донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.11.2006 р. справа №3/21пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Мирошниченка С.В. |
суддів | Колядко Т.М., Скакуна О.А., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | не з"явився, |
від відповідача: | не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" Ладижинська ТЕС м.Ладижин Вінницька область |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 03.04.2006 року |
по справі | №3/21пд |
за позовом | Державного підприємства "Красноармійськвуглезбут" м.Димитров |
до | Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" Ладижинська ТЕС м.Ладижин Вінницька область |
про | про визнання угод недійсними |
Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" Ладижинська ТЕС м.Ладижин Вінницька область подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. по справі №3/21пд.
Цим рішення господарський суд Донецької області (судді Гассій О.В., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) позовні вимоги Державного підприємства "Красноармійськвуглезбут" м.Димитров до Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" м.Ладижин про визнання угод недійсними задовільнив.
Визнав недійсними додаткові угоди №4 від 21.10.2003р., №5 від 01.11.2003р., №5 від 08.01.2004р. до договору №28 від 15.01.2003р., укладеного між Державним підприємством "Красноармійськвуглезбут" тв Відкритим акціонерним товариством "Західенерго".
Стягнув з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м. Львів на користь Державного підприємства „Красноармійськвуглезбут”, м. Димитров витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн.
Стягнув з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м. Львів на користь Державного підприємства „Красноармійськвуглезбут”, м. Димитров витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 118 грн.
Відповідач наполягає на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив:
15.02.2003р. між Державним підприємством „Красноармійськвуглезбут” м. Димитров та відкритим акціонерним підприємством „Західенерго” м. Львів, від імені якого виступала Ладижиньска ТЕС, було укладено договір № 28 на постачання вугільної продукції.
Згідно умов договору № 28 від 15.02.2003 року відвантаження вугілля постачальником почалося з 17.10.2003 р. та в період з 17 до 26 жовтня 2003 року було відвантажено 13 998 тон вугілля на суму 2 979 494,80 грн.
На виконання зобов’язань по сплаті поставленої продукції ВАТ „Західенерго” 27.10.2003р.перерахувало грошові кошти в сумі 2 710 000,00 грн.
Постачання вугільної продукції на Ладижинську ТЕС продовжувалося, і ВАТ „Західенерго” продовжуючи оплату поточних поставок 28.10.2003 р. перерахувало грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн. в рахунок яких постачальником було відвантажено вугілля в період з 27 до 21 жовтня 2003 року у кількості 2 968 тон на суму 649 598,02 грн. та в період з 4 до 5 листопада 2003 року у кількості 2 074 тон на суму 457 358,50 грн.
Продовжуючи виконувати свої обов’язки за договором, обумовлені додатком № 2 до договору постачання вугілля ДП „Красноармійськвуглезбут” відвантажило в період з 6 до 30 листопада 2003 року вугільну продукцію загальною кількістю 22 101 тон на суму 4 007 116,75 грн., отримавши часткову оплату від ВАТ „Західенерго” на загальну суму 3 374 000,00 грн.
Незважаючи на те, що за підсумками листопада 2003 року заборгованість ВАТ „Західенерго” за вугільну продукцію поставлену за договором складала 809 568,07 грн.
ДП „Красноармійськвуглезбут” продовжуючи виконувати свої обов’язки за договором поставило у грудні 2003 року вугілля у кількості 2 381 тон на суму 392 623,50 грн.
З 1 січня 2004 року відвантаження вугільної продукції на Ладижинську ТЕС ВАТ „Західенерго” було припинено, оскільки термін дії Договору № 28 від 15.01.2003р. закінчився.
Заборгованість ВАТ „Західенерго” за продукцію, поставлену на Ладижинську ТЕС за договором складала 1 202 191,57 грн.
В рахунок погашення своєї заборгованості ВАТ „Західенерго” у січні 2004 року перерахувало грошові кошти на суму 2 780 000,00 грн. з призначенням платежу „За вугілля, отримане за договором № 28 від 15.01.2003 р.” З яких причин перерахована ця сума позивачу не відомо.
В лютому 2004 року згідно із завданням Міністерства палива та енергетики України, викладеним у телеграмі № 1-199/8Д від 06.02.2004 р. на Ладижинську ТЕС надійшла вугільна продукція у кількості 10 034 тон на суму 1 412 492,10 грн., яка була власністю ДП „Красноармійськвугілля”, про що зазначено в первинних документах.
Оскільки ВАТ „Західенерго” з невідомих причин зайво сплатило у січні 2004 року значну суму ДП „Красноарміськвуглезбут”, власник вказаного вугілля – ДП „Красноармійськвугілля”, ініціював врахування цієї суми зайвої оплати в рахунок оплати продукції, що надійшла на Ладижинську ТЕС у лютому.
Листом від 03.03.2004 р. за № 163/1 ДП „Красноармійськвугілля” звернулось до Ладижинської ТЕС з проханням вважати власником поставленого на станцію вугілля у лютому 2004 року ДП „Красноармійськвуглезбут”.
Позивач, звернувся до Ладижинської ТЕС з аналогічним листом і сторонами за договором це питання було узгоджено шляхом врахування зайвої оплати поставленого вугілля за договором № 28 від 15.01.2003 року в рахунок оплати продукції, поставленої на Ладижинську ТЕС в лютому 2004 року від імені ДП „Красноармійськвугілля”. Сальдо розрахунків між сторонами станом на 01.03.2004 року складало 165 316, 33 грн. на користь Ладижинської ТЕС.
Додаткові угоди № 4, № 5 та Додаток № 5 до Договору, які відповідач вважає укладеними між сторонами, підписані представником Державного підприємства „Красноармійськвуглезбут”, який не мав відповідних повноважень, а саме заступником директора з виробництва Солодухою О.В.
Слід відмітити, що директор з виробництва Солодуха О.В. здійснює свої повноваження на підставі інструкції, яка не містить дозволу на укладання угод, що стосуються постачання вугільної продукції. Доручення на підписання подібних договорів підприємством не видавалися. Статут підприємства не дозволяє підписувати даний вид договорів будь-яким особам, крім керівника.
Крім того, додаткові угоди № 4 від 21.10.2003 р., № 5 від 08.01.2004 р. та додаток № 5 від 01.11.2003 р. не виконувались сторонами, виконання по них не приймалися позивачем.
Державне підприємство „Красноармійськвуглезбут” м. Димитров не мало намірів продовжувати термін дії договору на строк, вказаний у додатковій угоді № 5, а також не мало намірів проводити розрахунки на умовах, вказаних в додатку № 5 до договору, який відповідач вважає укладеним з 01.11.2003 р.
Під час підписання додаткової угоди № 4 та додаткової угоди № 5 до договору особа, що мала право підписувати - виконуючий обов’язки підприємства Ржавікін В.О. був відсутнім. Оперативне керівництво підприємством він залишив на заступника директора Овчаренко Л.В., але право підписання договорів та угод не передавав нікому.
Так, згідно до часини 2 статті 44 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
У відповідності до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року недійсною є угода, що суперечить вимогам закону. Додаток № 5 до договору не відповідає вимогам закону, оскільки при його підписанні порушені вимоги до письмової форми угоди.
Відповідно до абз. 2 п. 9.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. „Угода укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладенняя або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (він імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження».
Згідно до частини 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України додаткова угода № 5 є багатостороннім правочином.
Відповідно до частини 3, 4 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України „правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою”.
Отже, згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України додаткова угода № 5 до договору є оспорюваним правочином.
Таким чином, ніяких дій, які могли б підтверджувати прийняття або погодження з умовами змін основного договору, викладеними у додаткових угодах № 4 та № 5 та додатку № 5 позивачем не здійснювалося.
Враховуючи викладене, додаткова угода № 4 від 21.10.2003 р., № 5 від 08.01.2004 р. та додаток № 5 до договору № 28 від 15.01.2003 р. є недійсними з підстав недотримання вимог законодавства щодо обов’язковості співпадання внутрішньої волі та зовнішнього виразу намірів сторони, а також кола суб’єктів, що мають право підписувати подібні документи, і не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін.
Апеляційним господарським судом по справі №3/21пд була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Експертизою встановлено, що підписи від імені Ржавікіна В.О. (директора Державного підприємства "Красноармійськвуглезбут") в додатковій угоді №4 від 21.10.2003р. до договору №28 від 15.01.2003р. та в додатковій угоді №5 до договору №28 виконані не Ржавікіним (а.с.76-78 т.3).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що господарський суд прийняв вірне рішення, яким задовільнив позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. по справі №3/21пд без змін.
Головуючий Мирошниченко С.В.
Судді: Колядко Т.М.
Скакун О.А.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
1 ДАГС
1.господарському суду