ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 травня 2008 р. |
№ 16/112 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого суддів: |
С. Шевчук, Ж. Бернацької, І. Воліка (доповідача), |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
громадянина ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 25.10.2007 року |
|
Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 16/112 |
|
за позовом |
громадянина ОСОБА_1 |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Лубенська швейна фабрика "Лубенчанка" |
|
про |
визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів від 25.03.2002 року в частині обрання членів спостережної ради; визнання недійсними рішень спостережної ради, прийнятих в період з 25.03.2002 року; зобов'язання до вчинення дій; |
|
В судове засідання прибули представники сторін: |
|
позивача |
ОСОБА_2 (дов. від 31.03.2008 № б/н ); |
|
відповідача |
не з'явились; |
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” від 25.03.2002 в частині обрання членів спостережної ради; визнання недійсним всіх рішень спостережної ради та зобов'язання голови правління ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” оголосити скликання позачергових загальних зборів з включенням до порядку денного питання про обрання членів спостережної ради (з урахуванням заяви від 17.07.2007).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2002 відбулися загальні збори акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка”, на яких п. 4 порядку денного було питання про обрання спостережної ради товариства. Виходячи з порядку денного до спостережної ради ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” були обрані сім чоловік, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Відповідно до п. 9.4.2 статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2000 року встановлено, що спостережна рада товариства обирається у складі п'яти чоловік. Таким чином, вибори членів спостережної ради
Доповідач: Волік І.М.
ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” на загальних зборах товариства від 25.03.2002 відбулися з порушенням норм статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка”. Статут акціонерного товариства є його установчим документом, відповідно до положень якого створюється і діє акціонерне товариство та органи його управління. На підставі п. 9.2 статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” кожен орган управління товариства уповноважений приймати рішення на своєму відповідному рівні з питань віднесених статутом до компетенції цього органу, та в порядку передбаченому статутом. Оскільки вибори спостережної ради у складі семи осіб не відповідають положенням статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2000 року, який діяв в період проведення загальних зборів від 25.03.2002, а тому вищевказане рішення загальних зборів прийняте з порушенням встановленого порядку статутом та законодавством.
Крім того, позивач стверджує, що був обманутий на загальних зборах акціонерів від 05.05.2003 про повну відповідність статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2003 року, статуту в редакції 2002 року і про правомірність виборів членів спостережної ради 25.03.2002 у кількості семи осіб відповідно до положень статуту товариства та згідно з вимогами чинного законодавства України, а тому на підставі ч. 3 ст. 258 ЦК України просить застосувати позовну давність у п'ять років.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.07.2007 у справі № 16/112 (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено частково; визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” від 25.03.2002 в частині обрання членів спостережної ради товариства в кількості семи осіб з огляду на порушення кількісного складу членів спостережної ради, що була встановлена статутом товариства на момент проведення загальних зборів у кількості п'яти осіб; визнано недійсними всі рішення спостережної ради, що були прийняті в період з 25.03.2002 по цей час; зобов'язано голову правління ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” надати ОСОБА_1 реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” з метою забезпечення права ОСОБА_1 на скликання і проведення загальних зборів товариства; стягнуто з ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” на користь ОСОБА_1 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.10.2007 (колегія суддів у складі: головуючого - Ткаченка Б.О., суддів -Лобаня О.І., Федорчука Р.В.) рішенням господарського суду Полтавської області від 17.07.2007 у справі № 20/187 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.10.2007 скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 17.07.2007 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до сертифікату іменних акцій № 834848 ОСОБА_1 є власником 2084880 іменних акцій ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка”.
25.03.2002 на загальних зборах акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” була обрана спостережна рада товариства у кількості семи осіб. До складу спостережної ради були обрані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується витягом з протоколу звітно-виборчих зборів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” від 25.03.2002.
Відповідно до п. 9.4.2 статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2000 року, спостережна рада товариства обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів у кількості п'яти чоловік.
Відповідно до протоколу № 1 від 05.05.2003 загальних зборів акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” та протоколу засідання реєстраційної комісії загальних зборів від 05.05.2003 серед питань порядку денного загальних зборів від 05.05.2003 були такі питання, як затвердження нової редакції статуту та переобрання членів спостережної ради.
Нова редакція статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка”, яка була затверджена загальними зборами акціонерів товариства від 05.06.2003, у п.10.2 встановила положення, що кількість членів спостережної ради визначається загальними зборами акціонерів товариства.
Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що нова редакції статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” 2003 року була затверджена загальними зборами акціонерів в порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", при цьому акціонери вийшли за межі своєї дієздатності, що була встановлена для них положеннями п. 4.12 статуту в редакції 2000 року.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Недодержання вимог частини 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.
