ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
10 липня 2008 р. |
№ 2/543пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Глос О.І., |
|
суддів: |
Бакуліної С.В., Кривди Д.С., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ФОП ОСОБА_1 |
|
на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. |
|
|
у справі |
№2/543пд |
|
господарського суду |
Луганської області |
|
за позовом |
СПД-ФО ОСОБА_1 |
|
до |
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області |
|
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Луганський національний аграрний університет |
|
|
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:ОСОБА_2 |
|
|
про |
визнання недійсним договору оренди |
у судовому засіданні взяли участь представники:
|
від позивача: |
не з'явився |
|
від відповідача: |
не з'явився |
|
від третіх осіб: |
ОСОБА_3 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.02.2008 р. у справі №2/543пд (судді: Седляр О.О., Мінська Т.М., Яресько Б.В.) позов задоволено частково: визнано недійсною додаткову угоду від 15.11.2006 р. №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та СПД ОСОБА_1; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на користь СПД ОСОБА_1 витрати зі сплати державного мита у сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. У решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області було подано апеляційну скаргу до Луганського апеляційного господарського суду.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. у справі №2/543пд (судді: Баннова Т.М., Бойченко К.І., Журавльова Л.І.) апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області задоволено частково: рішення господарського суду Луганської області від 29.02.2008 р. у справі №2/543пд скасовано частково; позов задоволено частково: п. 1.1 угоди №3 до договору оренди від 30.03.2001 р. визнано недійсним у частині передачі в оренду будівлі площею 9,0 кв.м; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на користь СПД ОСОБА_1 витрати зі сплати держмита за подання позову у сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.; стягнуто з СПД ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 21,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. у справі №2/543пд та залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 29.02.2008 р. у справі №2/543пд, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не довів, що передане в оренду за спірним договором майно є державною власністю (з огляду на невнесення відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та до Єдиного реєстру об'єктів державної власності права власності на спірні приміщення), у зв'язку з чим відповідач не мав права надавати позивачу в оренду спірне нерухоме майно і підписав спірну угоду без відповідних повноважень.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
30.03.2001 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди державного майна №000808/09.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування оремо розташовану будівлю (павільйон) площею 72,0 кв.м, яка знаходиться на балансі Луганського державного аграрного університету і розташована за адресою: м.Луганськ, сел. Луганського державного аграрного університету (ЛДАУ), вартість нерухомого майна відповідно до експертної оцінки становить 6 943,00 грн. станом на 31.01.2001 р.
Відповідно до п. 6.2 договору орендар має право з дозволу орендодавця проводити реконструкцію і технічне переустаткування орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому проектна документація на проведення означених робіт підлягає погодженню з балансоутримувачем.
У 2006 р. позивач на власний ризик здійснив поліпшення орендованого майна та побудував підсобне приміщення.
15.11.2006 р. на підставі заяви позивача до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09 була укладена додаткова угода №3, якою було внесено зміни до договору оренди і п. 1.1 договору було викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо розташовану одноповерхову будівлю крамниці "Барвінок" (відображена в звіті з оцінки) загальною площею 113,9 кв.м, яка знаходиться на балансі Луганського національного аграрного університету розташована за адресою: м.Луганськ, сел.ЛНАУ. Вартість майна відповідно звіту з оцінки складає 119 812,00 грн. станом на 30.09.2006 р.".
Договір оренди припинив свою дію 30.03.2007 р. у зв'язку з закінченням строку.
Вважаючи, що у Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області було відсутнє право передавати в оренду спірне нерухоме майно, оскільки об'єкт оренди не є державною власністю, а торговельний кіоск площею 9,5 кв.м належить на праві власності ОСОБА_2, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання недійсним договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Луганській області та додаткової угоди №3 від 15.11.2006 р. до договору оренди державного майна з моменту їх укладення на підставі ст. 48, 59 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 203, 215, 761 Цивільного кодексу України (2004 р.).
Задовольняючи позов у частині визнання недійсною додаткової угоди від 15.11.2006 р. №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та СПД ОСОБА_1, та відмовляючи в решті позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, позивач, звернувшись до господарського суду 18.10.2007 р. з позовом про визнання недійсним договору оренди державного майна №000808/09 від 30.03.2001 р., пропустив трирічний строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові; по-друге, матеріалами справи підтверджено включення відповідачем до об'єкта оренди державного майна торгівельного кіоску площею 9,5 кв.м, який на момент укладення додаткової угоди від 15.11.2006 р. №3 не був державною власністю та належав на праві приватної власності ОСОБА_2 (що за висновком господарського суду першої інстанції є достатньою підставою для визнання недійсною додаткової угоди від 15.11.2006 р. №3 в повному обсязі).
Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позов лише в частині визнання недійсним п. 1.1 угоди №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09 щодо передачі в оренду будівлі площею 9,0 кв.м, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, матеріалами справи підтверджено, що кіоск, площа якого включена до загальної площі об'єкта оренди за додатковою угодою №3, є власністю гр.ОСОБА_2, тому Регіональне відділення Фонду державного майна по Луганській області не мало права передавати його в оренду, у зв'язку з чим п. 1.1 додаткової угоди від 15.11.2006 р. №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09 є недійсним у частині передачі в оренду будівлі кіоску площею 9 кв.м; по-друге, рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2007 р. у справі №9/398пн за позовом СПД ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на спірні приміщення, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р., встановлено, що позивачем умови п. 6.2 договору оренди не дотримані, поліпшення орендованого майна та побудова підсобного приміщення позивачем здійснені на власний ризик, що є підставою для відмови в позові про визнання права власності на спірне майно; а також зазначено, що предмет оренди -металевий павільйон, який належить на праві господарського відання ЛНАУ, є малою архітектурною формою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вис новки господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, передача позивачеві в оренду будівлі (павільйону) здійснена Регіональним відділенням Фонду державного майна України Луганської області за згодою Міністерства аграрної політики України згідно з листом від 26.03.2001 р. №37-40-2-15/2364 (що відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та Луганського національного аграрного університету, на балансі якого знаходиться ця будівля (павільйон), у зв'язку з чим доводи позивача стосовно відсутності у Регіонального відділення Фонду державного майна України Луганської області повноважень на передачу цього майна в оренду цілком правомірно не було взято господарським судом до уваги.
Крім того, господарським судом апеляційної інстанції взято до уваги факти, встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2007 р. у справі №9/398пн (в якій брали участь ті самі сторони), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р. (в якій зазначено, що об'єкт оренди -металевий павільйон, який на праві господарського відання належить Луганському національному аграрному університету, є малою архітектурною формою і не відноситься до об'єктів нерухомого майна).
З огляду на викладене, цілком обґрунтованими є висновки апеляційного господарського суду про те, що здійснені позивачем із порушенням умов договору оренди поліпшення орендованого майна не змінює статусу цього майна як державної власності, та не є доказом відсутності у Регіонального відділення Фонду державного майна в Україні повноважень на передачу вказаного майна в оренду.
Як встановлено господарськими судами, кіоск площею 9 кв.м, площа якого включена до загальної площі об'єкта оренди за додатковою угодою №3 до договору оренди, є власністю гр.ОСОБА_2, у зв'язку з чим висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не мав права передавати його в оренду є законними та обґрунтованими, і є підставою для визнання недійсним п. 1.1 додаткової угоди №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09 у частині передачі в оренду будівлі площею 9 кв.м.
Інші доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача права надавати в оренду майно, що було об'єктом додаткової угоди №3 до договору оренди державного майна від 30.03.2001 р. №000808/09, фактично стосуються необхідності переоцінити наявні у справі докази, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. у справі №2/543пд не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. у справі №2/543пд залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 р. у справі №2/543пд -без змін.
|
Головуючий |
О.Глос |
|
Судді: С.Бакуліна |
|
|
Д.Кривда |
|