У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 11/0190/1546/2012 Доповідач : Балахонов Б.Л.

16.08.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоТрясуна Ю.Р.

СуддівБалахонова Б.Л., Корольова М.П.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 на вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 31 травня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ст. Роговська Краснодарського краю РФ, громадянин України, одружений, маючий неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, з вищою освітою, працюючий начальником відділу Євпаторійської міської ради, раніше не судимий, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

засуджений:

- за ч.2 ст.364 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади або займатись діяльністю, пов'язану з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки;

- за ч.2 ст.367 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади або займатись діяльністю, пов'язану з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, строком на 2 роки, і штрафу у розмірі 250 не оподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 4250 грн.

Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади або займатись діяльністю, пов'язану з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, строком на 3 роки і зі штрафом у розмірі 250 не оподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 4250 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_6 змінений з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Обчислення строку відбуття покарання визначено з моменту проголошення вироку, тобто з 31.05.2012.

З засудженого стягнуто в дохід держави витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2930 грн.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він, будучи посадовою особою і займаючи на підставі наказу Державного комітету з земельних ресурсів №с 308-к від 23.09.2005 посаду начальника Євпаторійського міського управління земельних ресурсів Рескомзему АР Крим (після реорганізації - відділ Державного комітету з земельних ресурсів у м. Євпаторії), наділений відповідно до положення «Про Євпаторійське міське управління земельних ресурсів», затвердженого Головою Рескомітету з земельних ресурсів АР Крим 26.07.2006, адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, діючий відповідно до вимог п.9 Порядку розробки проектів землеустрою про відвід земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України № 677 від 26.05.2004, вчинив на території м. Євпаторії злочин у сфері службової діяльності, що потягло тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Займаючи посаду начальника Євпаторійського міського управління земельних ресурсів Рескомзему АР Крим, ОСОБА_6, керуючись у своїй діяльності відповідно до п.2 Положення «Про Євпаторійське міське управління земельних ресурсів» (далі Положення) Конституцією України, Законами України, актами Президента і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему України, Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим, Положенням про управління, всупереч завдання про реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин, покладену на Управління згідно з п.4 Положення, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, у порушення вимог:

- ст. 59 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), яка регламентує, що громадянам і юридичним особам органами місцевого самоврядування з земель водного фонду, у склад яких в силу ст. 58 вказаного Кодексу входять прибережні захисні смуги навколо водойм, можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, відповідно у власність такі земельні ділянки передаватись не можуть;

- ст. 120 ЗК України, відповідно до якої з меж відводу земельної ділянки не виключені землі сторонніх землекористувачів (лінії електромереж);

- ст. 207 ЗК країни, відповідно до якої не проведений розрахунок збитків сільськогосподарського виробництва;

завідомо знаючи про розташування земельної ділянки у 100-метровій захисній смузі озеру Донузлав, проведенні розрахунку витрат сільськогосподарського виробництва, при розгляді питання про можливість передачі земельної ділянки площею 20 га у с. Новоозерне у власність Обслуговуючого кооперативу «Гавань-Крим», умисно, зловживаючи службовим становищем, 18.05.2009 підписав висновок № 47/26 про можливість відводу земельної ділянки площею 20 га у власність Обслуговуючого кооперативу «Гавань-Крим», яке було направлено на адресу Новоозерненської селищної ради для розгляду на сесії.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, у порушення вимог вищезазначених норм, ОСОБА_6, завідомо знаючи про рішення Новоозерненської селищної ради № 38/5-15 від 29.05.2009 про надання дозволу на розробку проекту про передачу земельної ділянки площею 20 га у власність Обслуговуючого кооперативу «Гавань-Крим», всупереч зауваженням Республіканського комітету з земельних ресурсів № 252-пк/18 від 24.02.2010, складеним Відділом державної землевпорядної експертизи і контролю за дотриманням ліцензійних умов Рескомзему АР Крим за результатами вивчення проекту землеустрою на виконання наказу № 10 від 01.02.2010 (надалі - Наказ), у порушення вимог ст. 41 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки для житлового и гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду житлово-будівельним і гаражно-будівельним кооперативам за своєю організаційною формою і направленням своєї діяльності, при цьому повинен був долучити список складу кооперативу, а кількість членів повинна обґрунтовувати заявлену площу земельної ділянки; негативному висновку Республіканського комітету АР Крим з водогосподарського будівництва і зрошуваного хліборобства № 01-10/124 від 02.03.2010, у якості представника територіального органу Держкомзему в АР Крим, у складі комісії з узгодження проектів землеустрою, зловживаючи своїм службовим становищем, узгодив висновок № 10/10-06/62Б від 26.03.2010, поставивши свій підпис і печатку Держкомзему, що стало підставою для затвердження проекту землеустрою на сесії Новоозерненської селищної ради 23.04.2010 і подальшої передачі у власність Обслуговуючому кооперативу «Гавань-Крим» земельної ділянки площею 20 га.

