Судове рішення #254313
35/151-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"07" листопада 2006 р.                                                            Справа № 35/151-06

вх. № 4011/5-35


Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Залеська Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Попов О.С., дов. № 27-33 від 24.02.2006 р.;  відповідача - Ріпа А.В., дов. № 852 від 28.03.2006 р.;

розглянувши справу за позовом УДППЗ "Укрпошта" в особі ЦПП Харківської дирекції, м. Харків  

до  ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління Ощадбанку  

про стягнення 3980,21 грн.


ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якійпросить суд зобов”язати відповідача повернути позивачу безпідставно перераховані грошові кошти УДППЗ “Укрпошта” в особі Центру перевезення пошти Харківської дирекції на суму 3 980,21 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сторони до початку судового засідання звернулися до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому вона приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки він не є власником грошових коштів, що надходять на рахунки клієнтів банку і він не вправі розпоряджатися неналежними банку грошовими коштами, відповідач не має правових підстав для закриття рахунка в разі смерті клієнта банку, оскільки грошові кошти на рахунку можуть бути успадковані за наявності спадкоємців.

Розглянувши матеріали справи, надані докази та вислухавши пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:




15.12.1975 р. з Чернишовим Ю.Б. при виконанні ним трудових обов”язків водія Спеціалізованої автотранспортної контори Харківського територіального управління МТС трапився нещасний випадок в м. Харкові в результаті чого Чернишов Ю.Б. отримав травму з визнанням інваліда 2-ої групи від трудового каліцтва.

На виконання рішення місцевого суду Московського району м. Харкова про відшкодування збитків в зв”язку з каліцтвом у ТВБВ № 10020/0285 філії Харківське обласне управління ВАТ “Ощадбанк” було відкрито його особистий рахунок № 13529 на ім”я Чернишова Ю.Б. для перерахування Українським державним підприємством поштового зв”язку “Укрпошта” сум відшкодування завданих збитків. Якщо сума відшкодування зарахована на особистий рахунок одержувача вона вважається отриманою, оскільки згідно ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківські рахунки – це рахунки на яких обліковуються власні кошти і зараховані суми стають власністю клієнта банку. На виконання платіжних доручень позивача на перерахування коштів Чернишову Ю.Б. ВАТ “Ощадбанк” зарахував на рахунок Чернишова Ю.Б. грошові кошти, які стали його власністю, а саме позивач під час звернення до установи банку фактично пред”явив вимоги до банку розпорядитися неналежними банку грошовими коштами.

Окрім того, відповідач перебуває в договірних відносинах з клієнтом банку Чернишовим Ю.Б. та ніяких договірних відносин щодо спірного рахунку з позивачем не має. Відповідач у своїх доповненнях до відзиву на позовну заяву посилається на ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов”язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти, які йому надходять виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Також згідно ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов”язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Окрім того, позивач стверджує, що в зв”язку із смертю Чернишова Ю.Б. правовідносини між банком та клієнтом припинилися. Однак, позивачем не надано наведених доказів, щодо смерті Чернишова Ю.Б. та грошові кошти на рахунку Чернишова Ю.Б. у випадку його смерті можуть бути успадковані за наявності спадкоємців. Таким чином, позивач повинен був заявляти позов до спадкоємців Чернишова Ю.Б.

Таким чином, відповідач не вправі виконувати дії, які його просить здійснити позивач. Кошти на рахунку з якого позивач просить перерахувати не належать банку.

Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Без доручення списання коштів з рахунка клієнта здійснюється на підставі рішення суду та у випадках встановлених договором між банком та клієнтом. Наведені обставини викладені в п.7.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 р., затвердженою Постановою правління Національного банку України, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, нотаріально засвідченою. Таким чином, позивач не є суб”єктом, рішення якого є підставою для списання грошових коштів з особистого банківського рахунку клієнта банку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу не були надані обов”язкові для виконання документи для списання коштів з рахунку (виконавчі документи, рішення суду, платіжні документи підтверджуючи  волю власника).  

Порушення банком прав позивача є відсутнім, вимоги стосуються майна  (коштів), які не належать банку. Тому, з огляду на таке позивачем не доведено тих обставин на які він посилається в позові, тому в задоволенні позову треба відмовити.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.



Керуючись ст.ст.1066, 1071 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-


ВИРІШИВ:


В задоволенні позову - відмовити.


Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація