У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.07.08 Справа №10/44/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кагітіна Л.П. , Яценко О.М.
при секретарі Акімова Т.М.,
за участю представників:
прокуратури: Толсторебров І.М., посвідчення №301 від 01.03.06, прокурор;
позивача: ОСОБА_1., паспорт серія НОМЕР_1від 29.09.97р., голова правління;
Кидалов І.М., дов.№3 від 15.01.07;
відповідача: не з'явився;
третьої особи-1 на стороні позивача: Кидалов І.М., дов.№20/5-4-71 від 09.02.08;
третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явився;
третьої особи-3 на стороні позивача: Фролов В.О., дов.№1310 від 29.05.08;
третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Трансмаш», м. Київ, та Міністерства промислової політики України, м. Київ,
на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2008р. у справі №10/44/08
за позовом Закритого акціонерного товариства “Трансмаш”, м. Київ,
до відповідача - Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача:
1.Міністерство промислової політики України, м. Київ,
2.Розпорядник майна - ОСОБА_2, м. Запоріжжя,
3.Бердянський державний завод скловолокна, Запорізька область, м. Бердянськ Запорізької області,
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Привоз”, м. Бердянськ, Запорізька область,
про визнання недійсними рішень.
СУТЬ СПОРУ:
06.12.2008 року ЗАТ «Трансмаш» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської міської ради про визнання недійсними пунктів 1.4 та 1.7 рішення Бердянської міської ради №44 від 29.01.2004 року, пункту 1.19 рішення №8 Бердянської міської ради від 21 червня 2007 року, якими вирішені питання про припинення Бердянському державному заводу скловолокна права користування земельними ділянками, та вимогою про зобов'язання Бердянську міську раду видати Бердянському державному заводу скловолокна нові державні акти на право постійного користування земельними ділянками.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю спірних рішень діючому законодавству України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2008 року у справі № 10/44/08 (колегія суддів у складі суддів Алейнікової Т.Г., Гончаренко С.А., Дьоміної А.В.) в позові відмовлено. Господарський суд дійшов висновку, що права позивача у спорі, який розглядається у рамках даної справи, не порушені, так як позивач є конкурсним кредитором, грошові вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (Бердянського державного заводу скловолокна); питання про ліквідацію державного підприємства не стоїть, вимоги позивача про визнання недійсним рішень Бердянської міської ради є необґрунтованими та передчасними.
В процесі розгляду справи № 10/44/08 господарським судом до участі у справі залучені в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору Міністерство промислової політики України, розпорядник майна - арбітражний керуючий ОСОБА_2., Бердянський державний завод скловолокна, ТОВ «Привоз».
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, позивач у справи (ЗАТ «Трансмаш») звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заявник апеляційної скарги стверджує, що господарським судом порушені норми матеріального і процесуального права: вважає неправомірним висновок господарського суду про передчасність заявлених позивачем вимог; вказує, що рішення суду ґрунтується на неповному з'ясуванні всіх обставин, на які посилається позивач та треті особи, як на підстави заявленого позову, а саме, суд не встановив, чи дійсно керівник Бердянського державного заводу скловолокна Рассадін Ю.М. надавав листи-відмови, чи ці листи були підроблені; суд не надав оцінку позиції Міністерства промислової політики України у даному спорі; не встановив, що на час дії оспорюваного рішення №8 існували арешти майна Бердянського заводу скловолокна; не залучив до участі у справі прокурора; зазначає, що господарський суд не застосував приписи ст. 90 ГПК України та неправомірно не надіслав повідомлення органам прокуратури щодо дій Бердянської міської ради та керівника Бердянського державного заводу скловолокна, які на думку позивача, мають переслідуватися у кримінальному порядку. Вважає, що господарський суд на підставі ст. 83 ГПК України мав вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав і законних інтересів третіх осіб, зокрема, Міністерства промислової політики України, Бердянського державного заводу скловолокна, розпорядника майна.
Доводи другого заявника апеляційної скарги - Міністерства промислової політики України (третьої особи-1) аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі ЗАТ «Трансмаш» (том 2 а.с.21). В додаткових поясненнях до апеляційної скарги Міністерство промполітики України посилається також на приписи ст.ст. 326, 393 ЦК України.
В судовому засіданні представники позивача та Міністерства промислової політики України підтримали апеляційні скарги.
Третя особа-2 - арбітражний керуючий ОСОБА_2. письмовий відзив на апеляційні скарги не надав, в судовому засіданні підтримав доводи заявників апеляційних скарг.
Третя особа-3 (Бердянський державний завод скловолокна) у письмовому відзиві на апеляційні скарги вказує на необґрунтованість рішення господарського суду, вважає рішення Бердянської міської ради, якими припинено право користування заводу скловолокна земельними ділянками, незаконними та такими, що підлягають скасуванню (том 2 а.с.49). Вказану позицію підтримав представник третьої особи-3 в судовому засіданні.
Третя особа-4 (ТОВ «Привоз») в судові засідання не з'явилась, відзив на апеляційні скарги не надіслала.
Відповідач (Бердянська міська рада) відзив на апеляційні скарги до суду не надіслав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив.
В суді першої інстанції Бердянська міська рада, виходячи зі змісту доданого до справи письмового відзиву, з позовними вимогами не погодилась, мотивуючи тим, що оспорюванні рішення не порушують прав та законних інтересів позивача у справі, що Бердянська міська рада діяла у рамках приписів земельного законодавства України (том 1 а.с.134-136).
У справу на стадії апеляційного провадження вступив прокурор, що не суперечить приписам ст. 29 ГПК України.
Прокурор підтримав апеляційні скарги позивача та третьої особи-1, але нормативно та документально не обґрунтував свою правову позицію.
Ухвалою від 16.04.2008 року апеляційні скарги прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 30.05.2008 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1062 від 29.05.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Шевченко Т.М., судді - Кагітіна Л.П., Яценко О.М. Зазначеною колегією справа прийнята до провадження.
Розгляд справи відкладався за клопотанням позивача та відповідача (а.с.52, 56 т.2). В судовому засіданні 25.07.2008 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, доводи прокурора, який вступив у справу на стадії апеляційного провадження, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм чинного законодавства при постановленні оскаржуваного рішення, Запорізькій апеляційний господарський суд не знаходить правових підстав для скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 29 січня 2004 року Бердянська міська рада на 19 сесії ХХ1У скликання, розглянувши матеріали про припинення права користування земельними ділянками, керуючись ст. ст. 12, 120, 141 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення №44 «Про припинення права користування земельними ділянками», відповідно до пункту 1.4 якого припинено право користування Бердянського державного заводу скловолокна (вул. Кірова,107) частиною земельної ділянки площею 1,7249га, розташованої по вул.Макарова,73, наданою для розміщення та експлуатації санаторію «Меотида»; підстава: лист від 08.12.2003 року № 2660 та договір купівлі - продажу від 30.04.2003 року; вказано на необхідність внесення змін до Державного акта на право постійного користування землею, реєстраційний №1052.
Відповідно до пункту 1.7 наведеного рішення Бердянської міської ради, припинено право користування Бердянського державного заводу скловолокна (вул.Кірова,107) частиною земельної ділянки площею 0,2700га, розташованої по вул.Макарова,79, наданою для розміщення та експлуатації бази відпочинку «Азовчанка»; підстава: лист від 09.10.2003 року № 2053; вказано на необхідність внесення змін до Державного акта на право постійного користування землею (том 1 а.с.16).
21 червня 2007 року Бердянська міська рада на 23 сесії У скликання, розглянувши матеріали про припинення права користування земельними ділянками, керуючись ст. ст. 12, 120, 141, 142 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення №8 «Про припинення права користування земельними ділянками», відповідно до пункту 1.19 якого припинено право користування Бердянського державного заводу скловолокна (вул.Кірова,107) земельною ділянкою площею 2,25 га, розташованою по вул.Макарова,79, наданою для розміщення та експлуатації бази відпочинку «Азовчанка»; підстава: лист від 14.06.2007 року № 87/1; зазначено в рішенні також, що Державний акта на право постійного користування землею, реєстраційний №1052, вважати таким, що втратив чинність (том 1 а.с.17-19).
Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - Бердянським державним заводом скловолокна в матеріали справи не надано доказів в підтвердження того, що на земельних ділянках, про які йдеться в оспорюваних рішеннях міськради, знаходяться об'єкти нерухомості, що належать заводу на праві власності.
В судовому засіданні колегії суддів представник БДЗСВ пояснив, що правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, що розташовані на спірних земельних ділянках, він надати не може з причин їх відсутності на підприємстві.
Відповідно до листа Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації інвентарну справу на комплекс споруд по вул.Макарова,79 у м. Бердянську (б/в «Азовчанка») вилучено працівниками Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, по даним БТІ правова реєстрація на даний об'єкт відсутня.
Що стосується бази відпочинку «Меотида» (м. Бердянськ ул.Макарова,73), первісна реєстрація права власності була проведена за державою в особі Верховної Ради України (балансоутримувач - БДЗСВ). Згідно з договором купівлі-продажу №4 від 30.04.2003 року право власності на 9/10 комплексу будівель та споруд було зареєстровано за ТОВ «Южний берег», 1/10 частина об'єкту виділена в окремий об'єкт нерухомості.
ЗА ТОВ «Юний берег» право власності на цілісний майновий комплекс будівель споруд і споруд по вул.Макарова,73 зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, виданого Бердянською міськрадою 17.01.2004 року. В наступному право власності на цей комплекс перейшло до ТОВ «Азовтурінвест» на підставі договору купівлі-продажу (т.1 а.с.91).
З матеріалів справи вбачається (том 1 а.с.20), що ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2005 року було порушено провадження у справі №19/125(05) про банкрутство Бердянського державного заводу скловолокна, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майна. Ухвалою господарського суду від 05.12.2005 року визнано вимоги ЗАТ «Трансмаш» та внесено їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів Бердянського заводу скловолокна в сумі 636738,00 грн.
Закрите акціонерне товариство «Трансмаш», вважаючи, що припинення Бердянською міською радою права постійного користування Бердянським заводом скловолокна названими вище земельними ділянками порушує права позивача (ЗАТ «Трансмаш»), як конкурсного кредитора, щодо повернення йому визнаної судом грошової суми, а також приводить до зменшення вартості майнових активів боржника, що становить загрозу майновим інтересам позивача і держави, а також стверджуючи, що перелічені пункти вказаних рішень є незаконними, звернулось до господарського суду з позовом про визнання їх недійсними та відновлення права постійного користування Бердянського державного заводу скловолокна спірними земельними ділянками шляхом зобов'язання міськради видати заводу скловолокна нові державні акти на право постійного користування земельними ділянками.
При цьому заявлені вимоги ЗАТ «Трансмаш» обґрунтовує наступним:
- колишній директор БДЗСВ ОСОБА_3. підтвердив, що будь які документи, згідно яких було змінено правовий статус земельних ділянок, підроблені у 2007 році і не існували у 2004 році.
- Міністерство промислової політики України, яке здійснює функції управління державною власністю - активами Бердянського державного заводу скловолокна - не надавало згоду на відмову від права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані бази відпочинку «Меотіда» та «Азовчанка».
- Бердянський державний завод скловолокна, як постійний землекористувач спірних земельних ділянок, мав право лише володіти та користуватися ними, але не розпоряджатися.
- відмова керівництва БДЗСВ від права постійного користування спірними земельними ділянками є за своєю суттю є правочином, який вчинено за відсутності у керівництва підприємства необхідного обсягу цивільної дієздатності, невідповідності їх дій внутрішньої волі підприємства (учасника правочину).
- Бердянська міська рада, приймаючі відмову від права постійного користування земельними ділянками на підставі листів керівництва Бердянського державного заводу скловолокна, не перевірила, чи мало право керівництво підприємства вчиняти такі дії (правочини), отже, міськрада не керувалась у своєї діяльності Конституцією і законами України, приймаючі оспорювані рішення (том 1 а.с.2-9).
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Виходячи зі змісту ст.ст. 2, 21 ГПК України, позивачем у справі є особа, яка звернулась до господарського суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав.
Стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право.
