Справа №11 «а» - 504 2007 р.                                               Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленка А.В. Доповідач Дедик В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінниць­кої області в складі:

головуючого-судді Суржка А.В.

суддів: Дедик В.П., Нагорняка Є.П.

                3a участю прокурора Збруцької Л.О.

захисник  ОСОБА_1

засуджений ОСОБА_2

розглянула 9 серпня 2007 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кри­мінальну справу за апеляцією ст. помпрокурора Ленінського р-ну м. Вінниці, засудженої ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_1 на вирок Ленінського райсуду м. Вінниці від 27 квітня 2005 року, яким

ОСОБА_2,

1962 р.н., раніше не судиму, засуджено за ч. З ст. 305 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 р. позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, без конфіскації майна; за ст. 307 ч. 1 КК України на 3 р. 6 міс. позбавлення волі; за ч. З ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 р. 6 міс. позбавлення волі без конфіскації майна; за ст. 15 ч. 1 ст. 202 КК України на 2 р. обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді 5 р. позбавлення волі без конфіскації майна, з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з іспитовим терміном на 2 роки. Стягнуто із ОСОБА_2 за проведення експертизи - 3973 грн. 43 коп. Вирішено питання із речовими доказами.

Цим же вироком засуджена ОСОБА_3 щодо якої вирок не оскаржувався і на­брав законної сили.

На підставі вироку ОСОБА_4 визнана винною в тому, що вона з серпня по жов­тень 2002 р., в порушення порядку зайняття господарською діяльністю, без державної ре­єстрації як суб'єкт підприємницької діяльності, займалася придбанням і реалізацією лі­карських засобів.

Як лікар за фахом і достовірно знаючи, що лікарський препарат « Феназепам» є психотропною речовиною, обіг якого обмежений в Україні, з метою вчинення контрабан­ди у вересні 2002 р. домовилась по телефону з громадянином Росії, мешканцем м. Москви ОСОБА_5, про придбання для неї лікарських препаратів, в тому числі 1000 упаковок лікарського засобу « Феназепан», а також домовилась з провідниками потягу « Одеса -Москва» про передачу через них медикаментів, приховавши, що серед них буде лікарсь­кий засіб « Феназепам».

12 жовтня 2002 р. ОСОБА_5, за попередньою домовленістю з ОСОБА_2. пере­дав провіднику вагона № 3 потяга № 23 сполученням « Москва - Одеса» ОСОБА_6 33 упаковки різних лікарських засобів, серед яких було 5 упаковок « Феназепаму».

Вказані лікарські засоби провідники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_2 в зоні митного поста Конотоп перемістили через митний кордон України, з прихову­ванням від митного контролю, не усвідомлюючи, що вчиняють контрабанду психотроп­них речовин.

Цього ж дня ОСОБА_2, знаючи про наявність у передачі з Москви психотропних речовин, на залізничному вокзалі ст. Вінниця отримала коробки з лікарськими засобами, серед яких було 5370 блістерів « Феназепаму», загальна вага активної речовини в якому складає 26.85 г, що є великим розміром.

Ці лікарські засоби вона придбала з метою здійснення підприємницької діяльності без ліцензії.

Крім того, 13 жовтня 2002 р. під час обшуку в квартирі ОСОБА_2 були вилучені різні лікарські засоби на загальну суму 32338 грн. 56 коп., деякі з них містили активну психотропну речовину, перелік яких суд навів у вироку, які ОСОБА_2 придбала у невс-тановленої слідством особи з метою подальшої реалізації.

Всього у ОСОБА_2 13 жовтня 2002 р. були вилучені лікарські засоби на загаль­ну суму 52838 грн. 52 коп., загальна вага всіх психотропних речовин у цих лікарських за­собах становить 114,6665 г.

На початку квітня 2002 р. засуджена ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, відносно якої вирок набув законної сили, усвідомлюючи, що здійснює незаконну операцію по купівлі-продажу психотропної речовини, передала на центральному автовок­залі м. Вінниці невстановленому слідством водію автобуса сполученням « Вінниця - Му­ровані Курилівці 10 блістерів лікарського препарату « Феназепам» по 10 пігулок в кожно­му, а ОСОБА_3 цього ж дня отримала для власного вживання 10 блістерів лікарського препарату « Феназепам» загальною вагою активної речовини 0,05 г., який перемістила у власний будинок для незаконного зберігання.

