ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/3040а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2008 р.
11год. 35хв., м. Черкаси
За адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 59грн. 82коп.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Сиволовська О.І.
Представники сторін:
від позивача: Михно Р.М. - за довіреністю від 08.01.2008р.;
від відповідача: особисто відповідач ОСОБА_1
Заявлено адміністративний позов про стягнення 59грн. 82коп. недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р.
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем передбаченого Законом України від 09.07.2003р. №1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІУ) зобов'язання щодо сплати страхових внесків за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р.
У засіданні суду представник позивача адміністративний позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, оскільки на його думку жодна стаття із зазначених у позові законів не встановлює такого зобов'язання, на яке вказує позивач. Навпаки ст. 2 Закону України від 16.03.2006р. №3583-ІУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” (далі -Закон №3583-ІУ) передбачає, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005р., не застосовуються.
У засіданні суду відповідач підтримав заперечення проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні у справ письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив наступне.
10 травня 2002р. виконавчим комітетом Придніпровської районної ради м. Черкаси була проведена державна реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця.
8 травня 2002р. відповідач був зареєстрований позивачем як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
14 травня 2008р. позивач провів невиїзну перевірку відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. За результатами цієї перевірки був складений акт від 14.05.2008р. №899.
Перевіркою було встановлено, що відповідач як підприємець, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і сплачував єдиний податок, у період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. не нарахував і не сплатив до Пенсійного фонду України 59грн. 82коп. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому позивач виходив з того, що відповідач відповідно до ст. 15 Закон №1058-ІУ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і за перший квартал 2005р. як платник єдиного податку повинен був сплатити до Пенсійного фонду України 248грн. 82коп. фіксованого розміру страхових внесків, визначеного як добуток мінімальної заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом. В рахунок часткової оплати цієї суми страхових внесків позивач зарахував частину суми єдиного податку відповідача в розмірі 189грн. за перший квартал 2005р., яка відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” підлягала зарахуванню до Пенсійного Фонду України.
На сплату розрахованої за актом перевірки від 14.05.2008р. №899 суму страхових внесків у розмірі 59грн. 82коп. позивач 15.05.2008р. надіслав відповідачу по пошті рекомендованим листом вимогу від 14.05.2008р. №Ф-899. Згідно з повідомленням про вручення цього рекомендованого листа він був вручений поштою особисто відповідачу 19.05.2008р.
Відповідач вимогу позивача від 14.05.2008р. №Ф-899 не оскаржував, а вказану у ній суму страхових внесків у розмірі 59грн. 82коп. не сплатив.
Закон №1058-ІУ, згідно із його преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Стаття 1 Закону №1058-ІУ термін „страхувальники” визначає як роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а термін „мінімальний страховий внесок” - як суму коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-ІУ, сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Пунктом 3 ст. 11 Закону №№1058-ІУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальниками з п. 5 ст. 14 Закону №1058-ІУ є застраховані особи, зазначені в пункті 3 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №1058-ІУ платниками страхових внесків до Накопичу вального фонду є застраховані особи, зазначені, зокрема, в п. 3 ст. 11 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-ІУ страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону №1058-ІУ страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону №1058-ІУ передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5статті 14 цього Закону, є квартал.
Частиною 3 ст. 106 Закону №1058-ІУ встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Відповідно до пп. 4 ч. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону №1058-ІУ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 45 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” у редакції, яка була чинною з 01.01.2005р. по 30.03.2005р., був установлений на 2005р. фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом №1058-ІУ, на місяць на кожну особу.
Законом №3583-ІУ було встановлено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 2312.2004р. №2285-IV, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
Указ Президента України від 03.07.1998р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99 передбачає, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до Державного бюджету України - 20 відсотків;
до місцевого бюджету - 23 відсотки;
до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Відповідач у першому кварталі 2005р. за Законом №1058-ІУ був платником страхових внесків, тому зобов'язаний був нараховувати та сплачувати страхові внески у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного цим Законом, на місяць.
Позивач розрахував розмір мінімального страхового внеску відповідача за перший квартал 2005р. у відповідності з вимогами Закону №1058-ІУ та Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” у редакції, яка була чинною з 01.01.2005р. по 30.03.2005р., і правильно визначив розмір несплаченої відповідачем суми страхових внесків за перший квартал 2005р.
Законом №3583-ІУ врегульовані відносини, що виникли у зв'язку з незарахуванням до Пенсійного Фонду України як страхового внеску частини податків сплачених суб'єктами господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, зокрема, у даному випадку частини сплаченого позивачем за перший квартал 2005р. єдиного податку згідно з Указом України від 03.07.1998р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99. Саме така частина податку, не зарахованого до Пенсійного фонду України як страховий внесок, за названим Законом не вважається заборгованістю і не донараховується.
Відносини, пов'язані з нарахуванням і сплатою суб'єктами господарської діяльності, що застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, до Пенсійного фонду України тієї частини страхових внесків у фіксованому розмірі, яка не покривається частиною сплачених ними єдиного чи фіксованого податків, які не були зараховані до Пенсійного фонду України як страхові внески, Законом №3583-ІУ не регулюються. Відповідно цей Закон не звільняє від сплати фіксованого розміру страхових внесків в частині, не покритій не зарахованою до Пенсійного фонду України частиною сплачених вказаними суб'єктами господарювання єдиного чи фіксованого податків.
Не оскарження відповідачем в установленому порядку вимоги позивача від 14.05.2008р. №Ф-899 означає, що ця вимога є узгодженою, а несплата відповідачем вказаної у цій вимозі суми недоїмки передбачає право позивача на стягнення останньої за рішенням суду.
За таких обставин позов підлягає задоволенню. Судовий збір у сумі 59коп. підлягає стягненню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- на користь управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси (вул. Г. Сталінграду, буд. 10, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 21366934), рахунок НОМЕР_2 у Черкаському обласному управлінні ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 354507, -59грн. 82коп. недоїмки зі страхових внесків.
- в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкаси (вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01292306) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси НОМЕР_2 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, - 59коп. судового збору.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.