ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" липня 2008 р. | Справа № 21/192-07-6379 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача –Чернега О.А., голова правління
від відповідача-1 –Дімов Ю.П., за дов.
від відповідача-2 –Нікішев О.В., за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд”
на рішення господарського суду Одеської області від 17 червня 2008 року
у справі № 21/192-07-6379
за позовом ВАТ „Український інститут кранобудування”
до
- ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд”
- Виконавчого комітету Одеської міської ради
про визнання недійсним договору
встановив:
У липні 2007 року Відкрите акціонерне товариство „Український інститут кранобудування” (далі-позивач) звернувся у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Виробниче будівельно–монтажне об’єднання „Одесбуд” (далі відповідач-1) про визнання недійсним договору від 17.10.2006р. про відшкодування витрат, пов’язаних з відселенням мешканців приватного сектора та надання згоди на відвід земельної ділянки під забудову, а також з клопотанням у цьому позові про його забезпечення шляхом заборони відповідачу виконувати самостійно чи з залученням третіх осіб будь-які роботи, пов’язані з будівництвом багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими об’єктами з затвердженням проектно-кошторисної документації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення спірного договору з порушенням чинного законодавства і Статуту позивача.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.08.2007р. клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено і вжитті заходи по забезпеченню позову.
20.08.2007р. позивач уточнив позовні вимоги з доповненням їх вимогою про скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.03.2007р. №195 „Про надання ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” дозволу на проектування і будівництво 5-секційного 10-поверховго будинку з вбудовано-прибудованими об’єктами обслуговування й магазином за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15” як незаконного, оскільки згоди землекористувач ВАТ „Український інститут кранобудування” (позивач)- на передачу відповідачу земельної ділянки не надавав.
У зв’язку з цим ухвалою місцевого господарського суду Одеської області від 23.08.2007р. відповідачем у справі залучено виконавчий комітет Одеської міської ради (далі-відповідач-2).
Ухвалами цього суду від 23.08.2007р., 25.09.2007р., 14.04.2008р., 07.05.2008р. і 20.05.2008р. при відкладені розгляду справи до суду для дачі пояснень з приводу підписання спірного договору та листа від 19.09.2007р. про передачу площі за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15 під будівництво багатоповерхового житлового будинку був викликаний колишній голова правління Мєньшенін Сергій Михайлович, який в судове засідання не з’явився і не надав суду з цього приводу письмових пояснень.
Відповідач-1 у відзиві на позов його не визнає, посилаючись на підписання спірного договору колишнім головою правління Мєньшеніним С.М. без порушень чинного законодавства і Статуту відповідача.
Відповідач-2 відзиву на позов не надав.
Рішенням місцевого господарського суду від 17.06.2008р. уточнені позовні вимоги задоволені у повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість, оскільки оспорюваний договір і рішення виконкому Одеської міської ради не відповідають вимогам чинного законодавства і Статуту відповідача, а спір про скасування рішення другого відповідача (виконавчого комітету Одеської міської ради) від 15.03.2007р №195 підвідомчий господарському суду, так як спір йде про користування земельною ділянкою, про яку мова йде у спірному договорі від 17.10.2006р. і листі від 19.09.2006р. №27.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач-1 (ЗАТ „ВБМО „Одесбуд”) подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на те, що позивач не є землекористувачем земельної ділянки, про передачу якої вказано у спірному договорі від 17.10.2006р., названому листі від 19.09.2006р. і оспорюваному рішенні другого відповідача від 15.03.2007р. №195 „Про надання Закритому акціонерному товариству „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” дозволу на проектування і будівництво 5-секційного 10-поверховго будинку з вбудовано-прибудованими об’єктами обслуговування й магазином за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15”.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, оскільки доводи, викладені в ній, не спростовують висновків суду в оскарженому рішенні.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній, а представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих „Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК” від 12.08.1968 р. за № 605, відведено Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню Міністерства будівництва, дорожнього та комунального машинобудівництва СРСР, правонаступником якого є позивач згідно наданих документів, земельну ділянку площею 1,9га, обмеженою вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційної з відчуженням розташованих на ділянці житлових будинків та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідні насадження для будівництва інженерного комплексу ГСКБ по тяжкому кранобудуванню.
Як вбачається із спірного договору, 17.10.2006 р. між ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” (Сторона –1) в особі голови правління Маліка Бориса Миколайовича, діючого на підставі Статуту, та ВАТ „Український інститут кранобудування” (Сторона –2) в особі голови правління Мєньшеніна С.М., діючого на підставі Статуту, уклали договір про відшкодування витрат, пов’язаних з відселенням мешканців приватного сектора та надання згоди на відвід земельної ділянки під забудову (надалі договір від 17.10.2006 р.), відповідно до п. 1.1. якого ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” зобов’язалося відшкодувати ВАТ „Український інститут кранобудування” витрати, пов’язані з раніше здійсненим відселенням ВАТ „Український інститут кранобудування” мешканців приватного сектора у сумі та строки, обумовлені в даному договорі, а останній зобов’язався надати свою письмову згоду ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” на відвід земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, загальною площею 8000 кв. м. під забудівлю багатоквартирними жилими будинками.
У пунктах 1.2. –2.3. договору від 17.10.2006 р. зазначено, що ВАТ „Український інститут кранобудування” має документи на першовідвід земельної ділянки, видані Виконавчим комітетом Одеської міської Ради депутатів трудящих рішенням № 605 від 12.08.1968 року та лист Виконавчого комітету Одеської міської Ради на дозвіл ескізного проектування від 01.09.2006 р. за № 03.10/1359 і зобов’язалося повністю звільнити зазначену земельну ділянку до 01.12.2006 р. від усіх будівель та споруд (власних та інших організацій), а ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” зобов’язалося сплатити ВАТ „Український інститут кранобудування” суму відшкодування за раніше здійснене відселення мешканців приватного сектора у розмірі 835000 грн. 00 коп. і залишок у сумі 535000 грн. 00 коп. після отримання ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” дозволу Державного архітектурно –будівельного контролю на виконання будівельно –монтажних робіт на земельній ділянці, вказаній у п. 1.1. цього договору.
Згідно листу від 19.09.2006 р. №27 голови правління ВАТ „Український інститут кранобудування” Мєньшеніна С.М., який був направлений на адресу голови правління ЗАТ „Виробниче будівельно–монтажне об’єднання „Одесбуд” він повідомив, що ВАТ „Український інститут кранобудування” не заперечує проти інвестування та будівництва силами ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” жилого будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15, раніше з якої було здійснено відселення мешканців та передає зазначену площадку ЗАТ „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд”.
Таким чином, згідно спірному договору і листу від 19.09.2006р. №27 ВАТ „Укрінкран” (позивач), який був адресований не виконкому Одеської міської ради, а першому відповідачу позивач повинен був передати ЗАТ „ВБМО ”Одесбуд” земельну ділянку загальною площею 8000 кв. м., якою позивач користується на законних підставах, про що зазначено вище.
Про те, що позивач є землекористувачем вказаної земельної ділянки зазначено і в оспорюваному позивачем рішенні виконкому Одеської міської ради від 15.03.2007р. №195, яким ЗАТ „ВБМО ”Одесбуд” надано дозвіл на проектування і будівництво багатоповерхового житлового будинку за вказаною адресою і в якому зазначено, що такий дозвіл дається за згодою землекористувача - ВАТ „Укрінкран” (позивача).
Тому в даному випадку були відсутні підстави для залучення Одеську міську раду третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, оскільки її права як землевласника не порушувались, а права землевласника і землекористувача щодо їх захисту рівні.
Ця земельна ділянка, користувачем якої є позивач, належить до нерухомого майна.
Згідно пункту 8.1. Статуту позивача управління останнім здійснюють загальні збори акціонерів, Спостережна рада, правління і ревізійна комісія.
Пунктами 8.3.4 і 8.4.5 цього Статуту позивача передбачено, що Спостережна рада приймає рішення про відчудження нерухомого майна та інших активів Товариства і затверджує договори (угоди), укладені на суму, що перевищує 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. В даному випадку Спостережна рада позивача не приймала рішення, як встановлено судом, про передачу земельної ділянки і не затверджувала спірний договір, що є порушенням локального (місцевого) нормативного акту, яким є Статут позивача і чинного законодавства, зокрема, ст. 117 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 88 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 46 Закону України „Про господарські товариства”.
Протоколом наглядової (спостережної) ради ВАТ „Український інститут кранобудування” від 18.12.2006 р. за № 17 та наказом від 18.12.2006р. Мєньшенін Сергій Михайлович був відсторонений від виконання посадових обов’язків голови правління ВАТ „Український інститут кранобудування”; вирішено провести службове розслідування на предмет перевищення Мєньшенін С. М. повноважень, передбачених статутом товариства для голови правління; призначено виконуючим обов’язки голови правління товариства – Чернегу Олександра Анатолійовича, з повноваженнями передбаченими статутом товариства для голови правління.
Як зазначено вище, 15.03.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення „Про надання закритому акціонерному товариству „Виробниче будівельно –монтажне об’єднання „Одесбуд” дозволу на проектування й будівництво 5–секційного 10-поверхового жилого будинку з вбудовано–прибудованими об’єктами обслуговування й магазином за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15” за № 195, в якому вказано, що ВАТ „Укрінкран” (позивач) - землекористувач - надало згоду на відчудження земельної ділянки за вказаною адресою, що не відповідало дійсності, як вбачається із матеріалів справи.
Ухвалами господарського суду від 09.10.2007 р. та від 16.01.2008 р. було призначено судову техніко–криміналістичну експертизу документу–договору від 17.10.2006 р. та кліше печатки ВАТ „Український інститут кранобудування”, на вирішення якої поставлені наступні питання: Чи ідентичні відтиски печаток, нанесені на договорі від 17.10.2006 р. на 3- арк. та відтиску, що відповідає кліше печатки ВАТ „Український інститут кранобудування”; чи виконано підпис від імені Мєньшеніна С.М. на договорі компенсації витрат, пов’язаних з виселенням мешканців приватного сектора та надання згоди на відвід земельної ділянки під забудову від 17.10.2006 р. самим Мєньшеніним С.М.; чи виконано підпис від імені Мєньшеніна С.М. на листі ВАТ „Український інститут кранобудування” від 19.09.2006 р. за № 27 самим Мєньшеніним С.М., який був головою правління позивача на той час.
