КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2-2173/11 р.

Провадження № 2/1414/453/12 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2012 року                                                                                м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючої у справі судді –Чернявської Я.А.

при секретарі судового засідання – Малаховій О.Д.,

за участю позивача –ОСОБА_2,

за участю представника позивача – ОСОБА_3,

за участю відповідача –ОСОБА_4,

за участю представника відповідача –ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення вартості майна та відшкодування упущеної вигоди та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, вартості майна та відшкодування упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИВ:

          У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування упущеної вигоди у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 01 вересня 2009 року між ним та відповідачем було укладено усний договір оренди підвального приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 313 на невизначений термін. У той же день, за власні кошти він у ТОВ «Луна»придбав меблі, а саме: стіл комп’ютерний –3 шт., тумба приставна –3 шт., стіл адміністратора –1 шт., вітрина скляна –3 шт., тумба під принтер –1 шт., на загальну суму 8652 грн. та вони були доставлені ТОВ «Луна» в орендоване ним приміщення. Зазначає, що в подальшому співробітництво із відповідачем не склалося та усний договір оренди приміщення було розірвано та 01 червня 2011 року він звільнив орендоване приміщення, однак після цього відповідач не дав йому можливості вивезти зазначені меблі.

Заявою від 29.02.2012 року позивач змінив предмет позову та просив суд стягнути з відповідача 8652 грн. вартості меблів, оскільки спірне майно на час розгляду справи було продане відповідачем третім особам.

Крім того, посилаючись на те, що завдяки неправомірним діям відповідача він не міг розпорядитися своєю власністю, а саме продати меблі фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6, з яким було укладено договір купівлі –продажу меблів, просив суд стягнути з відповідача 6000 грн. упущеної вигоди.

У судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням заяви від 29.02.2012 року, підтримала та просила позов задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та посилаючись на їх безпідставність, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того, 19 квітня 2012 року до початку розгляду судом справи по суті, відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просив суд стягнути з відповідача 6827 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Заявою від 30 травня 2012 року позивач за зустрічною позовною заявою збільшив позовні вимоги та просив суд також стягнути з відповідача 6876 грн. вартості комп’ютеру та оргтехніки до нього, а також 5000 грн. упущеної вигоди.

Ухвалою суду від 19 квітня 2012 року зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду із первісним.

В обґрунтування зустрічного позову позивач вказував, що 01 вересня 2009 року між ним, відповідачем та ОСОБА_7 був укладений усний договір, відповідно до умов якого, вони повинні були створити майстерню з ремонту мобільних телефонів в підвальному приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 313 та належить йому, а відповідач та ОСОБА_7 зобов’язувалися сплачувати йому орендну плату до 20 числа кожного місяця у розмірі 2650 грн. Для початку роботи ним були внесені кошти у розмірі 3963 грн. та 1000 дол. США, ОСОБА_7 –у розмірі 4620 грн. та 1026 дол. США, а відповідач надав лише жорсткий диск для комп’ютера, які вони оцінили у 150 грн. Зазначає, що усі меблі та інша техніка, які були необхідні для роботи майстерні вони купували саме за ці кошти. Після закінчення співпраці із відповідачем, останній не заплатив йому орендну плату за червень 2011 року у розмірі 2650 грн., крім того ним було проведено інвентаризацію та виявлено відсутність одного стільця вартістю 400 грн., тумби вартістю 520 грн., настільної лампи вартістю 120 грн. та паяльної лампи вартістю 680 грн., також виявлено зіпсоване майно (зламаний рейковий замок на вхідних метало пластикових дверях і пошкоджена плитка на сходах біля входу), вартість якого із урахуванням ремонтно –відновлювальних робіт становить 2457 грн. 60 коп. Посилаючись на зазначене, просить суд стягнути з відповідача вартість зниклого та пошкодженого майна та заборгованість по орендній платі у розмірі 6827 грн. 60 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, посилаючись на те, що завдяки неправомірним діям відповідача він не міг розпорядитися своєю власністю, а саме продати ОСОБА_8 комп’ютер на базі Intel Core 2 Duo та оргтехніку до нього (миші, монітору, клавіатури та мереженого фільтру), які він придбав за власні кошти і які забрав відповідач, з яким було укладено договір купівлі –продажу меблів, просив суд стягнути з відповідача 6876 грн. вартості комп’ютеру та оргтехніки до нього, а також 5000 грн. упущеної вигоди.

