УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Машевської О.П.  

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився  

від відповідача: не з'явився   

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірнього підприємства фірма  "Екотехніка-М" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "ХарчПак" (м.Житомир)

про стягнення 11291,92 грн.

19.02.2008 р. до господарського суду надійшла позовна заява від Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" (м.Київ)  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "ХарчПак" (м. Житомир) боргу в сумі 11291,92 грн. згідно з Договором №25 від 25.05.2006 року про дистриб'ютництво.

У судовому  засіданні, яке відбулося 10.06.2008 р., представником  позивача подано  письмове  клопотання  про зменшення   ціни позову з 11291, 92  грн. до 1290,42 у зв'язку з частковим  погашенням  суми  заборгованості   відповідачем  в  розмірі  10001,50 грн. ( а.с. 66 ).

Відповідно до статті 22 ГПК України  позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд, дослідивши подане клопотання, прийшов до висновку, що за своїм змістом останнє є заявою про зменшення позовних вимог та подане представником в межах наданих повноважень  (доручення від 14.05.2008 року ), такі дії не суперечать законодавству  та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси,  а відтак останнє прийнято до розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позов, а також на  клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог не надав,  в попередніх судових засіданнях наявність боргу перед позивачем заперечував шляхом подання  доказів виконання   зобов'язання перед позивачем.

На дату судового засідання сторони вимоги ухвали суду від  11.06.2008 року в частині подання  витребуваних  доказів не виконали.

Відповідно до статті 75 ГПК України  неподання відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України справу розглянуто у більш  тривалий строк , про що зазначено в резолютивній частині ухвали господарського суду від 15.05.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2006 року між сторонами був укладений Договір №25 про дистриб'ютництво, згідно з яким позивач зобов'язувався систематично передавати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався приймати цей товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території і вчасно здійснювати оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, в асортименті , кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних.

За умовами пунктів 2.3 та 2.6 Договору  відвантаження позивачем  товару здійснюється за попередньою заявкою відповідача, погодженою позивачем,  відповідно до видаткової накладної на підставі доручення, виданого відповідачем на пред'явника та оформленого належним чином.  Фактичній асортимент і кількість вказуються позивачем у видатковій накладній ( а.с. 9 ).

На виконання  умов Договору  позивач поставив  відповідачу товар на загальну суму 19799,15 грн., що підтверджується  видатковою накладною №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. ( а.с.17, 18 ), товаро - транспортною накладною від 28.12.2006 р. ( а.с. 19 ) та прибутковою накладною  №399 від 29.12.2006 р. ( а.с. 29, 30 ).

Відповідач факт поставки зазначеного товару не заперечив та надав свій екземпляр зазначеної видаткової накладної та прибуткову накладну № 399 від 29.12.2006 р. ( а.с.27 - 30 ).

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар за видатковою накладною   №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р.  у розмірі 8507,23 грн., проте доказів сплати відповідачем цієї суми до господарського суду не надав.

Разом з тим, відповідачем  надано докази частково проведеного розрахунку з позивачем за отриманий товар до дати порушення провадження у справі  на загальну суму 8550,52 грн., про що свідчать такі платіжні доручення: №1708 від 07.11.2007 р. на суму 1000,00 грн., №1744 від 09.11.2007 р. на суму 1000,00 грн., №306 від 04.12.2007 р. на суму 2000,00 грн., № 2101 від 14.12.2007 р. на суму 2550.52 грн. (а.с.32 - 35) та №206 від 17.12.2007 р. на суму 2000,00 грн. ( а.с. 31- 38)   (1000,00+1000,00+2000,00+2550,52+2000,00=8550,52).

Таким чином, зазначена у позові сума  8507,23 грн. про часткову сплату відповідачем боргу до порушення провадження у справі  не відповідає сумі 8550,52 грн., підтвердженій відповідачем  платіжними дорученнями на 43,29 грн.

У зв'язку з встановленою невідповідністю цих сум, ухвалами  господарського суду від 15.05.2008 року  та 11.06.2008 року було зобов'язано  позивача  надати письмове пояснення в рахунок виконання  якого зобов'язання  зараховано кошти в сумі 43,29 грн.

Згідно  письмових пояснень  позивача невідповідність цих сум пов'язана з тим, що перерахування коштів на загальну суму 8550,52 грн. здійснено  відповідачем до поставки товару за видатковою накладною  №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р., а відтак не можуть бути прийняті судом як належні докази (а.с. 64).  

Як свідчать дати платіжних доручень   №№ 1708, 1744, 306,  2101 та №206 перерахування коштів на користь позивача  в загальній сумі  8550,52 грн. мало місце у період з 07.11.2007 р.  по 17.12.2007 р., тобто після поставки товару за видатковою  накладною   №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р., що спростовує доводи позивача.

Далі по тексту письмових  пояснень   позивачем підтверджено  зарахування суми в розмірі 8507,23 грн. , сплаченої відповідачем  до порушення провадження у справі,   в рахунок погашення боргу за видатковою накладною  №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. , з врахуванням якої і було  визначено  ціну позову в сумі  11 291, 92 грн. ( 19799,15 грн. ( загальна сума поставки за цією накладною) - 8507,23 грн. (часткова сплата).