В результаті вказаних дій з боку ОСОБА_6 державі спричинена шкода у розмірі 2379300 грн.

Окрім того, ОСОБА_6, займаючи посаду начальника Євпаторійського міського управління земельних ресурсів Рескомзему АР Крим, в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків при узгодженні технічної документації, не перевіривши дані про належність земельної ділянки, яка знаходилась у постійному користуванні Воєнного радгоспу «Євпаторійський» Міністерства оборони України, за відсутності у матеріалах технічної документації документів на право користування землею у ТОВ «Євпаторійський військовий радгосп», у порушення вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України 05.11.2008 підписав висновок № 1129/08 про узгодження технічної документації з землеустрою зі складення документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1 га ОСОБА_7 без перевірки необхідних даних про розташування і користувача земельною ділянкою, яка відводилась у власність, що призвело прийняття Євпаторійською міською радою рішення від 29.12.2008 про припинення за ТОВ «Євпаторійський військовий радгосп» права користування земельною ділянкою, затвердженні проекту землеустрою і передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,1 га, фактично вилучивши вказану земельну ділянку, що знаходилась у постійному користуванні Воєнного радгоспу «Євпаторійський» Міністерства оборони України, чим спричинив шкоду державі на суму 118210 грн.

У судовому засіданні підсудний свою вину не визнав.

В апеляції і доповненнях до неї захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, а кримінальну справу закрити у зв'язку з відсутністю події злочину.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповноту і однобічність судового слідства, що виразилось у неприйнятті до уваги показів відповідних свідків, документів, що містяться у матеріалах справи, а також наявності судових рішень, що набрали чинності, а саме: рішення господарського суду АР Крим від 18.08.2011 у справі № 5002-1/1343-2011, якими відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим до Новоозерненської селищної ради, Обслуговуючому кооперативу «Гавань-Крим» про визнання недійсним рішення і спонукання до повернення земельної ділянки; рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 15.04.2005. яким визнаний дійсним правочин з купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 і ВР «Євпаторійський», за ОСОБА_7 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_2.

Також апелянт вказує на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на дублювання вироком суду обвинувального висновку, у той час як вина ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, і наявність шкоди не доведені.

Заслухавши доповідача, думку захисника, який підтримав апеляцію і просив вирок скасувати і кримінальну справу закрити, прокурора, який заперечував проти доводів апеляції і просив у задоволенні апеляції відмовити, а вирок залишити без змін, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляції з огляду на наступне.

Згідно із ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише тими обставинами, які досліджені у судовому засіданні. Суд розцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді цієї кримінальної справи суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства, недостатньо обґрунтовану оцінку наявним доказам, що призвело до передчасного висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_6 у вчиненні злочинів відповідно до пред'явленого йому обвинувачення.

Так, визнаючи ОСОБА_6 винним у службовій халатності при затвердженні технічної документації про виділення ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1 га і порушенні ним ст.ст. 125, 126 ЗК України, посилаючись на рішення Євпаторійського міського суду від 15.04.2005, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_2, яка раніше належала Воєнному радгоспу «Євпаторійський», який передав вказане домоволодіння ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, суд не надав оцінки тій обставині, що рішення суду набрало чинності.

Окрім того, суд мав врахувати положення ст. 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у випадку набуття права на житловий будинок, будівлю чи споруду і з врахуванням набуття такого права ОСОБА_7 дати цій обставині належну оцінку. При цьому, суд повинен враховувати наявність прямого (безпосереднього), а не опосередкованого причинного зв'язку між діями винної особи і наслідками, які наступили.