У судовому засіданні позивач за зустрічною позовною заявою та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у письмовому відзиві та у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги не визнала, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, надавши належну оцінку показанням свідків, суд вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 01 вересня 2009 року між ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений усний договір, відповідно до умов якого, вони повинні були створити майстерню з ремонту мобільних телефонів в підвальному приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 313 та належить ОСОБА_4 Зазначений факт визнаний сторонами у судовому засіданні та підтверджений показаннями свідка ОСОБА_7

Так, 01 вересня 2009 року ОСОБА_2 у ТОВ «Луна»було придбано меблі, а саме: стіл комп’ютерний –3 шт., тумба приставна –3 шт., стіл адміністратора –1 шт., вітрина скляна –3 шт., тумба під принтер –1 шт., на загальну суму 8652 грн., що підтверджується видатковою накладною № 141 від 01.09.2009 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 47/115 від 01.09.2009 року, виписаних на ім’я ОСОБА_2

Зазначені меблі були доставлені ТОВ «Луна» в орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 313.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що зазначені меблі купувалися за його власні кошти, а не за кошти, які були вкладені у роботу майстерні по ремонту мобільних телефонів, однак, коли його співпраця із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинилася, ОСОБА_2 сплатив йому кошти за зазначені меблі та претензій щодо цього він до нього не має.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що меблі, а саме: стіл комп’ютерний –3 шт., тумба приставна –3 шт., стіл адміністратора –1 шт., вітрина скляна –3 шт., тумба під принтер –1 шт., на загальну суму 8652 грн. є власністю ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ( ч. 1 ст. 321 ЦК України.)

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Враховуючи те, що у судовому засіданні було встановлено та підтверджено відповідачем ОСОБА_4, що на момент розгляду справи він продав зазначені меблі третім особам, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 8652 грн. вартості меблів підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині стягнення суми упущеної вигоди у розмірі 6000 грн. суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В якості упущеної вигоди позивач зазначає грошову суму, яка становить плату за меблі, яка передбачена договором купівлі –продажу, укладеного між ним та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6, посилаючись на те, що вказані грошові кошти він міг би отримати, якби її право не було порушено відповідачем.

Проте, будь-які докази того, що позивач міг отримати вказану грошову суму за умови відсутності перешкод у користуванні меблями, позивачем не надано, як і не обґрунтовано, з яких саме джерел позивач міг отримати доходи у такому розмірі.

Саме по собі укладання договору купівлі – продажу меблів з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 та відмова останнього від договору у зв’язку із його не виконанням в обумовлені строки, не є упущеною вигодою для позивача в розумінні ст. 22 ЦК України.

Щодо зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В процесі судового розгляду справи позивач за зустрічною позовною заявою не зміг довести підстав свого позову зокрема щодо фактів придбання меблів за рахунок сумісних коштів, утриманням ОСОБА_2 його майна, а саме: одного стільця вартістю 400 грн., тумби вартістю 520 грн., настільної лампи вартістю 120 грн., паяльної лампи вартістю 680 грн., комп’ютеру на базі Intel Core 2 Duo та оргтехніку до нього (миші, монітору, клавіатури та мереженого фільтру).

Також позивач ОСОБА_4 не надав жодного доказу, який б підтверджував факт існування заборгованості по орендній платі за червень 2011 року у розмірі 2650 грн. за ОСОБА_2

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 суд сприймає критично, оскільки про обставини справи та майно майстерні з ремонту мобільних телефонів вони знали лише зі слів.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_2 6827 грн. 60 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди та 6876 грн. вартості комп’ютеру на базі Intel Core 2 Duo та оргтехніку до нього (миші, монітору, клавіатури та мереженого фільтру). Не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 5000 грн., оскільки у судовому засіданні не встановлено порушення його прав.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 державне мито у розмірі 86 грн. 52 коп. та 70 грн. 86 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до задоволених вимог.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із загальних засад цивільного судочинства: справедливості, добросовісності та розумності, зазначених у ст. 3 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення вартості майна та відшкодування упущеної вигоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8652 грн. на відшкодування вартості меблів, державне мито у розмірі 86 грн. 52 коп. та 70 грн. 86 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 6000 грн. –відмовити.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, вартості майна та відшкодування упущеної вигоди - відмовити.

Суддя:                                                                                Я. А. Чернявська