ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2006 Справа № А23/146
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Швець В.В., Чимбар Л.О.
при секретарі Чоха Є.О.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1., довіреність №НОМЕР_1 від 05.06.06;
від відповідача:Тітов Є.Г., довіреність №21175/10 від 20.09.06, Таран О.В., довіреність №24208/10 від 31.10.06
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Павлоград на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. у справі № А23/146
за позовом: фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Павлоград
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Павлоград
про визнання недійсними акту перевірки та податкової вимоги
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2006р. у справі №А23/146(головуючий суддя-І.Ю.Добродняк, судді -Н.А.Бишевська, М.П.Кожан) суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсною податкової вимоги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) по сплаті податку на додану вартість, в частині визнання недійсним акту перевірки Західно-Донбаської ОДПІ від 19.11.2004р. №НОМЕР_2 щодо надмірно нарахованого податку на додану вартість в сумі 2 485грн. провадження у справі закрито;
- відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з відсутності предмета спора, оскільки зазначена позивачем податкова вимога як офіційний документ податкового органу останнім фактично не складалася ;
- при закритті провадження у справі суд посилався на те, що акт, складений податковою інспекцією за результатами перевірки позивача, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з чим не може бути оскаржений в господарському суді, а також на те, що розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів;
- не погодившись з постановою суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати та визнати недійсним акт перевірки Західно-Донбаської ОДПІ від 19.11.2004р. в частині надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 2 485грн.;
- у поданій скарзі йдеться про незаконність прийнятої судом постанови;
- при цьому скаржник вказує на те, що при умові врахування позиції суду стосовно розгляду даного спору місцевими загальними судами, останній, відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний після відкриття провадження по справі передати цю справу на розгляд іншого адміністративного суду, на те, що висновок суду про необов'язковий характер акту податкової інспекції спростовується фактами ним встановленими, а саме: прийняття на підставі оспорюваного акта податкового повідомлення-рішення, на те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень у зв'язку з чим його дії, у тому числі, і по видачі акту перевірки, підлягають розгляду в адміністративних судах, а також на неправильне застосування господарським судом п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України;
- відповідач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.04р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією складений акт № НОМЕР_2 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватним підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.10.04 по 30.06.04, яким встановлені порушення з боку позивача вимог п.3, п.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (допускалися факти заниження податкового зобов'язання, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість), крім того, в порушення вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 названого Закону не було надано податкову декларацію за вересень 2003 року, в результаті чого відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз."а" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачеві донарахований податок на додану вартість в сумі 5807,00 грн.
Акт перевірки підписаний підприємцем особисто без зауважень 19.11.04р..
На підставі зазначеного акту перевірки податковою інспекцією 19.11.04р. винесено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 8961,00 грн., у тому числі, 5807,00 грн. -основний платіж, 3154,00 грн. -штрафні (фінансові), отримано ОСОБА_2. особисто 19.11.04р..
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів господарські суди вирішують за правилами Кодексу адміністративного судочинства України ті адміністративні справи, які підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року.
Підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, якщо ці акти не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.
При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів -офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Господарським судом цілком вірно встановлено, що акт Західно-Донбаської ОДПІ від 19.11.2004р. №НОМЕР_2, складений за результатами перевірки підприємця -це, як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № НОМЕР_4, є документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже акт податкової інспекції від 19.11.2004р. не має обов'язкового характеру та не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача по даній справі.
Таким чином, оспорюваний акт не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України та акту в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства, у тому числі, і в господарському суді.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини постанови господарського суду речення наступного змісту: ”Розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів”. При цьому до місцевого загального суду в порядку ст. 17 КАС України позивач не позбавлений можливості оскаржити дії посадових осіб податкової інспекції, якими проведено відповідну перевірку, або до господарського суду -податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками такої перевірки.
Наведене є підставою для закриття провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, що і було здійснено господарським судом.
Одночасно слід зазначити, що колегія суддів погоджується з посиланнями господарського суду , які слугували підставою для відмови у позові, про те, що зазначена позивачем податкова вимога як офіційний документ податкового органу у відповідній, законодавчо визначеній формі, відповідачем фактично не складався і на адресу позивача не надсилався, у зв'язку з чим предмет спору у відповідній частині позовних вимог відсутній.
Тому постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства.
Дану постанову слід залишити без змін.
У зв'язку зі складністю справи, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. у справі № А23/146 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- виключити з мотивувальної частини постанови речення наступного змісту: ”Розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів”;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя В.В.Швець
Суддя Л.О.Чимбар
Дата виготовлення у повному обсязі 06.11.2006р.