ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 94506/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.04.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

24.03.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання його нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.08.2010р. по 31.01.2011р. включно відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.2 ст. 6 ЗУ «Про статус сільських населених пунктів в Україні».

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.04.2011 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести на користь ОСОБА_1 нарахування і виплату з 01.09.2010р. по лютий 2011р. включно одноразово, а починаючи із 01.03.2011р. щомісячно до припинення права позивача на таке підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дотриманням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Постанову звернено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить винести постанову, якою скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010-2011 років, оскільки дія норм ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2010-2011 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того, нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" у період до 23.07.2011 року не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом лише 24.03.2011 року, поважності причин пропуску строку не навів, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України, оскільки такий позивачем пропущено без поважних причин, а судом першої інстанції без достатніх правових підстав поновлено строк та задоволено позовні вимоги поза межами такого строку в порушення вимог ст. 100 КАС України, згідно яких адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суду належало залишити позовні вимоги, що виходять поза межі строку звернення до суду, без розгляду, а тому адміністративний позов в частині вимог за період з 01.08.2010р. по 23.09.2010р. належить залишити без розгляду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 24.09.2010р. по 31.01.2011р. відповідно до заявлених в цій частині позовних вимог.

Позивач має статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та має право на збільшення допомоги на 20% відповідно до вимог ст. 5, 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду про звернення постанови до негайного виконання, оскільки п.1 ч. 1 ст. 256 КАС України вказано, що постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів негайно виконуються у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 1832, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково, постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.04.2011 року у справі № 2а-1376/11 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24.09.2010 року по 31.01.2011 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та виплачених сум.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.08.2010 року по 23.08.2010 року залишити без розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор