ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2006 Справа № А13/174-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Куліш Р.Ф. (доповідач),
суддів: Голяшкіна О.В., Науменка І.М.,
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.,
за участю представників:
прокурора: Кріпак Н.В., старшого прокуроро відділу прокуратури області, посвідчення №148 від 09.09.03;
позивача: Бичкової С.І., представника, довіреність №03-06/23 від 11.01.06;
відповідача: - Березуцької В.Д., юрисконсульта юридичного відділу, довіреність №030-69 від 07.06.05;
- Ляшко О.Б., представника, довіреність №б/н від 16.10.06;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Дніпродзержинська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2006 у справі № А13/174-06
за позовом заступника прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 622817,21 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2006 у справі № А13/174-06 відмовлено у задоволенні позову заступнику прокурора м. Дніпродзержинська, заявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Дніпропетровськ (далі –Фонд) до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м. Дніпродзержинськ (далі –ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод”) про стягнення 622817,21 грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.
Прокуратура м. Дніпродзержинська просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на не створення відповідачем робочих місць для інвалідів в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р., а також на те, що відповідно до ст. 20 Закону суми адміністративно-
господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів на фінансування цим Фондом заходів, які здійснюються центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими ним установам, у тому числі спеціалізованими, і підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та на технічне переоснащення виробництва підприємства, організацій громадських організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них інвалідів.
Надавши оцінку матеріалам справи, вислухав думку сторін, присутніх у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку що постанову господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. N 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. N 19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи –звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., кількість інвалідів, працюючих на підприємстві відповідача складає 1 715 осіб; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –69 осіб; кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –22 особи; не працевлаштовано 47 інвалідів.
У даному випадку ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод” прийнято наказ від 21.09.2004 р. № 715 “Про заходи щодо створення робочих місць”. Протоколами № 1 від 25.11.2004 р., № 2 від 23.12.2004 р. визначені робочі місця, на яких можуть працювати інваліди, та проведена атестація робочих місць інвалідів.
На протязі 2005 року кожен місяць до Дніпродзержинського міського центра зайнятості направлялись звіти Ф № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, у тому числі інвалідів, що не заперечується Дніпродзержинським міським центром зайнятості, про що свідчать листи від 21.08.2006 р. № 2780 (а.с.47), від 22.05.2006 р. № 1783 (а.с. 30).
Тобто відповідачем виконані його обов’язки про створення робочих місць для інвалідів. Обов’язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов’язком їх працевлаштувати.
Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної
кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, Дніпродзержинським міським центром зайнятості надана довідка, згідно з якою протягом 2005 року у міському центрі зайнятості перебувало на обліку 190 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з яких відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” лише на Дніпродзержинському коксохімічному заводі повинно працювати відповідно до 4% нормативу –69 осіб, де працюють лише 1715 осіб, тоді як на території м. Дніпродзержинська розташовані крупні металургійні підприємства чисельністю працюючих не нижче 20 тисяч, це Дніпродзержинський металургійний завод, 2 тисячі –Баглейкокс та інші. і відповідно до 4% нормативу потрібно працевлаштувати інвалідів не менше, як 800 осіб, тоді як на обліку в цілому по місту перебувають 190 осіб.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 167, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
- апеляційну скаргу заступника прокурора м. Дніпродзержинська залишити без задоволення;
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2006 у справі № А13/174-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Р.Ф.Куліш
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно.
Помічник першого заступника голови суду Л.В.Черниш
09.11.2006