ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                     У Х В А Л А

          "10" липня 2008 р.                                                            Справа № 1/51

За позовом приватний підприємець  ОСОБА_1

до Панківська сільська рада

про визнання права власності на самочинно побудоване майно - 67055,00грн.

Суддя  Желiк Борис Євграфович

Представники:

позивача

відповідача           

СУТЬ СПОРУ:

 Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20 травня 2008року за позовом  приватного підприємця ОСОБА_1, який мешкає в АДРЕСА_1 до Панківської сільської ради село Панка Сторожинецького району Чернівецької області про визнання за ним права  власності на будівлю бару літ. “А”, котельню літ. “А-1”, навіс літ. “Д”, криницю літ. “Кф”, огорожу  № 1-3, які  розташовані у АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи  позовні вимоги  у справі, позивач  посилається  на наступні обставини  і  докази.

Рішенням  від 4.01.1994р. Панківська сільська  рада виділила  п/п ОСОБА_1.  земельну  ділянку розміром 0,05га під  будівництво  кафе.

Незважаючи на те, що земельна  ділянка в установленому ст.17  Земельного кодексу України порядку позивачу не була передана, він, станом на 1997 рік,  побудував на ній (адреса: село Панка, вул. Головна, 49 Сторожинецького району) кафе-бар літ. “А”, тамбур літ. “А-1”, вбиральню літ. “Б”, котельню літ. “В”, огорожу  № 1-3, які, згідно з Актом  державної  приймальної  комісії  від 29.01.1977р., були прийняті  до експлуатації.

У 2001 році позивач на тій же земельній ділянці побудував  криницю, самовільно  реконструював  кафе-бар літ. “А” та побудував котельню  літ. “А-1”, навіс  літ. “Д”.

26.11.2003 року відведена ділянка в установленому порядку  рішенням сесії  Панківської  сільської  ради  від 31.01.2002 року  під  уже  збудоване самочинно нерухоме майно була придбана позивачем у власність за договором купівлі-продажу з подальшим оформленням на неї державного акту на право  приватної власності на земельну  ділянку серія НОМЕР_1

Самовільне будівництво  погоджено з органами архітектури, Сторожинецьким  РВ МНС, Сторожинецькою СЕС і не порушує прав третіх осіб та розташоване на відведеній під будівництво земельній  ділянці.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване  нерухоме  майно  може бути за рішенням суду визнане  за особою, яка  здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була  їй відведена для цієї  мети, за умови надання  земельної  ділянки у встановленому  порядку під уже  збудоване  нерухоме  майно.

Ухвалою від 18 червня 2008 року розгляд справи судом було відкладено на 10 липня 2008 року у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, участь якого у розгляді справи судом була визнана обов'язковою, а також у зв'язку із з неподанням позивачем витребуваних від нього судом згідно в п.3 резолютивної частини ухвали від 20.05.2008 року додаткових доказів, які мають значення для справи (а.с.44).

Зокрема, позивача було зобов'язано подати до суду у тому числі належні і допустимі згідно з чинним законодавством, докази про завершення будівництва нерухомого майна, щодо якого заявлений позов.

Значимість для справи витребуваних судом документів полягає у наступному.

Позов заявлений позивачем стосовно новоствореного (реконструйованого) нерухомого майна.

У відповідності до приписів ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

До завершення будівництва (створення) майна особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення) цього майна (ч.1 п.3 ст. 331 ЦК України в редакції Закону №3201-1У (3201-15) від 15.12.2005 року).

В Україні прийняття до експлуатації житлових будинків, будівель, споруд тощо є обов'язковим і регулюється, незалежно від джерел фінансування будівництва, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 (із змінами, внесеними постановою КМ України № 88 (88-2007 П), якою затверджений “Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.

Таким чином, з урахуванням наведеної постанови, яка неодмінно передбачає прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також відповідно до частини 2 пункту 2 статті 331 ЦК України щодо моменту виникнення права власності якщо договором або законом передбачено прийняття в експлуатацію новоствореної речі, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з  моменту його прийняття до експлуатації.

Отже особа, яка звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на новостворене нерухоме майно (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) повинна довести факт прийняття в експлуатацію новоствореного майна шляхом подання відповідного документу.

Статтею 34 ГПК України  передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Повноваження в галузі будівництва і, зокрема щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, згідно із статтею 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (пункт 1 част. 1 “б”) віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Як передбачено ч.2 п.1 затвердженого постановою КМ України № 1243 від 22.09.2004р. “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-господарського так і виробничого призначення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Таким чином, наведені положення чинного Порядку передбачають, що готовність об'єкта нового будівництва (будівель і споруд після їх реконструкції, реставрації, капітального ремонту) може бути підтверджена лише державною приймальною комісією.

Державна приймальна комісія відповідно до п.13 наведеного вище Порядку утворюється органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі звернення засновника  (особи, яка здійснила будівництво за свої кошти) з пропозицією про утворення державної приймальної комісії.

По результатах роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого (акта) затверджується Держбудом.

Датою введення в експлуатацію згідно з п.29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів а отже і настання відповідно до ч.2 п.2 ст. 331 ЦК України, моменту виникнення у особи права власності на новостворене нерухоме майно - закінчений будівництвом об'єкт, є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкту органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, належним і допустимим, згідно до чинного законодавства, доказом про прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), який підтверджує виникнення у особи права власності на цей об'єкт, є акт державної приймальної комісії про прийняття його в експлуатацію, затверджений органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Враховуючи, що за станом на день розгляду справи документи, які необхідні для вирішення справи і які були витребувані судом згідно з ухвалами від 20 травня та від 18 червня 2008 року (а.с.1,44) позивачем до суду не подані, що є перешкодою у розгляді судом справи по суті позовних вимог, керуючись п.5 ст.81 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

                             Позов залишити без розгляду.

Суддя                                                             Б.Є. Желiк