,  дана їм належна оцінка,  його висновки узгоджуються з матеріалами справи,  відповідають вимогам діючого законодавства.

З'ясовано,  що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 2001 року,  від спільного проживання мають неповнолітню дитину . В 2005 році шлюб між ними розірваний. Під час знаходження в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1  і ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу цієї квартири укладений позивачем.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Не заперечували їх і сторони в судовому засіданні.

Звертаючись в суд з даним позовом,  ОСОБА_1  просив виділити вказану квартиру йому,  стягнувши на користь відповідачки половину її вартості,  мотивуючи тим,  що в нього друга сім'я і іншого житла вони не мають.

У відповідності з ч. ч. 1,  4  ст.  71 СК України майно,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  ділиться між ними в натурі; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно,  зокрема на житловий будинок,  квартиру,  земельну ділянку,  допускається лише за його згодою,  крім випадків,  передбачених Цивільним кодексом України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 категорично заперечувала проти виділення їй грошової компенсації за належну частину квартири,  посилаючись на те,  що вона з малолітньою дитиною іншого житла не має і не бажає припиняти право власності на цю квартиру шляхом отримання грошової компенсації за свою частку у праві спільної сумісної власності на неї.

Враховуючи наведені обставини,  те,  що розмір часток сторін у цьому майні є однаковим,  суд підставно відмовив ОСОБА_1  в позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на обґрунтованість і законність його рішення.

Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог позивача не вбачається.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  315,  319 ЦПК України,    колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.