ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2008 Справа № 16/93-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
При секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: Мірошниченко Я.В., довіреність №7/26-3022 від 26.12.07, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 року у справі № 16/93-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайф", м. Дніпропетровськ
до відповідача Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 року (суддя Загинайко Т. В.) позов задоволено: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інлайф»право власності без введення в експлуатацію на будівлю квасило-засолочного цеху загальною площею 2 464,7 м2 (літ. А-1, А’-1, А’’-1); контрольно-пропускний пункт загальною площею 17,94 м2 (літ. К); будівлю складу загальною площею 161,14 м2 (літ. Л); нежитлову будівлю (фундамент) загальною площею 584,43 м2 (літ. М), що розташовані по вул. Окружній, 31 –«В»у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Судові витрати у справі віднесені на позивача.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Криворізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що позивачем невірно визначено спосіб захисту своїх законних прав та інтересів, оскільки законодавство чітко визначає, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено, жодного доказу того, що Криворізька міська рада не визнає або порушує його цивільне право щодо визначеного в позовних вимогах майна. Позивачем не надано доказів відведення йому земельної ділянки під вже збудоване нерухоме майно в установленому законодавством порядку. Наявна тимчасова угода у позивача не є правовстановлюючим документом на землю, а лише є підтвердженням оплати за користування земельною ділянкою, що відповідає вимогам Закону України «Про плату за землю». Крім того, відповідно до порядку введення об’єктів завершених будівництвом в експлуатацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, введення об’єктів в експлуатацію в судовому порядку не передбачено, це відбувається тільки шляхом прийняття об’єкту в експлуатацію державною приймальною комісією.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач, придбавши будівлі, уклав з Криворізькою міською радою тимчасову угоду про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, загальною площею 3 240 м2. Тим самим власник земельної ділянки, а саме Криворізька міська рада, визнала, що позивач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розміщені будівлі. Крім того, Криворізька міська рада згідно з актом вибору земельної ділянки під будівництво № 686 від 24.12.2007 року у встановленому законом порядку надала згоду на виділ позивачеві земельної ділянки загальною площею 15 662,5 м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 31 В, з цільовим призначенням «розміщення підприємства по виробництву картону». Позивач зазначає, що згідно з листом управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської ради, проведена позивачем реконструкція та будівництво спірного майна здійснена без порушень будівельного законодавства. Як встановлено наданим до матеріалів справи проектом технічного висновку, спірне нерухоме майно відповідає нормативним вимогам та є придатним до експлуатації.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, її розгляд призначено у судовому засіданні на 17.07.2008 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайф" не скористалось наданим йому процесуальним правом та не забезпечило у судове засідання явку свого повноважного представника, але, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення з відповідною відміткою (а. с. 120), яке підтверджує, що про час та місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений належним чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайф".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:
На підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованому в реєстрі за № 1537 позивач набув право власності на майно, в тому числі будівлі квасило-засолочного цеху загальною площею 2045,7 м2, котельні –23,4 м2, побутового приміщення площею 23,7 м2, компресорного цеху –62,7 м2, огорожі, замощення, що знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 31«В».
Як вбачається з повідомлення Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації»№ 12788 від 11.01.2008 року при обстеженні будівлі квасило-засолочного цеху, розташованого за адресою: вул. Окружна,31 «в», власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інлайф», встановлено, що виконана реконструкція цеху, а саме прибудови А’’-1(збільшення у розмірах, облицювання металевих стін шлакоблоком та приєднання колишньої котельні ’’Б’’), фактичні розміри: А-1, А’-1, А’’-1 становлять (61.06 х 24.55) + (36.40 х 12.30) + (27.67 х 1.70) + (2.97 х 3.60), за рахунок чого збільшилась загальна площа, що складає 2 464,7 м2. Крім того, виявлено самочинне будівництво, а саме: ’’К’’–контрольно пропускний пункт розм. (4.77 х 3.76); ’’Л’’–будівля складу розм. (20.9 х7.71); ’’М’’–нежитлова будівля (розпочато будівництво –фундамент) розм. ( 36.30 х 16.10).
Позивач просив визнати за ним право власності на зазначене майно.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин 1-3 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Крім того, вбачається за необхідне встановлення особи, яка це майно створила.
Позивачу земельна ділянка під забудову не надавалася.
Самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, правовстановлюючі документи на яку у позивача відсутні.
Згідно з частинами 1,2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Посилання позивача на тимчасову угоду № 4119 від 17.07.2007 року про сплату за фактичне користування земельною ділянкою не може бути прийнято у якості правовстановлюючого документу на землю, оскільки зазначена угода в силу наведених норм земельного законодавства не надає позивачу права користування земельною ділянкою.
Криворізька міська рада, яка в силу статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України здійснює розпорядження землями в межах населеного пункту –м. Кривого Рогу, заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд наведеного не врахував та прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2008 року у справі № 16/93-08 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайф", м. Дніпропетровськ на користь Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг 42,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог статей 116,117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О. С. Євстигнеєв