В процесі вирішення спору відповідачем надано докази здіснення виплат позивачу на суму 10001,50 грн. після порушення провадження  у справі, що стверджується платіжними  дорученнями  №2809 від 04.03.2008 р. на суму 4000,00 грн. ( а.с.31 ), №2683 від 21.02.2008 р. на суму 2000,00 грн. та №2777 від 29.02.2008 р. на суму 4001,50грн. ( а.с.36,37) ( 4000,00+2000,00+4001,50=10001,50).

Позивачем підтверджено отримання зазначених коштів банківською випискою та згідно письмових пояснень  визнано їх призначення в рахунок погашення боргу за видатковою накладною  №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. (а.с.61, 65).  

Таким чином, за підрахунком суду, згідно з платіжними документами, наданими відповідачем, останнім сплачено позивачу 18552,02 грн.(8550,52+10001,50).

Різниця між загальною сумою поставленого  товару  19799,15 грн. за видатковою накладною №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. та загальною сумою здійсненої оплати  18552,02 грн. складає 1247,13 грн.

Разом з тим, представником позивача  надано до господарського суду клопотання про зменшення ціни позову з 11 291,92 грн. до 1290,42, грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем  боргу  після порушення провадження у справі на суму 1001, 50 грн.

Таким чином, зазначена позивачем у клопотанні сума  1290, 42 грн. про залишок боргу  не відповідає   сумі  1247,13 грн. залишку  боргу за даними відповідача також на суму 43, 29 грн.

Щодо невідповідності суми залишку боргу , позивачем  у письмових поясненнях зазначено про відсутність у нього видаткових накладних відповідача  на повернення, на які посилається останній в акті звірки розрахунків від 26.03.2008 року.

Як вже було зазначено господарським  судом,  відповідач відзиву на позовну заяву не подавав та підтверджував  відсутність боргу перед позивачем платіжними дорученнями, а також  усними поясненнями  представника, про що зазначено у протоколі судового засідання.  

Ухвалами господарського  суду від 11.03.2008 року, від 03.01.2008 року та від 15.04.2008 року було зобов'язано сторони звірити розрахунки та письмово  підтвердити наявність інших зобов'язань між сторонами  щодо поставки товару, неоплаченого відповідачем за іншими видатковими накладними.

Як свідчать матеріали справи, вимог ухвал суду  сторони спору не виконали.

У судовому засіданні 15.05.2008 року представником позивача надано  для огляду два примірники  взаєморозрахунків, складеного відповідачем за період з 01.01.07 по 31.12.07 та з 01.01.08 по 25.03.08 для підписання позивачем ( а.с.57 ).

Як свідчить зміст цих документів, відповідачем здійснено звірку розрахунків між сторонами  на підставі банківських виписок, прибуткових накладних, видаткових накладних, у числі яких відомості про видаткову накладну №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. на загальну суму 19799,15 грн. відсутні.    

Окрім того, має місце  посилання на договір хп -0001245 від 30.09.2002 року, на який жодна із сторін спору не посилалась.     Згідно даних розрахунків, борг відповідача  відсутній взагалі. Заперечення позивача щодо даних відповідача  викладено у формі напису  заступника головного бухгалтера про наявність у відповідача суми боргу  у розмірі 1294,71 грн. В свою чергу, за даними карточки  рахунку 361 про розрахунки з відповідачем за період з 01.01.2008 року по 14.05.2008 року сума боргу останнього складає 1 290,45 грн.   

Таким чином, згідно наданих позивачем доказів, залишок боргу відповідача  за поставлений товар  в одному випадку складає  1294,71 грн., в іншому - 1290, 45 грн., в третьому - 1290,42 грн. (а.с. 57, 58, 66).

На підставі встановлених обставин  спору, господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних  вимог  про стягнення залишку боргу в сумі 1290,42 грн. слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

В свою чергу, обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін встановлюються , зокрема, письмовими  доказами та поясненнями представників с сторін ( ст.32 ГПК України).  

У статті 34 ГПК України  встановлене  імперативне правило, відповідно до якого  обставини  справи, які відповідно до законодавства повинні  бути підтверджені певними засобами  доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наведене свідчить, що не всі обставини справи можуть бути підтвердженні поясненнями представників  сторін при наявності письмових   доказів або у разі їх відсутності.

Як зазначено позивачем у позовній заяві предметом  спору є вимога стягнути кошти, з врахуванням клопотання про зменшення ціни позову,  в сумі 1290, 42 грн., підставою позову -  Договір №25 про дистриб'ютництво від 25.05.2006 року та видаткова накладна  №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. на загальну суму 19799,15 грн.

