Справа № 2035/5473/2012
Провадження 2-а/2035/335/2012
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2012 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого –Олізаренко С.М.,
за участю секретаря – Кочукової О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Сумській області, старшого інспектора ВДРІ Тростянецького РВ у Сумській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВМ1 № 099400 від 04.06.2012р., –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Сумській області, старшого інспектора ВДРІ Тростянецького РВ у Сумській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ВМ1 № 099400 від 04.06.2012 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова старшого інспектора ВДРІ Тростянецького РВ у Сумській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху України винесена з порушенням норм права та є незаконною у зв’язку з тим, що заявлена в постанові швидкість не належить його транспортному засобу, а належить, можливо, тому автомобілю, що рухався попереду значно швидше, оскільки прив’язка до конкретної місцевості на пред’явленому йому фотофрагменті відсутня; на його прохання ознайомитись з фототаблицею на приладі «ВІЗИР №S0711243»або продемонструвати відеозапис правопорушення йому було відмовлено; відповідач відмовився надати також документи, які б підтверджували допуск для використання в Україні приладу «ВІЗИР №S0711243», яким було зафіксовано його правопорушення; у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію; при цьому прилад «Візир»не є автоматичним засобом фіксації. Крім того, позивач посилається на порушення його права на захист: користуватись допомогою адвоката, або іншого фахівця у галузі права, хоча усно вніс клопотання про відкладення слухання справи в зв’язку з необхідністю звернення за юридичною допомогою.
У судове засідання позивач не з’явився та надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача та відповідач, що є суб’єктом владних повноважень і належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились і про причини своєї неявки суд не сповістили, а тому справа розглянута за їх відсутності у відповідності до положень ч.4 ст.128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, для правильного вирішення питання про наявність в діях водія транспортного засобу складу правопорушення, передбаченого ст.122 КУпАП, потрібно з’ясувати, зокрема, місце руху транспортного засобу, швидкісний режим, який дозволено на зазначеній ділянці дороги, факт перевищення швидкості. Ці дані встановлюються на підставі засобів доказування, вичерпний перелік яких наведено у ст. 251 КУпАП.
Вищезазначених вимог закону відповідачем при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не дотримано.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 04 червня 2012 року о 17.36 год., рухаючись на автомобілі CEED», державний номер НОМЕР_1 по вул. Сумській у с.Боромля, Тростянського району, Сумської області, перевищивши швидкість руху на 31 км/год., а саме: рухався зі швидкістю 91 км/год. Адміністративне правопорушення було зафіксоване спеціальним технічним засобом «Візир»№S0711243.
Жодного доказу на підтвердження цього висновку, інспектор ДПС у постанові не навів.
Сам ОСОБА_1, як в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто безпосередньо після зупинення транспортного засобу, так і в позовній заяві послідовно стверджував, що швидкість його автомобілю не перевищувала 70-75 км/год., що є припустимим при русі як в населеному пункті, так і за його межами.
Ці твердження ОСОБА_1 представленими суду матеріалами не спростованні.
Зміст оскаржуваних протоколу про адміністративне правопорушення та постанови свідчать про те, що відповідачем всупереч положенням ст. ст. 245, 280 КУпАП, Наказу МВС України № 77 від 26 лютого 2009 року «Про затвердження інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення»не вжитті всі заходи для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи.
Згідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
В постанові інспектора ДПС від 4 червня 2012 року не зазначено, в якому режимі (автоматичному чи ручному) працював під час фіксації правопорушення вимірювальний прилад "Візир" №S0711243.
Ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до п. 1.32 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13.11.2006 року № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
Однак в оскаржуваній постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу «Візир», чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи прийшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з даним приладом та достовірність вимірюваних даних.
У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також надано не було. Факт роботи приладу в автоматичному режимі з адміністративного матеріалу не вбачається.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу щодо здійснення фіксування правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир», який би працював в автоматичному режимі, приймаючи до уваги приписи ч. ч. 1 та 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, що приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення АМ1№ 262828 від 4 червня 2010 року відповідач діяв в з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достовірні дані про порушення ОСОБА_1 ОСОБА_3 дорожнього руху України, за обставин, так як вони викладені в постанові; відповідачі в судове засідання не з’явились і не надали доказів правомірності свого рішення, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України є його обов’язком, суд з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України), вважає за необхідне постанову в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, як таку, що винесена відповідачем з порушенням ст.ст. 283, 284 КУпАП, а провадження в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 7, 8, 17, 18, 19, 69, 70, 71, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 2, 9, 23, 121, 246, 247, 273, 288 КУпАП, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову старшого інспектора ВДРІ Тростянецького РВ у Сумській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 серії ВМ1 № 099400 від 04.06.2012 року в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: С.М. Олізаренко