КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2-1720/11 р.

Провадження № 2/1414/284/12 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2012 року                                                                                                     м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючої у справі судді –Чернявської Я.А.

при секретарі судового засідання –Малаховій О.Д

за участю представника позивача –ОСОБА_2,

за участю відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виступає Південна товарна біржа, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою, уточнивши яку, просила суд про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя.

          В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що з 1990 року вона знаходилася у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 У 2011 році шлюб було розірвано. За час шлюбу вони придбали житловий будинок № 11 до вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, нежитлові приміщення (магазин) за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві, автомобіль НОМЕР_1.

Договір купівлі-продажу зазначеного вище будинку був укладений 30 листопада 1998 року на Південній товарній біржі та оформлений на неї відповідача у рівних частках. Договір купівлі –продажу нежитлового приміщення (магазину), який знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 – Б у м. Миколаєві, був укладений 01 жовтня 2003 року та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3429 та оформлений на відповідача.

Після розлучення вони з відповідачем не досягли спільної згоди щодо поділу майна. На теперішній час вона проживає разом з трьома дітьми, які є спільними з відповідачем дітьми, в спірному будинку, іншого майна не має.

З огляду на зазначене, та на факт придбання нерухомого майна та автомобілю під час шлюбу просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та попросили суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти визнання договору купівлі –продажу житлового будинку дійсним, а також просив суд здійснити поділ сумісного майна відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання вдруге не зявилася.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південна товарна біржа - належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилася.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач з 1990 року по 2011 рік знаходилися у шлюбі, від якого мають спільних дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. В 1998 році вони придбали за сумісні кошти житловий будинок № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, де на теперішній час проживає позивачка з дітьми. Договір купівлі-продажу житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був зареєстрований Південною товарною біржею 13 листопада 1998 року за №9472.

Придбаний за договором житловий будинок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували на праві власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Згідно п. 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України норми ЦК України застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом. України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договорів купівлі-продажу житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але договір, укладений 13 листопада 1998 року на Південній товарній біржі не був нотаріально посвідченим, оскільки в тексті договору є посилання на те, що договір зареєстрований на біржі не підлягає нотаріальному посвідченню, в зв'язку з чим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ухилилися від його нотаріального посвідчення, тому суд вважає за необхідне визнати зазначений договір дійсним.

Крім того, у 2003 році вони придбали за сумісні кошти нежитлове приміщення (магазину), який знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві.

Договір купівлі-продажу нежитлове приміщення (магазину), який знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві, укладений між ОСОБА_3 та ПП «Славянская клініка» був нотаріально посвідчений 01.10.2003 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3429.

Придбане за договором нежитлове приміщення ОСОБА_3 зареєстрували на праві власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Задовольняючи позовні вимоги частково, щодо визнанняправа власності на ? частину житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, ? частину нежитлового приміщення (магазину), яке знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві та на ? частину автомобіля НОМЕР_1 за позивачкою, суд виходить з слідуючого.

Діючим законодавством України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України).

При цьому, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту (ст. 61 Сімейного кодексу України).

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згідно ст. 68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, вищевказане майно, яке було придбане позивачкою та відповідачем у період перебування у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, вони мають рівні права щодо володіння, користування і розпорядження цим майном, а розірвання шлюбу не припиняє їх права спільної сумісної власності на це майно.

Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 370 ЦК України, виділ частки із майна, що є у їх спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Тобто, позивачка та відповідач мають право на поділ вищевказаного майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому, їх частки майна є рівними.

В порядку ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

          Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 185, 208-209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виступає Південна товарна біржа –задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з другої сторони, зареєстрований на Південній товарній біржі за реєстровим № 9472 від 30 листопада 1998 року та зареєстрований Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»за реєстровим № 3434 від 08 грудня 1998 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, ? частину нежитлового приміщення (магазину), яке знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві та на ? частину автомобіля НОМЕР_1.

Визнати за до ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку № 11 по вулиці М. Ульянової в місті Миколаєві, ? частину нежитлового приміщення (магазину), яке знаходиться за адресою пр. Жовтневий, 253 –Б у м. Миколаєві та на ? частину автомобіля НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 державне мито у розмірі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Суддя:                                                                                Я. А. Чернявська