ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"07" листопада 2006 р. | справа № 20-2/143 |
За позовом | Військового прокурора Севастопольського гарнізону ((99011, м.Севастополь. вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва МО України (95043, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5) |
до відповідачів: | - Військової частини А3370 (99024, м. Севастополь. вул. Військових будівельників, 1); - Українського консорціуму Екосорб” (03170, м.Київ, бул. Р.Ролана, 7, поштова адреса 03115, м. Київ-115, а/с 4) |
та зустрічним позовом |
Військової частини А3370 |
до: | - Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва МО України; - Українського консорціуму Екосорб” |
про | визнання договору недійсним |
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю:
військового прокурора - Бучко Р.В., посвідчення № 259 від 17.10.2005;
представників:
- Міністерства оборони України –не з’явився;
- Кримського УКБ –Депутатов В.О., довіреність № 487 від 10.08.2006;
- військової частини А3370 –не з’явився;
- українського консорціуму “Екосорб” –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся у господарський суд з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва (далі –Кримське УКБ) до військової частини А3370 (далі –в/ч А3370) та Українського консорціуму “Екосорб” (далі - Консорціум) про спонукання виконати зобов’язання по договору.
Ухвалою господарського суду від 13.10.2006 зазначений позов військового прокурора залишений без розгляду (арк.. с. 132-133).
У процесі розгляду спору військова частина А3370 звернулась із зустрічним позовом до Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Українського консорціуму “Екосорб”, у якому з урахуванням доповнення просить визнати недійсними з моменту укладення договір про дольову участь у будівництві, укладений Кримським УКБ та Консорціумом 24.12.2004, та договір № 17 про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у 2 містобудівному комплексі VІ мікрорайону Камишової бухти, укладений в/ч А3370 та Кримським УКБ (арк.. с. 79-80, 120-124, 136-137).
В обґрунтування зустрічних позовних вимог в/ч А3370 посилається на те, що зміст цих договорів суперечить нормам статей 116, 125 Земельного кодексу України та статей 16, 23 Закону України “Про оренду землі”, які діяли як на момент укладення цих договорів так і на теперішній час, у зв’язку з чим, на її думку, договори слід визнати недійсними на підставі частин 1 та 3 статті 215 і частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Кримське УКБ з посиланням на статті 15 та 16 Цивільного кодексу України із зустрічними вимогами не погоджується, оскільки вважає, що названі договори не порушують прав в/ч А3370 і не суперечать актам цивільного законодавства (арк.. с. 106-107, 141-143).
Консорціум з посиланням на норми статті 217, частини 2 статті 218, частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України просить у задоволенні зустрічного позову відмовити по причині його необґрунтованості (арк.. с. 145-147).
У передбаченому статтею. 77 Господарського процесуального кодексу України порядку у судовому засіданні 26.10.2006 оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. 07.11.2006.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Кримське УКБ та Консорціум 24.12.2004 уклали Договір про дольову участь у будівництві, предметом якого є дольова участь сторін у будівництві групи житлових будинків квартирного типу у ІІ містобудівному комплексі у VІ мікрорайоні Камишової бухти у місті Севастополі (арк.. с. 16-21).
Відповідно до умов пунктів 1.3 та 1.4 цього Договору об’єкт будівництва розміщується на земельній ділянці площею 2,4504 га, яка перебуває в оренді у землекористувача військової частини А3370, якою права замовника на об’єкт будівництва передані Кримському УКБ на підставі договору № 17 від 22.12.2004 і довіреності № 1 від 22.12.2004. Площа земельної ділянки для будівництва об’єкту Консорціумом за загальною згодою становить 1,8га.
Договір № 17 про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у ІІ містобудівному комплексі у VІ мікрорайоні Камишової бухти від 22.12.2004 укладений військовою частиною А3370 і Кримським УКБ (арк.. с. 127-129).
Пунктом 1.1 та 1.2 цього Договору передбачено, що сторони домовились про передачу повноважень замовника об’єкта будівництва житлових будинків у ІІ містобудівному комплексі у VІ мікрорайоні Камишової бухти м.Севастополя військовою частиною А3370, яка є землекористувачем згідно рішення міської Ради № 2434 від 20.10.2004, Консорціуму для завершення будівництва житлових будинків на період оренди земельної ділянки. Об’єкт будівництва розташовується на земельній ділянці площею 2,4504 га., яка перебуває в оренді у в/ч А3370.
Відповідно до пункту 6.1 Договір № 17 вступає у силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до закінчення будівництва і повного виконання сторонами своїх зобов’язань по цьому Договору.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду землі” (в/ч А3370 помилково посилається на статтю 16 цього Закону) у редакції, яка діяла на момент укладення Договору від 24.12.2004 та Договору № 17 від 22.12.2004, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно норми частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Нормами статті 124 названого Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право на оренду земельної ділянки в силу частини 2 статті 125 цього Кодексу виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право оренди землі відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Севастопольська міська Рада у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради № 2434 від 20.10.2004 надала, а військова частина А3370 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку для завершення будівництва житлових будинків у VІ мікрорайоні Камишової бухти м.Севастополя загальною площею 2,4504 га, був укладений 14.04.2005 (арк.. с. 83-88).
Державна реєстрація цього договору відбулась 27.05.2005.
Таким чином, право на оренду земельної ділянки виникло у в/ч А3370 з 27.05.2005.
Отже, на момент укладення Договору від 24.12.2004 та Договору № 17 від 22.12.2004 в/ч А3370 не мала права на оренду земельної ділянки, не мала права вчиняти будь-які дії як орендар цієї, не мала права приступати до використання цієї земельної ділянки.
За таких обставин зміст зазначених договорів в момент вчинення суперечив положенням частин 2 та 3 статті 125 та частини 2 статті 126 Земельного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 та частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цих договорів недійсними.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги в/ч А3370 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Докази виконання сторонами чи однією із сторін названих договорів відсутні. Представники сторін та військовий прокурор у судових засіданнях пояснили, що Договір від 24.12.2004 та Договір № 17 від 22.12.2004 жодною із сторін не виконувався.
Правові наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, у цьому випадку не застосовуються, оскільки Договір сторонами не виконувався і жодна із сторін на його виконання нічого не отримала.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову стягуються з відповідачів порівну.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. Зустрічний позов задовольнити.
2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 17 від 22.12.2004 про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у 2 містобудівному комплексі VІ мікрорайону Камишової бухти, укладений військовою частиною А3370 та Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України.
3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір від 24.12.2004 про дольову участь у будівництві, укладений Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Українським консорціумом “Екосорб”.
4. Стягнути з Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (95043, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5, п/р № 3523600102152 у відділенні Державного казначейства м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24980227) на користь військової частини А3370 (99024, м. Севастополь. вул. Військових будівельників, 1, код 07896790, п/р 35216004000099 в УДК м.Севастополя, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. (Вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. (П’ятдесят дев’ять грн. 00 коп.).
5. Стягнути з Українського консорціуму “Екосорб” (03170, м.Київ, бул. Р.Ролана, 7, 03115, м. Київ-115, а/с 4, код 02023732, п/р 26008301182 в ГОУ Укрпромінвестбанку м. Києва, МФО 300012, п/р 26002302300827 у Старокиївському відділенні ПІБ, МФО 322227) на користь військової частини А3370 (99024, м. Севастополь. вул. Військових будівельників, 1, код 07896790, п/р 35216004000099 в УДК м.Севастополя, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. (Вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. (П’ятдесят дев’ять грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 13.11.2006.