З огляду викладене, статут ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2003 року, не містить обов'язкових відомостей встановлених чинним законодавством України, а також враховуючи відкликання ОСОБА_1 своїх голосів з усіх голосувань з питань порядку денного загальних зборів від 05.05.2003, на підставі ст. 214 ЦК України, місцевий суд прийшов висновку, що статут ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції 2003 року є недійсним.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що визнання недійсним рішення загальних зборів від 25.03.2002 про обрання спостережної ради на підставі ч. 1 ст. 236 ЦК України, робить недійсними рішення про обрання складу спостережної ради з моменту його прийняття, тобто з 25.03.2002.
Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 258 ЦК України місцевий господарський суд застосував до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність в п'ять років, як до правочину, вчиненого під впливом обману.
З такими висновками місцевого суду господарський суд апеляційної інстанції не погодився виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу УРСР юридична особа діє на підставі статуту (положення).
Згідно ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Статтею 46 цього Закону визначено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.
Відповідно до п.п. 9.3.4 п. 9.3 статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” загальні збори акціонерів уповноважені вирішувати будь-які інші питання діяльності товариства згідно з цим статутом та чинним законодавством.
Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не встановлено кількісних обмежень складу спостережної ради товариства.
Посилання позивача на те, що із 7 членів Спостережної ради 3 особи не були акціонерами і як наслідок порушення вимог ст. 46 Закону України “Про господарські товариства” спростовується листом ТОВ “АКЦІОНЕР” № 93 від 21.03.2007, згідно якого фізичні особи ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 25.03.2002 були зареєстровані в реєстрі власників іменних цінних паперів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка”.
В пункті 4.12 статуту ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” в редакції від 14.04.2000 зазначено, що товариство в порядку передбаченому цим статутом та згідно з чинним законодавством має право чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту.
За наведених обставин, посилання місцевого господарського суду на те, що нова редакція статуту (від 05.05.2003) була затверджена загальними зборами акціонерів в порушення вимог норм ч. 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” не є обґрунтованим, оскільки роблячи висновок про порушення вимог відповідного Закону шляхом прийняття нової редакції статуту, місцевим господарським судом не враховано положення п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів (окремих їх положень) господарських товариств є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Однак, за наявності наміру сторін і реальної можливості приведення установчих документів товариства у відповідність з вимогами закону, господарські суди з метою недопущення припинення товариств, які здійснюють господарську діяльність, зобов'язані надавати сторонам можливість привести установчі документи у відповідність закону.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що положення п. 10.2 Статуту товариства в редакції від 05.05.2003 є недійсним.
Також апеляційним господарським судом обґрунтовано зауважено про те, що безпідставним є посилання місцевого господарського суду на ст. ст. 203, 236 та ч. 3 ст. 258 ЦК України, оскільки статут, на підставі якого діє підприємство, є локальним нормативним актом, а не правочином і на нього не поширюються загальні норми цивільного законодавства про правочини та зобов'язання та не можуть застосовуватися як підстави недійсності правочину.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору.
Згідно ст. 45 даного Закону акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини першої статті 43 цього Закону.
Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем неможливості скликати збори акціонерів і не погоджується з висновком місцевого господарського суду про зобов'язання голови Правління товариства надати позивачу реєстр власників іменних цінних паперів підприємства.
Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положеннях Цивільного кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом апеляційної інстанції встановлено , що відповідно до переліку присутніх на загальних зборах акціонерів ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубенчанка” від 05.05.2003 ОСОБА_1 був присутній на загальних зборах, а тому посилання в позовній заяві, що йому лише в 2007 році стало відомо про те, що спостережна рада ВАТ “Лубенська швейна фабрика “Лубечанка” обрана на загальних зборах акціонерів від 25.03.2002 не є обґрунтованим.
Виходячи з цього, господарський апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Обставини справи свідчать, що за наслідками розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідповідністю кількісного складу спостережної ради положенням статуту в редакції 2000 року, а тому у суду немає підстав для прийняття рішення про визнання рішень загальних зборів акціонерів недійсними.
У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2007 від 01.12.2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самими акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 194 ЦК України, до особи яка набула права власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, що ним посвідчуються. Отже, особа вважається акціонером та відповідно суб'єктом корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства. Тому рішення органів господарського товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників товариства або придбання ними акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують права позивача. Відповідно у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними рішень спостережної ради, прийнятих до набуття позивачем корпоративних прав.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи, дав їм об'єктивну оцінку та правильно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції
Твердження касаційної скарги про те, що постанова апеляційного господарського суду незаконна та необґрунтована, оскільки обставинам справи надана неправильна юридична оцінка та неправильно застосовані норми матеріального права, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, прийнята постанова господарського апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.10.2007 у справі № 16/112 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді : Ж. Бернацька
І. Волік