Як свідчать досліджені матеріали справи, з позовною заявою до суду про визнання недійсними рішень Бердянської міської ради, які стосуються земельних відносин, що існували між Бердянською міською радою та Бердянським державним заводом скловолокна, звернулось закрите акціонерне товариство «Трансмаш» - конкурсний кредитор у справі про банкрутство Бердянського державного заводу скловолокна.
Відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсним кредитором вважається юридична (або фізична) особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.
Матеріали справи свідчать, що Бердянський державний завод скловолокна (3 особа у справі без самостійних вимог на предмет спору) має грошові зобов'язання перед позивачем у сумі 636738,00 грн.
З матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що позивач не має будь-якого відношення до земельних ділянок, про які йдеться у спірних рішеннях.
Більш того, на дату прийняття Бердянською міською радою спірного рішення від 29 січня 2004 року № 44 судом ще не було порушено справу про банкрутство Бердянського державного заводу скловолокна та ЗАТ «Трансмаш» не був визнаний конкурсним кредитором.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто таки, які породжують права і обов'язки саме у того суб'єкта (чи визначеного ним кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Виходячи зі змісту роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Заявляючи вказаний позов, ЗАТ «Трансмаш» повинен був довести, що оспорювані рішення Бердянської міської ради стосуються його прав та інтересів, порушують їх.
Такі докази в матеріалах справи відсутні, не надані вони і суду апеляційної інстанції.
Фактично, ЗАТ «Трансмаш» подав позов в інтересах іншої юридичної особи (Бердянського державного заводу скловолокна ), що не відповідає господарському процесуальному законодавству України. Якщо Бердянський державний завод скловолокна вважає, що спірними рішеннями порушені його права щодо користування земельними ділянками, переліченими в оспорюваних рішеннях Бердянської міської ради, він не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з відповідним позовом. Такого права не позбавлено і Міністерство промислової політики України за умови підтвердження факту порушення його прав спірними рішеннями Бердянської міськради.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови господарського суду в задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів спірними рішеннями.
За встановлених обставин, враховуючи підстави відмови позивачу у задоволенні позову, доводи заявників апеляційних скарг щодо не дослідження та ненадання господарським судом правової оцінки листам-відмовам Бердянського заводу скловолокна не є обґрунтованими, так як це не впливає на висновки суду щодо відсутності порушення прав позивача у даному спорі та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі.
Колегія суддів не погоджується із зазначенням господарським судом у рішенні про «передчасність вимог позивача», однак це речення не спростовує висновку суду щодо недоведеності позивачем і не встановлення судом факту порушення, у зв'язку з прийняттям міськрадою відповідних (оспорюваних) рішень, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі, та не впливає на правомірність відмови позивачу у задоволенні позову, а також, виходячи з положень ст. 104 ГПК України, не є підставою для скасування судового акту, так як це не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.
Вивчені колегією суддів матеріали справи надають можливість дійти висновку щодо безпідставності тверджень заявників апеляційних скарг про допущення господарським судом порушень приписів ст. 90 ГПК України.
Відповідно до положень ст. 83 ГПК України, господарський суд має право (а не обов'язок) виходити за межи позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору. Як свідчать матеріали справи, Бердянський державний завод скловолокна та Міністерство промислової політики України залучені до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору, тому на них не може розповсюджуватися приписи ст. 83 ГПК України. Порушення прав та інтересів позивача у рамках розгляду даної справи господарським судом не встановлено, тому твердження позивача про порушення господарським судом ст. 83 ГПК України є неправомірним.
Нормами ГПК України не передбачено обов'язку суду направляти повідомлення прокурору з пропозицією прийняти участь у справі, суд також не має повноважень залучати до участи у справі прокурора. Відповідно до приписів ст. 29 ГПК України сам вирішує питання щодо вступу у справу, порушену за позовом інших осіб.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі Міністерства промислової політики України, до уваги колегією суддів не приймаються з тих самих підстав, що і доводи позивача.
У відповідності зі ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційними скаргами покладаються на заявників.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Трансмаш», м. Київ, та Міністерства промислової політики України, м. Київ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2008р. у справі №10/44/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кагітіна Л.П. Яценко О.М.