ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"06" листопада 2006 р. | справа № 20-2/229 |
За позовом Державного підприємства „Кримські генеруючі системи”
(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10)
до відповідача комунального підприємства „Житлосервіс №15”
(м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-а)
про стягнення заборгованості у сумі 17 171,32 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
від позивача –не з’явився;
від відповідача - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство „Кримські генеруючі системи” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства „Житлосервіс-15” про стягнення заборгованості у сумі 17 171,32 грн., з яких: основна заборгованість 13436,76 грн., пеня –3219,81 грн., 3% річних –207,42 грн. та збитки від інфляції –307,33 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 028-Т від 01.10.2005 про постачання теплової енергії та гарячої води.
17.10.2006 та 26.10.2006 позивач надав заяви про уточнення позовних вимог, в яких збільшив суму позовних вимог до 18 595,66 (з яких: основна заборгованість 13436,76 грн., пеня –4644,15 грн., 3% річних –207,42 грн. та збитки від інфляції –307,33 грн.) та визначив період, за який утворилась заборгованість відповідача: з 11.12.2005 по 07.04.2006 (вх. № 28607 від 17.10.2006 та № 29901 від 26.10.2006).
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Представник відповідача у судові засідання 25.09.2006, 04.10.2006, 17.10.2006, 26.10.2006 та 06.11.2006 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно за адресою, вказаною у договорі та позовній заяві.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд -
встановив:
01.10.2005 державне підприємство „Кримські генеруючі системи” (далі –ДП „Кримськи генеруючи системи”) та комунальне підприємство „Житлосервіс №15” (далі –КП „Житлосервіс № 15”) уклали договір № 028-Т про постачання теплової енергії та гарячої води (далі –Договір). Строк дії договору з 01.10.2005 до 15.04.2006. Відповідно до умов пункту 10.4 Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Відповідно до пункту 1 Договору позивач бере на себе зобов'язання забезпечувати відповідача тепловою енергією в гарячій воді в необхідних йому обсягах, а відповідач зобов'язаний оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені Договором.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що відповідач за 7 днів до початку поставки теплової енергії здійснює передоплату енергопостачальній організації у розмірі 100% вартості вказаної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць
Порушуючи встановлені договором вимоги відповідач, користуючись послугами Державного підприємства “Кримські генеруючі системи”, не виконав зобов'язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії, у зв’язку з чим за період з 11.12.2005 по 07.04.2006 у нього утворилась дебіторська заборгованість, яка згідно наданого розрахунку становить 13 436,76 грн.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуюче викладене та у зв’язку з тим, що відповідачем належним чином не виконане зобов’язання та сума заборгованості на момент прийняття рішення не оплачена, заявлена сума боргу у розмірі 13 436,76 грн. підлягає стягненню.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до 7.2.3 Договору у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,2 %, яка належить сплаті за кожний день прострочення.
Пеня, згідно розрахунку позивача складає 4 644,15 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахована позивачем сума пені перевищує зазначене обмеження. Таким чином, пеня, яка нарахована позивачем у сумі 4644,15 грн. підлягає частковому стягненню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме у сумі 939,46 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у сумі 207,42 грн. та сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 307,33 грн. (арк.с. 44), які також підлягають стягненню.
Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 14 890 грн. 97 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена сума підлягає стягненню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства “Житлосервіс №15” (99029, м.Севастополь, вул. М. Музики, 88 А код в ЄДРПОУ 32296567, р/р 26006038570003 в СФ АКИБ Укрсиббанк, МФО 384588) на користь Державного підприємства “Кримські генеруючі системи” в особі Севастопольської ТЕЦ (99704 м. Севастополь, вул. Ангарська, 10, р/р 260013632 в СФ АППБ “Аваль”, МФО 324504, код в ЄДРПОУ 05471069) заборгованість у сумі 14 890 грн. 97 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев’яносто грн. 97 коп.), в тому числі: основна заборгованість –13 436,76 грн., пеня –939,46 грн., 3% річних –207,42 грн., сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції –307,33 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 119 грн. 01 коп. (сто дев’ятнадцять грн. 01 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 94 грн. 48 коп. (дев’яносто чотири грн. 48 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 13.11.2006.