Справа № 1521/3186/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 16 квітня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №429/F, а 22 червня 2009 року укладено додаткову угоду №1, які передбачали надання цій відповідачці кредиту у вигляді не поновлювальної лінії у сумі 204226,00 доларів США з терміном погашення до 15 квітня 2023 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом на фактичну суму залишку заборгованості по ньому.

Крім цього, на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №3764-С від 16 квітня 2008 року з додатковими угодами, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань по кредитному договору та разом з нею нести солідарну відповідальність перед позивачем.

Також 16 квітня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 відповідач передав позивачу в іпотеку: земельну ділянку під №1/36 площею 0,07 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1016, та земельну ділянку під №2/18 площею 0,1069 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1010, що розташовані у ОК "СК "Хуторок" на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Обґрунтувавши позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання по кредитному та додатковому договорах належним чином не виконує та за нею виникла заборгованість по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним з 01 березня 2011 року, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 245869,79 доларів США та 314 272,62 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку під №1/36 площею 0,07 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1016, та земельну ділянку під №2/18 площею 0,1069 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1010, що розташовані у ОК "СК "Хуторок" на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а також стягнути судові витрати у розмір 3,219,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 направили до суду письмові заперечення проти позову аналогічного змісту, у яких заперечували проти стягнення штрафних санкцій у розмірі 314272,62 гривень, які з посиланням на ст.511 ЦК України просили зменшити до 5000 гривень, з огляду на свій скрутний матеріальний стан, перевищення розміру цих штрафних санкцій розміру збитків банку, які компенсуються відсотками по кредиту. При цьому вони зазначили, що відповідач ОСОБА_2 зник та зв’язку з ним вони не мають.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково та заперечував проти стягнення штрафних санкцій у розмірі 314272,62 гривень, які просив зменшити до 5000 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного оголошення у газеті "Урядовий кур’єр" від 05 жовтня 2012 року.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.          

          У судовому засіданні встановлено, що 16 квітня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №429/F, а 22 червня 2009 року укладено додаткову угоду №1, які передбачали надання цій відповідачці кредиту у вигляді не поновлювальної лінії у сумі 204226,00 доларів США з терміном погашення до 15 квітня 2023 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом на фактичну суму залишку заборгованості по ньому.

На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №3764-С від 16 квітня 2008 року з додатковими угодами, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань по кредитному договору та разом з нею нести солідарну відповідальність перед позивачем.

Також 16 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 відповідач передав позивачу в іпотеку: земельну ділянку під №1/36 площею 0,07 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1016, та земельну ділянку під №2/18 площею 0,1069 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1010, що розташовані у ОК "СК "Хуторок" на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Позивач надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у визначеній договорами сумі, але ця відповідачка свої зобов’язання по кредитному та додатковому договорах належним чином не виконує та за нею виникла заборгованість по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним.

04 квітня 2012 року позивач направив до відповідачів вимогу про погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та неустойці у повному обсязі протягом 60 днів з дня отримання цієї вимоги та попередив, що у іншому випадку він вимушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі вимоги позивача задоволені не були.

Згідно з наданими позивачем розрахунком, з яким суд погоджується, загальна заборгованість по кредитному договору складає 245869,79 доларів США та 314 272,62 гривень, а саме:

- 177804,00 доларів США як поточна заборгованість за кредитом;

- 68065,79 доларів США як заборгованість по сплаті відсотків;

- 102383,59 гривень пеня за несплату основного боргу;

- 177435,26 гривень пеня за несплату відсотків за користування кредитом;

- 34453,77 гривень заборгованість по сплаті штрафу.

В силу п.п. 2.2.10, 2.3. кредитного договору №429/F від 16 квітня 2008 року у цьому випадку позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісій та відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі.

          З врахуванням вищенаведених встановлених по справі обставин суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 не виконує своїх договірних обов’язків поряд з нею, в силу ст.554 ЦК України та умов відповідного договору поруки №3764-С від 16 квітня 2008 року, її поручитель ОСОБА_2 також має відповідати перед позивачем як солідарний боржник.

          Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_4 держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

          Згідно з ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Таким чином, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, оскільки саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути цю суму у валюті.

Позивач має банківську ліцензію №66 на право здійснювати банківські операції визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", яка Національним Банком України 05 листопада 1993 року за №207, а також має дозвіл №66-2 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком.

          Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.27 своєї постанови від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

          Будь-які докази на підтвердження скрутного матеріального стану відповідачів, наявності інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, суду не надано. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2008 року №429/F з наданих 185000, 00 доларів США кредитних коштів повернуто тільки 7196,00 доларів США.           

Застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України є правом, а не обов’язком суду, але виходячи з наведеного суд вважає, що вимога про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає, а з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача солідарно має бути стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 245869,79 доларів США та 314 272,62 гривень.

          Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом з відповідача ОСОБА_3 як солідарного боржника суд враховує, що відповідно до ст.546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553–559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов’язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

          Відповідачка ОСОБА_3 є тільки майновим поручителем ОСОБА_1 та не може відповідати по її зобов’язаннях як солідарний боржник, але позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням по кредитному договору шляхом звернення стягнення на передані відповідачкою ОСОБА_3 позивачу в іпотеку земельну ділянку під №1/36 площею 0,07 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1016, та земельну ділянку під №2/18 площею 0,1069 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1010, що розташовані у ОК "СК "Хуторок" на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Подача даного позову до суду оплачена позивачем судовим збором у розмірі 3219,00 гривень. В силу ст.88 ЦПК України ці судові витрати підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст. 11, 15, 16, 512-519, 526, 530, 533, 536, 553, 554, 559, 575, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054ЦК України, ст.ст. 1, 3, 33, 39 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 2, 19, 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 245869 (двісті сорок п’ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) доларів США 79 центів та 314 272 (триста чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дві) гривень 62 копійки.

В рахунок відшкодування заборгованості ОСОБА_1 за укладеним нею з Публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" кредитним договором від 16 квітня 2008 року №429/F у сумі 245869,79 доларів США та 314 272,62 гривень, а саме:

- 177804,00 доларів США як поточна заборгованість за кредитом;

- 68065,79 доларів США як заборгованість по сплаті відсотків;

- 102383,59 гривень пеня за несплату основного боргу;

- 177435,26 гривень пеня за несплату відсотків за користування кредитом;

- 34453,77 гривень заборгованість по сплаті штрафу,

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 квітня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1799, а саме на земельну ділянку під №1/36 площею 0,07 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1016, та земельну ділянку під №2/18 площею 0,1069 га для ведення садівництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:1010, що розташовані у ОК "СК "Хуторок" на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб’єктом оціночної діяльності на час продажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" судові витрати по справі у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" судові витрати по справі у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" судові витрати по справі у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                      Є.Л. Бичковський