Стосовно визнання вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, колегія вбачає наступні недоліки, які свідчать про неповноту і неправильність судового слідства, ненадання належної оцінки доводів засудженого ОСОБА_6 і його захисника адвоката ОСОБА_5 про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винність ОСОБА_6, суд виходив з того, що узгоджений останнім проект землеустрою земельної ділянки розміром 20 га і на підставі рішення сесії Новоозерненської селищної ради від 23.04.2010 переданий у власність Обслуговуючого кооперативу «Гавань-Крим», передбачає розташування її у межах 100-метрової прибережної захисної смуги озера Донузлав, у зв'язку із чим не може передаватись у приватну власність, оскільки при цьому порушуються вимоги ст. 41, 58, 59, 120, 207 ЗК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, оцінки наданих ним доказів виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (будівельним) і гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Як вбачається з матеріалів справи, до неї долучено рішення Вищого господарського суду України від 26.01.2012, згідно з яким заступнику прокурора АР Крим відмовлено у задоволенні його касаційної скарги про скасування рішення господарського суду АР Крим від 18.08.2011 і постанови колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2011. Цими рішеннями прокурору м. Євпаторії відмовлено у позові про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 23.04.2010 № 46/5-7 із зобов'язанням Обслуговуючому кооперативу «Гавань-Крим» повернути земельну ділянку площею 20 га вартістю 3848000 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 у власність територіальній громаді смт. Новоозерне у м. Євпаторії.

Таким чином, з питання законності виділення земельної ділянки на користь ОК «Гавань-Крим» відповідно до ст. 41 ЗК України наявне судове рішення, яке набрало чинності, у зв'язку із чим посилання суду на порушення вимог цієї норми закону при підготовці технічної документації і вирішення питання щодо виділення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу «Гавань-Крим» суперечить фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції не дана оцінка тій обставині, що у Обслуговуючого кооперативу «Гавань-Крим» є державний акт на землю, виданий на підставі рішення сесії Новоозерненської селищної ради 23.04.2010, який до цього часу не визнаний недійсним. Не дана оцінка тій обставині, що перед тим, як направити технічну документацію до Новоозерненської селищної ради, ОСОБА_6 двічі відмовляв у її погодженні і повертав матеріали для усунення недоліків.

Окрім того, при постановленні вироку судом не було враховано, що відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду віднесені землі, зайняті морями, річками, озерами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережні захисні смуги вздовж морів, річок і навколо водойм, окрім земель, зайнятих лісами. Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності, а ст. 60 ЗК України на момент виникнення спірних правовідносин передбачала, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водоймищ, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення, збереження їх властивостей у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Аналогічні положення містяться у ст. 88 Водного кодексу України (надалі - ВК України), згідно з якою з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення і збереження їх властивостей (водності) вздовж рік, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Для великих річок, водосховищ на них та озер ширина прибережної захисної смуги становить 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, на земельних ділянках усіх категорій земель, окрім земель морського транспорту. У межах існуючих населених пунктів прибережні захисні смуги встановлюються з урахуванням містобудівної документації за окремими проектами землеустрою.

Частинами 5-6 ст. 87 ВК України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності у них встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 58 п.2 ЗК України для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 затверджений Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон і режим ведення господарської діяльності у них.

Відповідно до наведених вимог законодавства водоохоронна зона з прибережної захисної смуги як об'єкт права існує з моменту її визначення як такої в порядку, передбаченому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи принцип допустимості способів доказування, допустимими способом доказування наявності водоохоронної зони або прибережної захисної смуги у якості складової водоохоронної зони, може бути проект водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображена така зона, смуга, чи містобудівна документація, яка передбачає вищевикладене.

Висновки суду не можуть засновуватись на допущеннях наявності такої водоохоронної зони прибережної захисної смуги і земель водного фонду, а підлягають дослідженню і встановленню.

Ця обставина відносно спірної земельної ділянки судом першої інстанції не розглядалась, що свідчить про недостатньо повне і всебічне дослідження спірних правовідносин, які виникли відносно виділеної сесією Новоозерненської селищної ради у власність Обслуговуючого кооперативу "Гавань-Крим" земельної ділянки площею 20 га.

Окрім того, відповідно до вимог закону суд в мотивувальній частині вироку, посилаючись на докази, повинен не тільки перерахувати їх, а й розкрити зміст цих доказів. По даній справі ця вимога не виконана.

Так, посилаючись на ситуаційне викопіювання (т.2 а.с. 6) як на доказ, суд не зазначив, що випливає з цього викопіювання, чи є в ньому дані про порушення при складенні проекту забудівлі 100-метрової охоронної зони та інші порушення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. При новому судовому розгляді справи суду слід врахувати наведені у цій ухвалі недоліки і з врахуванням вимог законів і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері земельного і водного законодавства, прийняти правильне, обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам КК України і КПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 365-367 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Євпаторійського міського суду від 31 травня 2012 року відносно ОСОБА_6 - скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити утримання під вартою.

СУДДІ:

Трясун Ю.Р. Балахонов Б.Л. Корольов М.П.