Справа № 2-а-4228/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 року                                                                                 м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Полянчук Б.І., розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ, зобов’язання нарахувати суму недоплаченої пенсії „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить, визнати протиправною бездіяльність УПФУ, зобов’язати підвищити пенсію згідно ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” на 20% мінімальної пенсії за віком та здійснити її перерахунок і відповідні виплати за період з 01.01.2010р. по 15.11.2010 р.

При відкритті провадження у справі позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 14.05.2010 р. включно залишені без розгляду ухвалою судді на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він має статус «дитини війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не розповсюджується. У 2007 р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а в 2008 -2010 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини війни», що надає йому, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 року, а відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Із заперечення вбачається, що виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни» з 01.10.2008 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Разом з тим, розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни»підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців.

За даних обставин, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов`язати УПФУ нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 256 КАС України, ст.5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про державний бюджет України на 2011 рік», суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Бердянську Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 у період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично здійснених виплат.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі, якщо постанову було прийнято без виклику сторін, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя