ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2830/2012

03 серпня 2012 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг"

щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг" щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позовна заява містить клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач заперечень до суду не надав, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити спір без участі представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг" з 12.10.2010 року зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради як юридична особа, з 13.10.2010 року взяте на облік як платник податків в органі державної податкової служби за №29-23/5993 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100307539 НБ №176180 (а.с.15-16).

Відповідно до даних обліку позивача за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 168796,08 грн. (а.с.4).

20.04.2012 року позивачем прийнято рішення №121а про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг" у податкову заставу (а.с.13).

26.04.2012 року позивачем для відповідача було вручено податкову вимогу №223 від 20.04.2012 року.

Актом від 22.06.2012 року №121 податковим керуючим підтверджено відсутність на день складення акта майна, що може бути описано у податкову заставу (а.с.12).

Станом на час розгляду справи, суду не надано доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості чи оскарження податкової вимоги у встановленому законом порядку.

У зв'язку з цим та керуючись пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг", що знаходяться в банку: АКБ "Укрсоцбанк" у м.Києві на р/р 26008000013988 МФО 300023 та ВАТ АБ "Укргазбанк" у м.Києві на р/р 2600395867 МФО 320478.

Відповідно до пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Зокрема, правові підстави для накладення арешту передбачені пп.89.4 ст.89 та ст.94 Податкового кодексу України.

Згідно з п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Норми аналогічного характеру закріплено у п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за №9/20322 (надалі - Порядок). Крім того, в п.7.3 Порядку зазначається, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків за своєю природою є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду за наявності однієї з обставин передбачених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пунктом 3.1 Порядку також встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу , або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

- у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу , або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не надав суду доказів, що б підтверджували існування обставин, наведених у п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України та п.3.1 Порядку.

Крім того, відповідно до п.89.4 ст.89 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Позивачем наявність таких обставин також не доведена.

Наявність у відповідача податкового боргу та відсутність у нього майна не може слугувати самостійною підставою застосування адміністративного арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.

Крім того, позивачем у відповідності до вимог ст.71 КАС України не доведено відсутність у відповідача грошових коштів, достатніх для погашення податкового боргу.

Позивачем не надано доказів звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача або за рахунок готівки, направлення до відповідних банків платіжних вимог та їх повернення у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України з наступних підстав.

Податковий кодекс України, окрім встановлення права податкового органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу), не визначає підстав та способу його реалізації, зокрема, не зазначає строк, на який даний арешт може застосовуватися, підстав для його припинення, тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України не може бути застосований як підстава для арешту коштів, оскільки спосіб реалізації зазначеного у ньому права позивача законами України не встановлений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які є підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у зв'язку із чим позовні вимоги податкового органу задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачеві - Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби у задоволенні адміністративного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕП-Трейдінг" щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.