ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

11.10.06                                                                                           Справа  № 3/97

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                               Городечної М.І.

суддів                                            Юркевича М.В.

                                                 Кузя В.Л.                                                                             

розглянувши апеляційну cкаргу Комунального підприємства Центральний аптечний склад Закарпатського обласного виробничого об‘єднання “Фармація” б/н від 20.07.2006 року (вх. № 554 від 31.07.2006 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.07.2006 року

у справі № 3/97

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон”, м.Київ.

до Комунального підприємства Центральний аптечний склад Закарпатського обласного виробничого об‘єднання “Фармація”, м.Ужгород.

про стягнення 41529,92 грн.

за участю представників:

від позивача: не з»явився.

від відповідача: Шаркада І.І., довіреність № 337 від 02.10.2006 року.

       

    Представнику відповідача роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.  

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Мокану В.В.) від 22.05.2006 року у справі № 3/97 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” до Комунального підприємства Центральний аптечний склад Закарпатського обласного виробничого об‘єднання “Фармація”: стягнено з останнього на користь позивача 3510 грн. штрафу та судові витрати. Провадження у справі стягнення 2102,17 грн. основного боргу, 1224,25 грн. пені, 193,3 грн. трьох відсотків річних припинити. В решті позовних вимог відмовлено.

Комунальне підприємство Центральний аптечний склад Закарпатського обласного виробничого об‘єднання “Фармація” (відповідач у справі) не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині стягнення штрафу в розмірі 3510,21 грн. подало апеляційну скаргу б/н від 20.07.2006 року (вх. № 554 від 31.07.2006 року), в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що судом не враховано, що на апелянта два рази накладено штрафні санкції за одне і теж саме правопорушення: прострочку платежу, що суперечить положенням ч. 1 ст. 229, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Просить рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2006 року у справі № 3/97 в частині стягнення штрафу скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким в позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (позивач у справі) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 346 від 05.09.2006 року. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив. В апеляційний суд надійшла від позивача телеграма (вх. № 928 від 10.10.2006 року), яка містить його клопотання про розгляд справи за відсутності його представника в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

01.08.2004 року між сторонами укладено договір поставки товару № 0389 (надалі Договір), відповідно до якого позивач зобов»язувався постачати та передавати у власність (повне господарське відання) лікарські засоби та вироби медичного призначення, а відповідач зобов»язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору). Зокрема, згідно п. 3.1 даного Договору, платежі за поставлений по цьому Договору товар проводяться відповідачем на умовах відстрочки платежу строком тридцять днів з оформленням видаткової накладної, шляхом розпису про отримання товару.

Таким чином, дана Угода по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються § 1 глави 30 ГК України, § 3 глави 54 ЦК України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний повноважними представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 ЦК України, тобто є правомірним правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема накладних № 1492213 від 24.01.2006 року, № 1495728 від 27.01.2006 року, № 1498057 від 27.01.2006 року позивачем відпущено відповідачу медичних товарів на загальну суму 65227,07 грн. Відповідачем було частково погашено заборгованість до часу подання позову в сумі 30124,90 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем здійснено часткову проплату вартості отриманих від позивача товарів по Договору до порушення провадження у даній справі на суму 2000 грн., що стверджується платіжним дорученням № 1028 від 05.05.2006 року (а.с. 42), а тому місцевим судом підставно відмовлено в позові в цій частині вимог. На протязі судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачем погашено залишок основної заборгованості на суму 2102,17 грн., нараховану пеню в сумі 1224,25 грн. та 3% річних в сумі 193,30 грн. (платіжні доручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 43-47, 62-64), а  тому місцевий суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80-1 ГПК України.

Щодо рішення місцевого суду в частині стягнення штрафу в розмірі 3510 грн., то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність його нарахування.

Даний штраф як вбачається з Договору, нараховано відповідно до п. 7.2, який передбачає, що у випадку прострочки платежу відповідач сплачує позивачу одноразовий штраф в розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Така умова Договору, повністю відповідає положенню ч. 2 ст. 549 ЦУ України.

Враховуючи зміст положень п.п. 7.2 та 7.3 Договору, та ст. 549 ЦК України, апеляційний суд зазначає, що в даному випадку сторони в Договорі визначили, що передбачені даними умовами штраф в розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару та пеня в розмірі 07% від заборгованої суми за кожень день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ є двома різними видами забезпечення належного виконання відповідачем зобов»язання по договору щодо оплати отриманого від позивача товару.

Також слід зазначити, з аналізу положень ст.ст. 6, 11, 13, 549-552 ЦК України, що даний Кодекс не забороняє можливості сторонам визначити в договорі можливість стягнення з сторони одночасно за неналежне виконання зобов»язання за Договором і пені, і штрафу.

Посилання апелянта на положення ч.1 ст. 229 ГК України в підтвердження безпідставності нарахування йому відповідно до умов Договору (п. 7.2) штрафу в розмірі 3510 грн., апеляційний суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки дана норма Закону носить відсилочний характер. В той же час положення ст. 230, ч.ч. 4, 6 ГК України не позбавляють сторін можливості в договорі визначити види та розмір штрафних санкцій, в тому числі встановити можливість стягнення у випадку прострочення оплати отриманого за Договором товару штрафу та пені одночасно. Положення ч. 2 ст. 343 ГК України, на яке посилається апелянт в обгрунтування можливості стягнення з нього за прострочення грошового зобов»язаня лише пені, жодним чином не забороняє, виходячи з вищенаведених положень цього ж Кодексу, встановити сторонами в Договорі й можливість нарахування стороні, яка прострочила оплату отриманого товару, одноразового штрафу в розмірі від суми несплаченого в строк товару.

За наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає підставним задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення 3510 грн. штрафу.

Щодо позову в частині стягнення 1500 грн. збитків пов»язаних з витратами на оплату юридичних послуг, то апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в позові в цій частині вимог, оскільки факт заподіяння даних збитків, їх розмір не є у причиновому зв»язку з фактом невиконання відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого від позивача товару.

Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2006 року у справі № 3/97 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Враховуючи вимоги ст.ст. 44, 49, 105 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Центральний аптечний склад Закарпатського обласного виробничого об‘єднання “Фармація” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2006 року у справі № 3/97 залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                      В.Л.Кузь