ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
25.10.06 Справа № 15/147-2513
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор” № 245 від 17.08.2006 року (вх. № 681 від 13.09.2006 року)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.17.2006 року
у справі № 15/147-2513
за позовом Приватного підприємства “Укрспецтехніка”, м.Одеса.
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор”, м.Тернопіль.
про стягнення 18453,50 грн.
за участю представників:
від позивача: Мінаєва Л.М., довіреність б/н від 01.06.2006 року.
від відповідача: не з»явився.
Представнику позивача роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Бучинська Г.Б.) від 19.07.2006 року у справі № 15/147-2513 задоволено позов Приватного підприємства “Укрспецтехніка”, м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор”, м.Тернопіль: стягнено з останнього на користь позивача 17000 грн. основного боргу, 1453,50 грн. пені, та 302,54 судових витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор” (відповідач у справі) не погоджуючись з рішенням місцевого суду подало апеляційну скаргу № 245 від 17.08.2006 року (вх. № 681 від 13.09.2006 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що місцевим судом не враховано клопотання відповідача від 19.07.2006 року про відкладення розгляду справи та не забезпечено його право на судовий захист.
Просить рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.07.2006 року у справі № 15/147-2513 скасувати та припинити провадження у справі.
Представник Приватного підприємства “Укрспецтехніка” (позивач у справі) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що стверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення йому під розписку ухвали суду від 18.09.2006 року. Відповідач причин не забезпечення явки представника в судове засідання суду не повідомив. Однак апеляційний суд, враховуючи забезпечення ним права сторін на судовий захист, положення ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення за відсутності представника відповідача в судовому засіданні.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, пояснення представника позивача, що з»явився в судове засідання, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
14.09.2005 року між Приватним підприємством "Укрспецтехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор" укладено договір № 14/9 (надалі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався виконати на замовлення відповідача із використанням своїх матеріалів або матеріалів відповідача, а останній зобов’язується прийняти та оплатити наступну роботу: очистку каналізаційного колектора (п. 1 договору). Замовник здійснює оплату виконаних робіт після підписання сторонами відповідних актів, однак не пізніше 10 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі прийомки недоліків (п. 3 Договору). Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили строк дії договору: жовтень - грудень 2005 року.
У зв’язку із збільшенням об’єму робіт (згідно проектно-кошторисної документації, представленої підрядником) ціна договору змінилася, а відтак Додатковою угодою № 1, що є невід’ємною частиною договору № 14/9 від 14.09.2005 року, сторони внесли зміни у пункт 2.3 Договору, а саме: встановили, що остаточна ціна визначається згідно актів виконаних робот. Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачили, що загальна сума договору складає 19 000 грн.
Таким чином, дана Угода по своїй правовій природі містить ознаки договору підряду, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються главою 61 ЦК України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний повноважними представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 ЦК України, тобто є правомірним правочином.
На виконання умов Договору позивачем здійснено підрядні роботи по очистці каналізаційного колектора на загальну суму 19 000,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за жовтень 2005 року на суму відповідно 12 000,00 грн. та 7 000,00 грн., підписаними повноважними представниками обох сторін та завіреними печатками юридичних осіб.
Відповідачем частково проплачено вартість наданих йому робіт в сумі 2 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку № 26004316048 від 18.10.2005 року.
Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 17000 грн. Факт надання позивачем відповідачу підрядних робіт по Договору, як вбачається з матеріалів справи, не заперечується й самим відповідачем. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вже зазначалось вище, згідно п. 3 Договору, відповідач здійснює оплату виконаних робіт після підписання сторонами відповідних актів, однак не пізніше 10 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі прийомки недоліків.
Згідно актів виконаних робіт за жовтень 2005 року роботи по очистці каналізаційного колектора виконані позивачем в повному обсязі, претензій щодо якості виконаних робіт відповідачем не подавалось.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу в сумі 17000 грн.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 17000 грн. є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6.1 Договору за порушення строків виконання зобов»язань по Договору, винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості зв кожен день прострочення.
Дана умова Договору щодо забезпечення виконання відповідачем зобов‘язання за Договором у вигляді пені та її розмір відповідає вимогам ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч.1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст.ст. 6, 547, 549, 551, 627, 628 ЦК України.
За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача 1453,50 грн. пені.
Щодо заперечень апелянта про те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, а саме за відсутності представника відповідача, то апеляційний суд вважає їх безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в зв‘язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 05.07.2006 року відкладався розгляд справи для надання можливості відповідачу забезпечити явку представника в судове засідання, про що винесена ухвала, яка згідно печатки канцелярії суду на ній відправлена сторонам 07.07.2006 року, однак відповідач своїм правом не скористався. Викладені в поданому відповідачем 19.07.2006 року клопотанні обставини в обгрунтування підстав для відкладення розгляду справи, не підтверджені відповідачем жодними доказами. Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов‘язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного досдіження всіх обставин справи.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об‘єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом може розглянути спір за наявними матеріалами та відсутності представника сторони.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом дотримано встановлених ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України засад здійснення господарського судочинства, та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст. 22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому місцевим судом в межах процесуального Закону (ст.ст. 43, 75 ГПК України) розглянуто спір за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.07.2006 року у справі № 15/147-2513 є законним та обгрунтованим, а тому відсутні, встановлені ст. 104 ГПК України підстави для його скасування чи зміни.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.07.2006 року у справі № 15/147-2513 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь