РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 118/1592/2012
15.05.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Сердюка О.С.
при секретарі - Макаєнка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримської Республіканської установи «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки», третя особа – ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
21.02.2012 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із позовом про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та за затримку в виплаті заробітної плати у розмірі 325 гривень, стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та стягнення витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18.05.2010 року вона працювала у відповідача на посаді машиніста по прасуванню та ремонту одягу. 25.01.2012 року наказом №18-л головного лікаря КРУ «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки» її було звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України «за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї за трудовим договором». Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки трудову дисципліну за час роботи не порушувала, до дисциплінарної відповідальності не притягалась, крім того у наказі не зазначено за яких саме обставин і які саме трудові відносини вона не виконувала. Виконанню її обов’язків перешкоджав неналежний та несправний технічний стан обладнання, у зв’язку з чим вона та інші працівники неодноразово звертались зі скаргами до різних органів.
У судовому засіданні 14.05.2012 року позивачка у письмовому вигляді збільшила позовні вимоги та просила також скасувати накази №72 від 22.08.2011 року, №79 від 12.09.2011 року, №80 від 22.09.2011 року про оголошення їй догани та наказ №43 від 25.01.2012 року про її звільнення.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням наданих доповнень підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити.
Позивачка пояснила, що у санаторії умови роботи були неналежними, не було інструкції по пранню, замість 4-х прачок працювало лише дві, розподілу праці не було, жодних актів зважування білизни не було, облік вела сестра-господарка ОСОБА_3, хронометраж прання білизни було встановлено в листопаді 2011 року. Зазначила, що ніколи не відмовлялась від прання білизни. Про існування дисциплінарних стягнень їй стало відомо лише 02.03.2012 року, про звільнення – 25.01.2012 року. У вересні 2011 року її запрошували на засідання профкому. У січні 2012 року її також запрошували на засідання профкому, але ж вона відмовилась бути присутньою на цих засіданнях. 25 січня 2012 року їй було оголошено наказ про звільнення, з яким вона не згодна і просить скасувати.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що ОСОБА_1 дійсно працювала в санаторії з 18.05.2010 року на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу. Після прийому останньої на роботу до адміністрації санаторію стали надходити скарги на позивачку ОСОБА_1 з приводу неякісного прання дитячої білизни, несвоєчасного та неякісного прасування. За результатами перевірки санітарно-епідеміологічної служби від 15.08.2011 року встановлено, що санітарний стан території санаторію, зокрема приміщення пральні, є задовільним. Три пральні машини працюють, а три – простоюють.
22.08.2011 року наказом №72 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були притягнені до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за несвоєчасне прання білизни, неякісне його прасування. З зазначеним наказом особи були ознайомлені, однак від підпису відмовились.
12.09.2011 року наказом №79 ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання об’ємів прання дитячої білизни, порушення дисципліни. З зазначеним наказом позивачка була ознайомлена, однак від підпису відмовилась у присутності членів комісії.
22.09.2011 року за відмову приймати білизну та не підготовку піжам для купання дітей, позивачці було оголошено догану наказом №80, зі змістом якого вона ознайомилась, однак від підпису відмовилась.
20.10.2011 року на засіданні профкому, розглянувши подання головного лікаря санаторію про надання дозволу на звільнення ОСОБА_1, позивачці надали один місяць іспитового строку. За доповідними записками від 20.01.2012 року та 23.01.2012 року головний лікар санаторію направив до профкому листа про надання дозволу на звільнення позивачки за ч.3 ст.40 КЗпПУ.
25.01.2012 зі згоди профкому наказом №43, з яким ОСОБА_1 ознайомилась, але підписати відмовилась, позивачку було звільнено із дотриманням трудового законодавства.
Третя особа – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала (т.1 а.с.32).
Позивачка звернулася до суду із вимогою про скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі 21.02.2012 року, в межах строків, передбачених ст.233 КЗпП України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 18.05.2010 року перебувала у трудових відносинах із КРУ «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки» - займала посаду машиніста з прання та ремонту спецодягу (т.1 а.с.48).
За результатами комісійної перевірки роботи пральні, проведеної 17.08.2011 року, встановлено, що на момент перевірки у пральні знаходилось 82 кг брудної білизни, що накопичувалось 4 дні та було зав’язане у вузли, не відсортовано, знаходилось на мокрій підлозі, мало неприємний запах, про що складено доповідну записку. На час перевірки у пральні працювали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.50). ОСОБА_1 з зазначеною доповідною запискою ознайомлена, надати пояснення відмовилась, про що було складено акт №1 від 18.08.2011 року (т.1 а.с.54).
Наказом головного лікаря Кримської Республіканської установи «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки» №72 від 22.08.2011 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді догани за порушення п.п.2.1-2.4, 2.7, 2.9-2.12 розділу 2, п.п.4.1-4.2, 4.4-4.6 розділу 4, п.п.5.6-5.7, 5.9 розділу 5 робочої інструкції, невиконання п.п.1.1 розділу 1 правил внутрішнього трудового розпорядку (т.1 а.с.55). Із зазначеним наказом вона була ознайомлена, однак від підпису відмовилась, що підтверджується актом №2 від 22.08.2011 року (т.1 а.с.56).
За результатами розгляду доповідних записок сестри-господарки ОСОБА_5 від 05.09.2011 року (т.1 а.с.58) та машиніста з прання та ремонту спецодягу ОСОБА_6 від 06.09.2011 року (т.1 а.с.60), розглянутих на розширеній оперативній нараді при головному лікарі санаторію за участю голови профкому, встановлено, що позивачка не підготувала чисту білизну до видачі відповідно до графіку, влаштовувала обідню перерву в зручний для себе час, затягує час прання білизни для того, щоб не приймати участь у сушінні білизни, 06.09.2011 року знову залишила віджату після прання білизну, не висувши її, вдарила ОСОБА_6 брудною білизною по спині (т.1 а.с.117-118). Від дачі пояснень на доповідну записку сестри-господарки ОСОБА_5 у присутності комісії у складі трьох осіб відмовилась, про що складено відповідний акт (т.1 а.с.59).
За зазначені порушення, а саме п.п.2.1-2.4, 2.7, 2.9-2.12 розділу 2, п.п.4.1-4.2, 4.4.-4.6 розділу 4, п.п.5.6-5.7, 5.9 розділу 5 робочої інструкції, п.п.1 розділу 1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом №79 від 12.09.2011 року (т.1 а.с.61). Із зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, однак від підпису відмовилася, про що складено відповідний акт №4 від 12.09.2011 року (т.1 а.с.62).
22.09.2011 року ОСОБА_1 відмовилась приймати забруднену білизну, а також дитячий одяг, не провела зважування та сортування білизни. Також при забезпеченні гарячою водою та 7-ми працюючих пральних машинах затягувала прання, що призвело до несвоєчасної видачі чистої білизни та зриву купання 2-ї молодшої групи (із-за несвоєчасного прання пижам та рушників), про що на адресу головного лікаря КРУ «РДПТС «Опушки» сестрою-господаркою ОСОБА_5 було складено доповідну записку (т.1 а.с.63). Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт №5 від 22.09.2011 року (т.1 а.с.64).
За вищезазначеними фактами наказом №80 від 22.09.2011 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання вимог п.п.2.1-2.4, 2.7., 2.9-2.12 розділу 2, п.п. 4.1-4.2, 4.4-4.6 розділу 4, п.п.5.6-5.6, 5.9 розділу 5 робочої інструкції, п.п.1 розділу 1 правил внутрішнього трудового розпорядку (т.1 а.с.65). 23.09.2011 року ОСОБА_1 з цим наказом ознайомити не вдалося, оскільки вона з цього часу перебувала на лікарняному (т.1 а.с.66). З зазначеним наказом позивачку було ознайомлено у складі комісії, про що складено акт від 07.10.2011 року, оскільки вона відмовилася від підпису в наказі (т.1 а.с.67).
На підставі листа головного лікаря КРУ «РДПС «Опушки» від 07.10.2011 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.68) профком 20.10.2011 року постановив рішення про надання останній іспитового строку з 20.10.2011 року по 19.11.2011 року для виправлення та налагодження взаємовідносин в колективі (т.1 а.с.69).
Відповідно до доповідної записки, яку було складено сестрою-господаркою ОСОБА_5 на ім’я головного лікарю санаторію (т.1 а.с.76) 20.01.2012 року білизна попередньо не замочувалась, прання дитячого одягу вручну не здійснювалось, пральні машини-напівавтомати були задіяні не повністю, частина білизни пралась у машинах-автоматах з порушенням інструкції по пранню, гаряча вода з електричного бойлера витікала в каналізацію. Позивачка з зазначеною доповідною запискою була ознайомлена у присутності комісії з трьох осіб, від дачі пояснень за зазначеними фактами відмовилась, про що складено акт №1 від 20.01.2011 року (т.1 а.с.77).
23.01.2012 року ОСОБА_1 не випрала всю брудну білизну, залишила 5 кг не випраної білизни, про що сестрою-господаркою ОСОБА_5 було складено доповідну записку (т.1 а.с.94). Із зазначеною доповідною запискою позивачка була ознайомлена, від дачі пояснень відмовилась, про що було складено акт №3 від 24.01.2012 року (т.1 а.с.78).
За вищезазначеними фактами наказом №43 від 25.01.2012 року у зв’язку з невиконанням п.п. 2.1-2.4, 2.7, 2.9-2.12, п.п.4.1-4.2, 4.4-4.6 робочої інструкції невиконанням правил внутрішнього трудового розпорядку КРУ РДПТС «Опушки» позивачку було звільнено за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (т.1 а.с.88-89). Позивачку із зазначеним наказом було ознайомлено 25.01.2012 року у складі комісії з чотирьох осіб, від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась (т.1 а.с.91).
Наказом №18-л від 25.01.2012 року з ОСОБА_1 розірвано трудовий договір за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, що покладені на неї за трудовим договором (т.1 а.с.90). Зі змістом зазначеного наказу позивачка ознайомилась, однак від підпису відмовилась, про що складено акт на зворотній стороні зазначеного наказу.
Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету КРУ РДПТС «Опушки» №3 від 25.01.2012 року (т.1 а.с.87) та протоколу засідання профкому №3 від 25.01.2012 року (т.1 а.с.107) профком надав дозвіл на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпПУ. ОСОБА_1 на засідання профкому 24.01.2012 року та 25.01.2012 року по вирішенню цього питання запрошувалась, що підтверджується даними актів №1 від 23.01.2012 року (т.1 а.с.82) та №2 від 24.01.2012 року (т.1 а.с.84), однак на засідання не з’явилась(т.1 а.с.106-107).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_7, яка працювала машиністом з прання та ремонту спецодягу КРУ РДПТС «Опушки» 15 років, була звільнена у червні 2011 року, з позивачкою знайомі приблизно два роки. До перевірки рескому працювало дві пральні машинки, не було бойлеру для гарячої води. Під час її звільнення умови роботи були кращі – встановлені додаткові пральні машини, бойлер.
Свідок ОСОБА_4, - машиніст з прання та ремонту спецодягу КРУ РДПТС «Опушки» у судовому засіданні показала, що до перевірки рескому у квітні 2011 року у пральні справно працювало лише дві машинки з чотирьох, ще дві працювали погано, не було бойлеру для гарячої води, погано працював сушильний барабан. Прати всю білизну не встигали. Після перевірки рескому стало сім робочих пральних машинок, було зроблено вентиляцію, встановлено бойлер, зроблено окреме приміщення для відпочинку робітників пральні. Після звільнення у червні 2011 року ОСОБА_7 працювали втрьох, а роботи менше не стало. Один раз вона була присутня при оголошенні ОСОБА_1 наказу.
ОСОБА_5 сестра-господарка КРУ РДПТС «Опушки», допитана у судовому засіданні у якості свідка, підтвердила факт порушень ОСОБА_1 робочої інструкції, а також про оголошення їй доган наказами від 22.08.2011 року, 12.09.2011 року, 22.09.2011 року. Пояснила, що працює в санаторії 19 років, до прийому на роботу ОСОБА_1 скарг та скандалів у пральні не було. Під час прийому ОСОБА_1 на роботу її було ознайомлено з інструкцією по пранню білизни, у пральні був графік розподілу обов’язків – висів на стіні. У серпні 2011 року було затверджено нову інструкцію по пранню, з якою ознайомлено ОСОБА_1 У квітні 2011 року у санаторії була перевірка за скаргою робітників пральні до рескому. Перевіркою було встановлено порушення умов праці, які в короткий час – до червня 2011 року були усунуті, умови роботи значно покращились. З червня 2011 року у пральні працювало 3 машиністки, замість чотирьох за штатним розписом, всі три отримували надбавку 25% за заміщення відсутньої посади.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6, машиніст з прання та ремонту спецодягу КРУ РДПТС «Опушки», пояснила, що працює у пральні вісім років, до приходу ОСОБА_1 скарг та скандалів у пральні не було, на роботу пральні скарги не надходили. З вересня 2011 року у неї з позивачкою стали виникати конфлікти, оскільки вона відмовилась підписувати скарги. З початку 2011 року працювало чотири машиніста, умови роботи були задовільними, прати та прасувати встигали, з червня 2011 року працювало три машиніста, після перевірки у квітні 2011 року встановили нове обладнання – додаткові пральні машинки, бойлер. При прийомі на роботу всіх знайомили з робочою інструкцією. Норми прання до 2011 року не було, прали стільки, скільки здавали. ОСОБА_1 часто норму прання не виконувала, ОСОБА_6 вимушена була доправати за нею. Про оголошення доган позивачці їй було відомо, крім того вона бачила як на робочому місці ОСОБА_1 оголошували накази в серпні, вересні та жовтні 2011 року.
Свідки ОСОБА_8, інспектор відділу кадрів КРУ РДПТС «Опушки» та голова профкому ОСОБА_9 показали, що позивачка конфліктувала з ОСОБА_6, внаслідок чого останню за її заявою було переведено на іншу ділянку роботи, що з вини ОСОБА_1 зривались різноманітні заходи – купання тощо, виховательки скаржились на несвоєчасне прання білизни. Крім того, свідки підтвердили факт винесення доган позивачці 22.08.2011 року, 12.09.2011 року та 22.09.2011 року. Накази про догани ОСОБА_1 оголошувались у робочий час на робочому місці, у зв’язку з тим, що позивачка відмовлялась від їх підписання складались акти про це. Позивачку було звільнено 25.01.2012 року, з наказом про звільнення ознайомлено, однак від його підпису остання відмовилась. Для розгляду питання про звільнення позивачку запрошували на засідання профкому, однак вона не з’явилась. 30.01.2012 року з нею було здійснено розрахунок.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, завідуюча педагогічною частиною КРУ РДПТС «Опушки», пояснила, що під час роботи позивачки у пральні часто білизна не доправалась, дитячі речі та білизна не прались по 3-4 дні. До прийому на роботу ОСОБА_1 скандалів та сварок між робітниками пральні не було, скарги на роботу пральні до адміністрації санаторію не надходили, після звільнення позивачки скарг не надходило, прання та прасування білизни виконується вчасно.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Судом встановлено, що накази про оголошення догани №72 від 22.08.2011 року, №79 від 12.09.2011 року та №80 від 22.09.2011 року були прийняті із дотриманням вимог законодавства, адміністративні стягнення накладались за порушення вимог робочої інструкції машиніста з прання, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена і якою передбачені її права та обов’язки. Зазначені накази у встановленому законом порядку не зняті, не скасовані, а також не були оскаржені позивачкою у встановлений законом строк. З вищезазначеними наказами про оголошення догани позивачка була ознайомлена належним чином, що підтверджується актами №2 від 22.08.2011 року (т.1 а.с.56), №4 від 12.09.2011 року (т.1 а.с.62), №7 від 07.10.2011 року та листом Кримської республіканської організації профсоюзу робітників охорони здоров’я України №01-15-333/48х від 07.11.2011 року (т.1 а.с.136). Таким чином, ОСОБА_1 строк звернення до суду пропущено без поважних причин, а отже у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду слід відмовити і у задоволенні позову в частині скасування наказів про оголошення догани слід відмовити у зв’язку з пропуском строку на оскарження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як вбачається з рекомендацій, що містяться у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника і перевірити їх відповідність законові. При розгляді таких спорів судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю ( п. 18 Постанови).