Відповідно до висновку Одеського науково – дослідного інституту судових експертиз від 26.02.2008 р. підпис від імені Мєньшеніна С.М. на договорі від 17.10.2006 р. виконаний не самим Мєньшеніним С.М., а іншою особою, а відповідно до висновку цього інституту від 20.03.2008р. відтиск печатки з текстом „Відкрите акціонерне товариство „Український інститут кранобудування”, який розміщений на аркушах договору компенсації витрат, пов’язаних із виселенням мешканців приватного сектора та надання згоди на відвід земельної ділянки під забудову від 17.10.2006 р., нанесені на кліше печатки ВАТ „Український інститут кранобудування”.
Окрім того, згідно листа Відділу громадської безпеки ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 03.01.2007 р., дозвіл на виготовлення печатки ВАТ „Український інститут кранобудування” в період з січня 2004 р по 2007 рік, дозвільною системою ВГБ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не видавався, громадяни щодо видачі дозволу на виготовлення печатки ВАТ „Український інститут кранобудування” не зверталися.
Таким чином, як свідчить висновок судової експертизи, спірний договір від 17.10.2006р. від імені позивача не підписувався його колишнім головою правління Мєньшеніним С.М., не скріплювався печаткою, тобто не було волевиявлення учасника правочину, яким повинен був бути позивач при укладенні цього договору, оскільки згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 241 ЦК України договір, який підписаний представником з перевищенням повноважень (спірний договір підписаний, як встановлено судом не колишнім його керівником Мєньшеніним С.М., а іншою особою) створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Таких доказів про схвалення спірного правочину суду не надано.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі ст.215 ЦК України правомірно визнав спірний договір недійсним як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства.
Є неправомірними посилання апелянта як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі на те, що позивач не є законним землекористувачем земельної ділянки, щодо якої оспорюваним рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.03.2007р. №195 надано дозвіл першому відповідачу на проектування і будівництво багатоповерхового житлового будинку, оскільки рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 12.08.68р. №605 не скасовано і не припинено, а землекористувачем позивача цієї земельної ділянки визнає виконавчий комітет Одеської міської ради в оспорюваному рішенні від 15.03.2007р. №195 (а.с.38, т. І). Те, що позивач є законним землекористувачем за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15 підтверджується рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005р., яким визнані неконституційними та втратили чинність пункт 6 розділу „Перехідні положення Земельного кодексу України” щодо права переоформлення постійного користування земельною ділянкою права власності або права оренди і пункт 6 постанови Верховної ради України від 18.12.90р. „Про земельну реформу” щодо втрати громадянами, підприємствами та організаціями після закінчення строку на оформлення права власності або права користування землею, яка була надана їм раніше для користування.
Із цього випливає, що позивач користується земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15 на законних підставах.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку передбаченому Земельним кодексом України.
Пунктом 3 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, лист від 19.09.2006 р. підписаний головою правління ВАТ „Український інститут кранобудування” Мєньшеніним С.М., за яким останній не заперечує проти інвестування та будівництва силами ЗАТ „Виробниче будівельно–монтажне об’єднання „Одесбуд” жилого будинку розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15, адресований голові правління ЗАТ „Виробниче будівельно–монтажне об’єднання „Одесбуд”, а не Одеській міській раді, у зв’язку з чим це не можливо розцінювати як належну заяву користувача земельної ділянки про добровільну відмову від земельної ділянки у розмінні п. 3 статті 142 Земельного кодексу України. Інших доказів відмови від права постійного користування в розумінні пункту 3 статті 142 Земельного кодексу України суду надано не було.
Таким чином, на момент винесення рішення від 15.03.2007р. №195 Виконавчим комітетом Одеської міської ради „Про надання закритому акціонерному товариству „Виробниче будівельно–монтажне об’єднання „Одесбуд” дозволу на проектування й будівництво 5–секційного 10-поверхового жилого будинку з вбудовано–прибудованими об’єктами обслуговування й магазином за адресою: м. Одеса, вул. Скворцова, 9-15” необхідної на це згоди від землекористувача-ВАТ „Український інститут кранобудування”–до Одеської міської ради не надходило, тому суд першої інстанції правомірно визнав це рішення другого відповідача незаконним і скасував його, керуючись з цього приводу рекомендаціями Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”, згідно п.15 якого, якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішення владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки оспорюване рішення виконкому Одеської міської ради від 15.03.2007р. №195 про надання першому відповідачу дозволу на проектування і будівництво багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, якою користується позивач, пов’язано з правом користування цією земельною ділянкою і є єдиним цілим, що підтверджується Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.03.2007 року.
При таких обставинах відсутні підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду, оскільки суд першої інстанції оцінив докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом у відповідності зі ст. 43 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене , керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 17 червня 2008 року у справі № 21/192-07-6379 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.М. Тофан
Судді: О.О.Журавльов
М.В. Михайлов