В апеляції ст. помпрокурора Ленінського р-ну м. Вінниці просить скасувати вирок Ленінського райсуду м. Вінниці відносно ОСОБА_2 у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок.

В апеляції засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 за ч. З ст. 305; ч. З ст. 307; ч. 1 ст. 202 КК України і закриття справи за п. 1,2 ст. 6 КПК України, а також пом'якшити призначене покарання за ч. 1 ст. 307 КК України та зменшити випробування з іспитовим строком ОСОБА_2, зменшити стягнення з ОСОБА_2, в сумі 3973 грн. 73 коп.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляцію та просить по­становити вирок відносно ОСОБА_2, оскільки призначене покарання є надто м'ягким, із-за застосування ст. 75 КК України до призначеного покарання, також вважає, що необ­хідно також застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації, яке було безпідставно не застосоване, а також засуджуючи за ст. 15 ч. 1 ст. 202 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання остаточно ОСОБА_2  визначити по­карання у вигляді 5 р. позбавлення волі, з конфіскацією майна, з конфіскацією психотроп­них речовин, що були предметом контрабанди; заслухавши засуджену ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали подану ними апеляцію з мотивів, наведених в апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, на початку судового слідства ОСОБА_2 від­мовилась від дачі показів, але наприкінці судового слідства у неї не було з'ясовано чи во­на не бажає дати покази по суті пред'явленого обвинувачення, оскільки вона давала від­повіді на поставлені питання, а також висловлювала свою думку в дебатах, що слід розці­нити як порушення ст. 300 КПК України.

Суд у вироку навів докази на підтвердження вини ОСОБА_2, окремі з яких за­хист вважав такими, що зібрані з порушеннями норм КПК, але суд не навів жодних моти­вів у вироку чому він не сприйняв доводи захисту і зіслався на такі докази як допустимі і зібрані без порушення, тому при новому слуханні і прийнятті рішення по суті необхідно дати належну оцінку всім доказам і аргументам захисту щодо зібраних доказів.

Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги в апеляції засудженої та її захис­ника щодо закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2  в частині її засу­дження за ч. З ст. 305, ч. З ст. 307, ч. 1 ст. 202 КК України, оскільки наведені аргументи не дають підстав зробити висновок щодо невинності ОСОБА_2 і цим аргумен­там повинна бути надана оцінка нарівні з іншими доказами.

Судова колегія звертає увагу на те, що в разі доведеності вини за ст. 13, ч. 1 ст. 2-2 КК України при призначенні покарання слід керуватися нормами КК про можливість за­стосування того чи іншого покарання щодо засудженої, оскільки застосоване судом пока­рання у вигляді обмеження волі є незаконним.

Судова колегія також звертає увагу, що судом при постановленні вироку не в по­вній мірі враховано вимоги ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочи­ну, а наведені обставини у вироку належним чином не мотивовані.

Так посилаючись на обставину скоєння злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, суд не вказав в чому вони полягали.

При застосуванні ст. 69 КК України, закон вимагає наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання з наведенням їх у вироку, чого суд не зробив.

Суд не навів у вироку жодних мотивів незастосування конфіскації майна до ОСОБА_2 та подальшого звільнення від основного покарання з випробувальним терміном, що є порушенням вимог ст. 65 КК України, яка вимагає, що призначене покарання пови­нне бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, а тому в цій частині апеляція ст. помпрокурора Ленінського р-ну щодо м'ягкості призна­ченого покарання підлягає задоволенню.

Враховуючи наведену неповноту судового слідства, судова колегія не вбачає мож­ливості в ході апеляційного слухання постановити новий вирок про що ставиться питання в апеляції обвинувачення.

Враховуючи, що судове слідство у справі проведено неповно, вирок щодо ОСОБА_2  підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

При новому судовому слідстві необхідно всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати наведені в ухвалі обставини та усунути порушення на які звернула увагу судова колегія і в залежності від встановленого прийняти відповідне рішення.

Якщо в ході судового слідства буде доведено обвинувачення ОСОБА_2 в повному обсязі, обране судом покарання слід вважати м'яким.

На підставі викладеного та керуючись ст. 365, 366 КПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ст.помпрокурора Ленінського р-ну м. Вінниці, засудженої ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 задовільнити частково.

Вирок Ленінського райсуду м. Вінниці від 27 квітня 2005 р. відносно ОСОБА_2 скасувати на новий судовий розгляд, до того ж суду, в іншому складі.