Підставою для розірвання трудового договору за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов’язків без поважних причин, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Таким чином, за змістом вищезгаданої правової норми та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, об’єктом порушення працівником в даному випадку мають бути його обов’язки, покладені або індивідуальним трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, при наявності не погашеного часом або не знятого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено на підставі доповідних записок ОСОБА_5 у зв’язку з невиконання вимог робочої інструкції машиніста з прання. Станом на час звільнення позивачка мала три догани – від 22.08.2011 року, 12.09.2011 року, 22.09.2011 року. Доводи позивачки про поганий стан обладнання, та невідповідні умови праці не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки спростовуються показаннями свідків, актами санітарно-епідеміологічного обстеження КРУ РДПТС «Опушки» від 29.06.2011 року, 15.08.2011 року, 27.10.2011 року, згідно з висновками яких пральні машини в робочому стані, однак використовуються лише 3 з 6-ти, придбано бойлер у червні 2011 року, пральний порошок та миючи засоби маються в пральні в достатній кількості, при нормі прання 75 кг, переться в середньому 33 кг. (т.1 а.с.128-135). Тобто під час накладення адміністративних стягнень та звільнення позивачці було створено належні умови для роботи.
До показань ОСОБА_4 в тій частині, що вона лише один раз бачила як ОСОБА_1 оголошували наказ на робочому місці, суд відноситься критично, оскільки вони з позивачкою перебувають у дружніх стосунках, працювали тривалий час разом.
Суд на підставі вищевикладеного вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 прийнято з дотриманням процедури звільнення та на законних підставах, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено судом, позивачку було звільнено 25.01.2012 року, а належна сума заробітної плати сплачена 30.01.2012 року, тобто з затримкою на три робочих дні (т.1 а.с.8). Доводи відповідача про неможливість виплатити належну суму 25.01.2012 року у зв’язку зі сплатою через банк 2 рази на місяць не спростовують факту даного порушення. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Суд розраховує середньодобову заробітну плату позивачки на час звільнення відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Середньодобова заробітна плата позивачки на час звільнення становить (1613,33+773,48) (заробітна плата за два місяці, що передують місяцю звільнення – листопад та грудень 2011 року):40(кількість робочих днів у листопаді та грудні 2011 року) = 59,67 грн. Стягненню підлягає середня заробітна плата за період з 26.01.2012 року по 30.01.2012 року включно (3 робочих дні). Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 59,67*3= 179,01 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачкою не наведено доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, таким чином позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Понесені позивачкою судові витрати на правову допомогу не знайшли документального підтвердження і не можуть бути розподілені відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Суд відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв’язку з частковим задоволенням позову стягує з відповідача в доход держави судовий збір у розмірі 71,53 грн.
На підставі ст.ст. 40, 116, 117, 150, 232, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Кримської Республіканської Установи «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати без відрахування прибуткового податку та обов’язкових платежів в сумі 179 грн. 01 коп.
У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Кримської Республіканської Установи «Кримський дитячий протитуберкульозний санаторій «Опушки» судовий збір в доход держави у розмірі 71 грн. 53 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя