У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 11/0190/1762/2012 Доповідач : Євдокімова В.В.

18.09.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоЄвдокимової В.В.

СуддівДорошенко Т.І., Опанасюка О.Д.

За участю прокурораМатвійчук С.Л.

при секретарі особи, звільненої від кримінальної відповідальності засудженого захисника Йолкіні П.Є. ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача по справі ОСОБА_9 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2012 р., за яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Сальського племрадгоспу Мартинівського району Ростовської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 у дохід держави у рахунок відшкодування судових витрат за проведення експертиз - 2874 грн. 40 коп.

Вирішено питання про речові доказі,

а також за апеляцією державного обвинувача по справі ОСОБА_9 на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2012 р., за яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Білогірська АР Крим, раніше не судимий,

звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії на підставі ст.1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р., провадження по кримінальній справі закрито.

Знято арешт з 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованій на праві приватній власності за ОСОБА_6

Вирішено питання про речові доказі.

Згідно вироку, ОСОБА_7 визнан винним та засуджений за те, що він у період часу з 12.04.2011 р. по 23.05.2011 р., займаючись питанням оцінки об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, зробив закінчений замах на заволодіння чужого майна шляхом обману та зловживання довірою при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 від голови Ленінської селищної ради АР Крим ОСОБА_6, стало відомо про те, що 12.04.2011 р. у Ленінську селищну раду АР Крим звернулися підприємці ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із заявою про передачу їм в оренду виробничих приміщень розташованих на АДРЕСА_2 із земельною ділянкою площею 0, 71 га, для організації виробництва металлопластиковых конструкцій, вікон та дверей.

Крім того, ОСОБА_7 від ОСОБА_6 стало відомо, що останній повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 балансову вартість будівлі, яка складала 78 000 грн., а також про необхідність проведення незалежної оцінки майна, виготовлення технічної документації в КП Ленінського БТІ, а потім проведення сесії Ленінської селищної ради та присвоєння даному об'єкту оренди адреси.

Наступного дня після зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, для виконання оцінки об'єкту, розташованого по АДРЕСА_2, ОСОБА_6 познайомив вказаних осіб з ОСОБА_7 та повідомив, що питання про передачу в оренду виробничих приміщень за вищезгаданою адресою, буде займатися ОСОБА_7, як підприємець ФОП ОСОБА_12

Цього ж дня, ОСОБА_11 стало відоме, що йому за Ленінську селищну раду потрібно буде сплатити послуги КП Ленінського БТІ за отримання технічної документації близько 3 000 грн. та за оцінку виробничого приміщення близько 10 000 грн.

Після оплати ОСОБА_11 послуг КП Ленінського БТІ у сумі 2238 грн. 52 коп., 05.05.2011 р., ОСОБА_11 подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що оцінка, яка його інтересує, готова.

11.05.2011 р., при зустрічі, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що вартість виробничого приміщення складає 121 878 грн., при цьому за проведення оцінки об'єкту оренди необхідно буде сплатити ще 8000 грн.

Після чого, ОСОБА_7, скориставшись незгодою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з оцінкою виробничого приміщення, в корисливих інтересах, та зловживаючи довірою ОСОБА_6, якому було відомо про незгоду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з оцінкою об'єкту оренди, запропонував ОСОБА_6 провести повторну оцінку вартості виробничого приміщення.

Переслідуючи мету заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_11, ОСОБА_7, 12.05.2011 р. переконав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у тому, що якщо їх не влаштовує сума, яка вказана в оцінці акту оренди, то її можна зменшати до 80 000 грн., при цьому передавши йому 20 000 грн., які він перекаже ОСОБА_6 за узгодження вартості об'єкту та укладення договору оренди на вищезгаданий об'єкт.

Продовжуючи свої дії по заволодінню шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_11., та не бажаючи при цьому передати частину цих грошових коштів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ввівши ОСОБА_11 в обман про свої подальші наміри в частині передачі грошових коштів ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_11 про те, що робота за оцінкою виробничого приміщення - виконана, але отримання цих документів можливе після передачі йому грошових коштів у сумі 20 000 грн.

Проте, не дивлячись на виконання ОСОБА_7 всіх дій за погодженням оцінюваної вартості об'єкту, розташованого по АДРЕСА_2 з метою висновку надалі договору оренди вказаного об'єкту, під час зустрічі 23.05.2011 р. приблизно о 10 годині 30 хвилин з ОСОБА_11, грошові кошти від останнього у розмірі 20 000 грн. не отримав з незалежних від нього причин.

Дії засудженого ОСОБА_7 кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 вину визнав частково.

Крім того, згідно до постанови суду, ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачується у тому, що він, будучи головою Ленінської селищної ради АР Крим, на підставі рішення № 1 від 16.11.2010 р. першої сесії Ленінської селищної ради АР Крим, будучи посадовою особою, у квітні 2011 р., перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_3, діючи на користь третіх осіб, зловживаючи владою, умисне, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що 30.03.2011 р. на засіданні виконкому Ленінської селищної ради АР Крим питання «Про присвоєння поштової адреси Базі виробничого управління ЖКХ, розташованій по АДРЕСА_2» не розглядався, вніс до офіційного документа завідомо неправдиві відомості, а саме: підписав Рішення № 251 від 30.03.2011 р. виконкому Ленінської селищної ради АР Крим, про присвоєння вказаній базі - номер «7».

Дії ОСОБА_6 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 в пред'явленому обвинувачені вину визнав повністю.

Постановою суду дана кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 провадженням закрито. ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р.

До початку розгляду справи в апеляційній інстанції захисник ОСОБА_8 відкликав свою апеляцію зі згодою свого підзахисного ОСОБА_7

В апеляції прокурор, не заперечуя обґрунтованості засудження ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України, а також правильності кваліфікації його дій по даній статті, просить скасувати вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання та постановити у цій частині новий вирок, призначив йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 року.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання необґрунтовано врахував як обставину, пом'якшувальну покарання - повне визнання його вини, оскільки з тексту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вину визнав частково.

Також, прокурор вказує на те, що судом першої інстанції при призначенні засудженому покарання не враховано те, що злочинні дії ОСОБА_7 були направлені на підрив авторитету органу місцевого самоврядування.

Крім того, прокурор звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не зарахований у строк відбування покарання період знаходження його під вартою, а саме: з 23.05.2011 р. по 14.11.2011 р.

В апеляції прокурор просить постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 змінити, вказав у резолютивній частині постанови, що ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, провадження по справі закрити.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції у резолютивної частини постанови неправильно застосував кримінальний закон, оскільки не вказав у резолютивній частині постанови за вчинення яких злочинів ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності, за якими статтями кримінального кодексу справа відносно нього закрита.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшего апеляцію, захисника ОСОБА_8 та його підзахисного ОСОБА_7, які заперечували проти доводів апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_7, котрий в останньому слові просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, ОСОБА_6, який не заперечував проти доводів апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора підлягають частковому задоволенню.

Вина засудженого ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 190 КК України при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій по даній статті, підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні доказів, яким у вироку дана належна оцінка, та не заперечуються в апеляції.

Під час апеляційного розгляду даної кримінальної справи, було частково поновлено судове слідство для вивчення особи засудженого ОСОБА_7

Доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Висновок суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 міри покарання у вигляді штрафу є обґрунтованим та належним чином мотивований у вироку.

Призначаючи ОСОБА_7 міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у силу ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно (т.3 а.с. 225).

Як вбачається з характеристики, наданої депутатом Ленінської районної ради АР Крим, ОСОБА_7 характеризується позитивно, з 2006 р. працює позаштатний кореспондент у газеті «Репортер», його матеріали неодноразово публікувалися на сторінках видання (т.4 а.с. 9, т.3 а.с. 229).

Також, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував обставини, пом'якшувальні покарання - визнання вини та щире каяття у вчиненні злочину.

Указуючи на наявність обставин, пом'якшувальних покарання, суд першої інстанції врахував та стан здоров'я засудженого ОСОБА_7, який страждає на важке онкологічне захворювання (т.4 а.с. 10, т.3 а.с. 230).

У зв'язку з вказаним, доводи прокурора про призначення засудженому ОСОБА_7 міру покарання у вигляді обмеження волі не заслуговують уваги.

Крім того, суд першої інстанції врахував та сімейний стан засудженого ОСОБА_7, який знаходиться у шлюбі з ОСОБА_13, також страждаючою важким онкологічним захворюванням (т.4 а.с. 5, 11 т.3 а.с. 228).

Обставини, які обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлені.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав як обставину, пом'якшувальне ОСОБА_7 покарання - повне визнання його вини на думку колегії суддів є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_7 після зміни обвинувачення в суді у зв'язку з перекваліфікацією його дій з п.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України вину визнав, пояснивши, що обставини, викладені в постанові про зміну обвинувачення, відповідають дійсності (т.4 а.с. 195).

Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не враховано та обставина, що дії засудженого ОСОБА_7 були направлені на підрив авторитету органу місцевого самоврядування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, він не був посадовцем, і його протиправні дії не були пов'язані саме з використанням ним службового становища.

Що стосується доводів прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не врахував термін відбування покарання в період знаходження засудженого під вартою, на думку колегії суддів є необгрунтованими, оскільки засудженому призначено покарання у вигляді штрафу.

З урахуванням вказаних судом першої інстанції обставин, пом'якшувальних покарання, а також особи засудженого, та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначити ОСОБА_7 альтернативного покарання у виді штрафу, встановленого санкцією ч.1 ст. 190 КК України.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про те, що міра покарання призначена ОСОБА_7, з урахуванням його стану здоров'я та сімейного стану, є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

При таких обставинах, підстав для скасування вироку суду першої інстанції за його м'якістю, про що просить прокурор в своєї апеляції, не має.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону при винесені судом постанови про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6 внаслідок акту амністії, то на думку колегії суддів вони заслуговують уваги.

Так, відповідно до вимог ст. 371 КПК України, неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою зміну постанови, є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Так, постановою суду першої інстанції від 06.07.2012 р., ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії на підставі ст.1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р., провадження по кримінальній справі закрито (т. 4 а.с. 196).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

Під час судового розгляду, ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні вину визнав повністю, підтвердив обставини здійснених ним злочинів, та просив суд першої інстанції звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до нього Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р., оскільки на день набрання цього Закону законної сили він досяг 60 - го віку (т. 4 а.с. 193, 194, 195).

Дані обставини з'явилися підставою для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до нього Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р.

Проте, суд першої інстанції порушуючи вимоги закону не вказав у резолютивній частині постанови, за вчинення яких злочинів ОСОБА_6 звільняється від кримінальної відповідальності, за якими статтями кримінального кодексу справа відносно нього закрито.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідною уточнити резолютивну частину постанови, вказав, що ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

У зв'язку з викладеним, апеляції прокурора підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 365 - 367 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора - задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 р. відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 р. щодо ОСОБА_6 - змінити, вказати у резолютивній частині постанови, що ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України внаслідок акту амністії на підставі ст.1 п. «г», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р., провадження по кримінальній справі закрито.

В решті постанову та вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Судді:

Дорошенко Т.І. Євдокимова В.В. Опанасюк О.Д.

- 6 -