Справа № 2-1129/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 серпня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Грабар Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич», третьої особи Дрогобицької міської ради про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, з урахуванням змінених позовних вимог, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Туристичний комплекс «Дрогобич»на її користь середній заробіток за несвоєчасне виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 15.07.2010 року (справа №2-246/2010), починаючи з 24.08.2010 року до 20.03.2011 року. Такі вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 15.07.2010 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02.12.2010 року) її поновлено на посаді адміністратора чергового Комунального підприємства Туристичний комплекс «Дрогобич». 16.07.2010 року на підставі вказаного видано виконавчий лист, а постановою державного виконавця ВДВС Дрогобицького МРУЮ КП ТК «Дрогобич»надано строк для добровільного виконання рішення суду - 24.08.2010 року. Вказує, що згідно Інструкції про проведення виконавчих дій (п.8.2.) - рішення суду про поновлення працівника на роботі може вважатися виконаним лише за наявності двох обставин -видача власником або уповноваженим ним органом наказу та фактичного допущення працівника до роботи.

Розпорядженням Дрогобицького міського голови №453-р від 13.07.2010 року з 02.07.2010 року звільнено директора КП ТК «Дрогобич» ОСОБА_2 Поряд з цим, наказом №72 від 17.08.2010 року останній, за наведених обставин не будучи директором, поновив її на роботі адміністратором черговим з 22.03.2010 року із умовою попереднього проходження медичного огляду, інструктажу про техніку безпеки та ознайомлення з посадовою інструкцією, який 03.09.2010 року опротестовано Дрогобицьким міжрайонним прокурором. Проте даний протест на сьогоднішній день залишається не розглянутим. Поряд з цим, 30.08.2010 року державним виконавцем складено акт про її фактичне не поновлення на роботі новопризначеним керівником КП ТК «Дрогобич»ОСОБА_3 з причин не допуску останнього до робочого місця та відсутності печатки підприємства.

А 27.09.2010 року постановою начальника СД Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння посадовими особами печаткою КП ТК «Дрогобич».

Крім того, вказує, що з відповіді Дрогобицького міського голови на адвокатський запит №3-32/10349 від 21.12.2010 року вбачається, що згідно з розпорядженнями міського голови №803-р, №804-р від 07.12.2010 року директором КП ТК «Дрогобич»залишається ОСОБА_2, хоча він звільнявся із вказаної посади на підставі розпоряджень попереднього міського голови №375-р від 08.06.2010 року, №376-р від 09.06.2010 року та №453-р від 13.07.2010 року.

Тому, оскільки рішення суду про поновлення її на роботі не виконане, змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, змінивши їх у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду з 21.03.2011 року, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2010 року по 20.03.2011 року. Дала пояснення, які по суті та змісту відповідають мотивам викладеним в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача Готен І.П., а в подальшому Щерба О.С. позову не визнали з підстав, які викладені у письмовому запереченні на позов, додавши, що з боку ТК «Дрогобич»затримки виконання рішення суду та не допуску позивачки до роботи не було і таке підтверджено матеріалами справи.

Представник третьої особи Кулиняк С.Л. позов заперечив, пояснивши, затримки виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі не було.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

Матеріалами справи встановлено і сторонами не оспрюється, що позивачка знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді чергового адміністратора з 01.07.1993 року, а 22.03.2010 року таку було звільнено з роботи, її середньоденна заробітна плата становила 75,76 грн. Дані також обставини встановлені рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 15.07.2010 року, справа №2-246/10 (залишене в силі ухвалою апеляційного суду Львівської області, а.с.24-25) яким зокрема, ОСОБА_1 поновлено на посаді адміністратора чергового Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»з 22.03.2010 року. (а.с.45-49).

Постановою державного виконавця ВДВС ДМУЮ про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2010 року ВП №207949 (а.с.52) надано термін для добровільного виконання рішення про повнолення на робті ОСОБА_1 -17.08.2010 року.

17.08.2010 року наказом №72, за підписом директора ТК «Дрогобич»ОСОБА_2 ОСОБА_1 було поновлено на посаді адміністратора КП «ТК «Дрогобич»з 22.03.2010 року. Разом з тим, таким зобов'язано її пройти медичний огляд, представити відповідні документи про допуск до роботи на займаній посаді на основі направлення №277 від 17.08.2010 року, інструктаж про техніку безпеки та ознайомитись з посадовою інструкцією (а.с.5). З чого вбачається, що фактично допуск до роботи не відбувся, позаяк належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі є фактичний допуск особи до виконання трудових обов'язків та видання відповідного наказу, що також закріплено в ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження». Більше того, неможливість виконання рішення суду про поновлення на роботі позивачки без проходження необхідного медичного обстеження не могло бути підставою для недопущення її до роботи.

Актом державного виконавця від 25.08.2010 року (а.с.53), висвітлено, що ОСОБА_1 було ознайомлено з спірним наказом №72 від 17.08.2010 року.

Посилання відповідача на наказ №04-зв від 21.03.2011 року КП «ТК «Дрогобич»про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КзППУ, так як до виконання обов'язків адміністратора чергово не приступила; те, що відносно ОСОБА_2 закрито кримінальну справу за відсутність складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України (а.с.120-121); службову записку від 29.08.2010 року про те, що ОСОБА_1 на робочому місці не з'явилася (а.с.122); наказ №76/1 від 29.08.2010 року разом з листом №378 від 22.10.2010 року, про відсутність ОСОБА_1, адресований їй ж, на роботі (а.с.125-126), та графік чергування на серпень 2010 року, за участю ОСОБА_1 (а.с.131), записом в трудові книжні про її поновлення роботі 25.08.2012 року, на акт від 17.08.2010 року (а.с.128) про відмову ОСОБА_1 від отримання спірного наказу, як на підставу для відмови у позові, зокрема через те, що ОСОБА_2 у період поновлення позивачки діяв як легітимний керівник і видав відповідний наказ на виконання рішення суду про поновлення на роботі, судом братися до уваги не може (а.с.26), як з вищенаведених так і з наступних підстав.

Фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи не відбувся. Позаяк те, що рішення суду від виконаним не було про, що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №20795049 від 23.12.2010 року з виконання виконавчого листа №2-246/10, виданого 16.07.2010 року за рішенням суду про поновлення на роботі, де вказано, що таке рішення неможливо виконати (така постанова є чинною). Поряд з цим, актом державного виконавця від 30.08.2010 року з участю позивачки та директора ОСОБА_3, встановлено, що ОСОБА_1 не поновлено на вказаній роботі через те, що ОСОБА_3 не допускають до посади директора, що унеможливлює виконання вимог виконавчого листа (а.с.6).

03.09.2010 року спірний наказ про поновлення на роботі №72 від 17.07.2010 року винесено протест Дрогобицьким міжрайонним прокурором (а.с.7) про скасування спірного наказу та зупинення його дії, з тих підстав, що попри те, що розпорядженням міського голови м. Дрогобича 06.08.2010 року призначено нового керівника КП «ТК «Дрогобич»ОСОБА_2 продовжує виконувати функції керівника вказаного підприємства. З цього чітко вбачається, що дія спірного наказу мала б бути зупинена.

Актом від 25.08.2010 року в складі працівників КП «ТК «Дрогобич», зокрема з участю директора ОСОБА_2, повідомлено, що в графіку чергування для адміністраторів чергових на серпень 2010 року її поставлено в робочу зміну(а.с.17), не вбачається чи була з таким ознайомлено позивачка. Напроти ж, своєю заявою від 25.08.2012 року (а.с.54) вона звертає увагу про невиконання рішення суду і додає трудову книжку.

Більше того, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 15.11.2011 року №2-1257/2011 про поновлення на роботі, стягнення заробітку та відшкодування моральної шкоди (а.с.55), яке змінено рішенням апеляційного суду Львівської області від 14.05.2012 року (а.с.58-60) лише в частині стягнення моральної шкоди, встановлено, що ОСОБА_1 не було допущено до роботи після винесення рішення суду від 15.07.2010 року про поновлення на роботі.

Обставини встановлені в судовому рішенні доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Ця норма носить імперативний характер, не позбавляє сторін права на оскарження судового рішення та є способом поновлення порушеного права на працю, яким працівник може розпорядитися в подальшому на свій розсуд.

Як статтею 124 Конституції України, так і ст. 14 ЦПК України передбачена обов'язковість судових рішень, а його невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом норм ст. 236 Кодексу законів про працю України -у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як встановлено, з урахуванням того, що позивач фактично була не допущена до роботи і період невиплати зарплати за таке включає в себе 140 робочих днів.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року -в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Оскільки позивачка з 25.08.2010 року (таке зафіксовано вище дослідженим актом державного виконавця і з такої дати позивачка просить провести стягнення) по 20.03.2011 року (поновлення на роботі рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 15.11.2010 року, справа №2-1257/2011 року в якому в свою чергу встановлено розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1), тобто 140 робочих днів, не виконувала свої трудові обов'язки через фактичний не допуск до роботи, за липень 2010 р. становить 75,76 грн. (про таке свідчить також розрахунок зарплати -а.с.76).

Розмір середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 10606,4 грн. і підлягає стягненню із розрахунку 75,76 грн. -середньоденного заробітку, тобто 140 робочих днів х 75,76 грн. = 1666,72 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку в сумі 1666,72 грн. підлягає негайному виконанню.

Таким чином, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, прийшов до висновку, що за наявності наказу про поновлення на роботі №72, який сам по собі не може свідчити про допуск до роботи, за встановлених обставин, ОСОБА_1 фактично до роботи допущено не було, як наслідок не виконано рішення суду про поновлення на роботі, що тягне за собою підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2010 року по 20 березня 2011 року включно в розмірі 10606,4 грн., з яких стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1666,72 грн. слід допустити до негайного виконання.

Крім того, в силу ст. 88 ЦК України та за замістом Закону України «Про судовий збір» у разі задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, понесені нею судові витрати в розмірі 107,30 грн. по цій справі покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2010 року по 20 березня 2011 року включно в розмірі 10606, 4 гривень.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1666,72 гривень допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»судовий збір в розмірі 107,30 грн. в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого.

Суддя А.П. Івасівка