Відповідно до п.3.7 Роз'яснення  ВАСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"  №02-5/289 від 18.09.1997р. ( з наступними змінами та доповненнями) предметом   позову  є   матеріально - правова  вимога  до позивача.  Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які наведені у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, або у Договорі.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

В процесі вирішення спору господарський  суд тричі зобов'язував   сторін провести звірку взаємних розрахунків з метою встановлення обставин, що зумовлювали    невизнання відповідачем   боргу перед позивачем, зокрема, чи пов'язані вони із видатковою  накладною,  на яку  посилався позивач у позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, сторонами відповідного акту звірки розрахунків  так і не   було складено.

Враховуючи, що відповідно  до п.1.1 Договору  позивач зобов'язався систематично передавати товари у власність відповідача,  який, в свою чергу,  зобов'язався сплатити вартість кожної  партії товару протягом 30 календарних днів з моменту її відвантаження обов'язок доказування  обставин здійснення розрахунків за видатковою накладною       №  ЕМ05248 від 27.12.2006 р. на загальну суму 19799,15 грн., виданою в межах дії  цього Договору,  несуть  обидві сторони спору.

Разом з тим,  у всіх вище перерахованих платіжних дорученнях , відповідачем у графі "призначення платежу" зазначено " за продукти харчування", без вказівки на видаткову накладну, відповідно до якої вони бути отримані.

Більше того, перерахування  коштів в сумі  в загальній сумі  8550,52 грн. відповідачем  здійснено у період з 07.11.2007 р.  по 17.12.2007 р., тобто майже  через рік, після поставки товару 27.12.2006 року за видатковою накладною   №  ЕМ05248.

Сторони не довели, що після цієї поставки інших у 2007 році  не було.

Разом з тим, позивачем прийнято здійснену відповідачем оплату за такими платіжними дорученнями без зауважень щодо змісту графи "призначення платежу"  та в процесі вирішення спору не доведено належними та допустимими  доказами, що зазначену оплату прийнято  саме в рахунок погашення боргу за видатковою накладною    №ЕМ05248 від 27.12.2006 р.,  за винятком, письмового   пояснення  представника позивача, зміст  якого містить суперечливу позицію сторони щодо спірних відносин, що склалися між сторонами.   

Крім того, господарський суд під час розгляду спору прийшов до висновку, що до ситуації, яка склалася між позивачем та відповідачем відносно розрахунків за поставлений товар, призвело неналежне виконання сторонами умов укладеного ними Договору, зокрема, пункту  13,1, яким  передбачено, що звірка бухгалтерської звітності здійснюється один раз на місяць та зазначено, що в кінці звітного місяця протягом п'яти календарних днів відповідач зобов'язаний підписати  акт звірки взаєморозрахунків на перше число. За порушення цього обов'язку, для відповідача встановлено відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 1000 грн.  

Сторонами спору не подано доказів виконання  пункту 13.1 Договору   щодо здійснення   звірки  розрахунків за видатковою накладною    № ЕМ05248 від 27.12.2006 р., та додатково  позивачем  - докази притягнення відповідача до відповідальності за його порушення.

Не доведено сторонами також дотримання відповідачем пункту 5.2.4 щодо надання  позивачу інформації про залишки товару за попередніми  поставками   перед завантаженням  товару за видатковою накладною № ЕМ05248 від 27.12.2006 р. Враховуючи, що обов'язку відповідача  кореспондує право позивача, останнім не доведено, що він скористався  своїм правом вимагати  виконання  відповідачем зобов'язання щодо надання йому такої інформації до виникнення власного    обов'язку відвантажити нову партію товару.   

Окрім того, пунктом 13.3 Договору визначено як  обов'язок позивача  вивести зворотну тару (піддони), заставна вартість якої складає 15,00 грн. за один піддон, своїм транспортом протягом одного місяця з моменту надходження.

З видаткової накладної  №ЕМ05248 від 27.12.2006 р. вбачається, що товар був поставлений у трьох піддонах на суму 45,00 без ПДВ та на загальну суму 54,00 грн. з ПДВ ( а.с. 18).

Позивачем не надано доказів, що зазначені піддони знищені чи пошкоджені відповідачем, або те, що відповідач чинив перешкоди у їх вивезенні.

Тому, за таких умов, на думку суду, позивач не зобов'язаний сплачувати позивачу вартість зворотної тари (піддонів ).  

Загалом позивачем не доведено, у зв'язку з якими відносинами у відповідача  існує  борг  в сумі   1290, 42 грн.  ( за розрахунком  суду - 1247,13 грн.). Заяви про зміну підстави позову позивачем не подано.

Одночасно господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем також не надано до господарського суду ні  попередніх заявок відповідача, погоджених ним, на отримання товару,  ні довіреності на отримання товару, вказаного у видатковій накладній від 27.12.2006 р., що може свідчити про неналежне виконання ним умов договору, укладеного з відповідачем.    

Вище зазначене свідчить, що сторонами спору порушено вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, неналежне  виконання   позивачем  власних обов'язків по Договору призвело до недоведеності  позовних вимог у даному спорі, а відтак, до не встановлення   судом факту  порушення  його суб'єктивного  права відповідачем.     

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст.15, 16, 526, 629 ЦК України та керуючись ст.ст.  4-7,  33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.    

      "____"____________2008 року     

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 -  сторонам