У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.07.08 Справа №8/19д/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Коробка Н.Д. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: Куліков К.А., дов.№1 від 05.10.07;
Сідельникова Л.В., дов. б/н від 02.06.08;
відповідача: Баркін В.А., дов. №103 від 16.05.08;
Денисенко Н.К., дов.№167 від 23.07.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364», м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2008р. у справі №8/19д/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364», м. Запоріжжя,
до відповідача: Приватного підприємства «Дніпротранс», с. Балки Василевського району Запорізької області,
про розірвання договору оренди транспортних засобів,
СУТЬ СПОРУ:
04.12.2007 року ВАТ «Автотранспортне підприємство 12364» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Дніпротранс» про розірвання договору оренди транспортних засобів від 30.09.2005р. за №1233 на підставі ст. 782 ЦК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.2008р. у справі №8/19д/08 (суддя Попова І.А.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено існування заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за договором оренди більш ніж 3 місяці поспіль, що може слугувати підставою для розірвання договору оренди.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, ВАТ «АТП 12364», позивач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, заявник в апеляційній скарзі просить накласти арешт на транспортні засоби, що перебувають у відповідача в оренді, та заборонити їх використовувати до прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом. На думку заявника скарги, відмовляючи в позові, суд порушив ст.ст. 202, 207, 626, 782 ЦК України, ст.ст. 179, 265 ГК України.
Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від застосування технічних засобів запису судового процесу, яке колегією суддів задоволено.
В судовому засіданні 24.04.2008р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що правові підстави для розірвання договору оренди відсутні, просить залишити рішення господарського суду від 31.01.2008р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 24.04.2008р. було оголошено перерву.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1096 від 05.06.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді – Шевченко Т.М. (доповідач), Коробка Н.Д.
В судовому засіданні 05.06.2008р. представники сторін пояснили, що звірку взаємних розрахунків не проводили. У зв’язку з чим, колегія суддів вдруге відклала розгляд справи та зобов’язала представників сторін до наступного судового засідання скласти детальний розрахунок заборгованості по орендним платежам за спірним договором за період січень – жовтень 2007р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1324 від 24.07.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В., якою справа прийнята до свого провадження.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.07.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30 вересня 2005 року між ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364” (орендодавець, позивач) в особі голови правління Уса С.В. та ПП “Дніпротранс” (орендар, відповідач) в особі директора Денисенко Н.К. був підписаний договір оренди транспортних засобів, за умовами якого ВАТ «АТП 12364» (орендодавець, позивач) передає, а ПП «Дніпротранс» (орендар, відповідач) приймає за плату в користування транспортні засоби (відповідно до переліку, визначеному в п.п.1.1 договору) – а.с.8. Договір нотаріально посвідчено Бесараб А.О. приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1233 – а.с.8-9.
20 лютого 2007 року між тими ж сторонами підписаний договір про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 30.09.2005р. за реєстровим №1233, відповідно до якого з п.1.1 вказаного договору вилучено транспортні засоби згідно з переліком та встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно у повному обсязі готівкою у розмірі 1100 грн. (а.с.10).
Як свідчать матеріали справи, позивач (орендодавець) просить розірвати договір оренди у зв’язку з несплатою відповідачем (орендарем) орендних платежів з січня 2007р. по жовтень 2007р., обґрунтовуючи вимоги приписами ст. 782 ЦК України. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник позивача вказував на те, що відповідач не сплачував 3 місяці поспіль орендні платежі за березень – травень 2007р.
Колегія судів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що господарський суд прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди транспортних засобів, з цих підстав доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів змінює мотивувальну частину рішення про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Аналогічні положення містяться у Цивільному Кодексі України. Так, відповідно до приписів ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту п. 4 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з наступними змінами та доповненнями, відносини з приводу оренди рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у приватній або колективній власності, також регулюється зазначеним Законом, якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди.
В спірному договорі оренди відсутні застереження щодо незастосування до орендних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому спірний договір оренди має відповідати також приписам наведеного Закону.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є:
- об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- термін, на якій укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення;
- виконання зобов’язань;
- забезпечення виконання зобов’язань – неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкту оренди;
- відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Аналіз умов спірного договору оренди свідчить про те, що сторони при його укладенні не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме:
- при зазначені вартості майна та визначені розміру орендної плати не враховано її індексації;
- в договорі оренди сторони також не узгодили порядок використання амортизаційних відрахувань;
- не узгодили, як це передбачено законом, умову, яка стосується забезпечення виконання зобов’язань шляхом встановлення видів забезпечення, а саме: неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо. Як свідчить зміст договору оренди, сторони лише вказали, що відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством. Отже, сторони в договорі не узгодили ані умову про забезпечення виконання зобов’язань, ані умову щодо відповідальності за порушення договору оренди, відповідно до вимог закону.
- відсутня в договорі умова про обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Проаналізувавши умови спірного Договору оренди в контексті додержання приписів норм діючого законодавства при його укладенні, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір оренди є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся.
Розірвати можливо лише укладену угоду, тобто таку, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Неукладений договір є неіснуючим і не породжує взаємних прав і обов’язків, тому, за наведених вище обставин, вимоги про розірвання договору не можуть бути задоволені.
У зв’язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про неукладеність спірного договору оренди транспортних засобів від 30.09.2005 року за реєстраційним №1233, з’ясування та дослідження колегією суддів наявності підстав щодо розірвання вказаного договору, на які посилався позивач, не проводилось, що не суперечить практики Верховного Суду України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди транспортних засобів, однак змінює підстави відмови, з урахуванням доводів, викладених вище у мотивувальний частини постанови.
В апеляційній скарзі заявник просив накласти арешт на транспортні засоби, що орендуються відповідачем, та заборонити їх використовувати, обґрунтовуючи тим, що ці транспортні засоби досі відповідачем не застраховані та використовуються протиправно.
Колегія суддів при прийнятті апеляційної скарги не знайшла підстав для застосування заходів до забезпечення позову у зв’язку з наступним.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального Кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Також ст. 67 ГПК України встановлені заходи по забезпеченню позову. Перелік заходів є вичерпним.
Згідно п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заявником не надано належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а також не навів обставини або факти, з якими він пов’язує імовірність зникнення чи погіршення майна, утруднення чи не можливості виконання рішення у справі. За таких обставин, колегія суддів не знайшла правових підстав для застосування заходів до забезпечення позову.
У відповідності зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12364», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2008р. у справі №8/19д/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2008р. у справі №8/19д/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Коробка Н.Д. Мірошниченко М.В.