РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-2805/11

05.07.2012

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                                        Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                  Слива Р.М., Поломаній В.А.,

за участю представника позивача                    ОСОБА_1,

представника відповідача                              ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 30.12.2009 р. відповідач взяв у позивача в борг 325 000 грн., при цьому між сторонами було укладено сім договорів (шість на суми 50 000 грн. і один на суму 25 000 грн.) з різними строками повернення коштів. На підтвердження отримання грошових коштів відповідач видав ОСОБА_3 відповідні розписки, в яких зазначено, що у борг передавались кошти в національній валюті України - гривні. Відповідач після закінчення строків договорів позики, кошти не повернув. Крім того, 26.05.2011 року ОСОБА_4 позичив у нього ще 35 000 грн. На підтвердження укладення договору позики та отримання грошових коштів відповідач видав відповідну розписку. Строк повернення грошових коштів за вищезазначеним договором позики також закінчився, проте відповідач не повернув гроші. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 360 000 грн., інфляційне збільшення станом на 31.07.2011 р. в сумі 22 550 грн., відсотки за користування грошима станом на 31.07.2011 р. в сумі 44 702,37 грн., 3% річних у сумі 6 686,30 грн., а також понесені позивачем судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його особистої участі, за участю його представника ОСОБА_1 В ході судового розгляду справи суду пояснив, що познайомився з відповідачем ОСОБА_4 в 2008 року, під час виробничої діяльності у м.Кремінна. Між ним склались дружні стосунки. Часто ОСОБА_4 займав у нього гроші невеликими сумами, які потім віддавав. Згодом попросив крупну суму грошей. Гроші в сумі 325 000 грн. передавались ОСОБА_4 30.12.2009 року в офісі по вул. Федоренко, 18-Б. Під час передачі коштів, в кабінеті нікого, крім них не було. Гроші були у банківських пачках, частину коштів ОСОБА_4 рахував, розпаковуючи пачки, а частину грошей рахував за вказаними на банківських упаковках сумах. Нікого із сторонніх для рахування коштів не запрошували. На підтвердження отримання ОСОБА_4 грошей в борг ним були написані відповідні розписки. При цьому нотаріально оформляти документи він відмовився. Суми отриманих грошей, дати їх повернення і підписи в договорах та розписках ОСОБА_4 ставив особисто. Розписку від 26.05.2011 року на суму 35 000 грн. відповідач написав власноруч. Коли прийшов строк повернення грошей, відповідач кошти не повернув і в добровільному порядку повертати гроші відмовляється, на телефонні дзвінки не відповідає, на контакт не йде. В зв’язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив викладені в позові обставини, підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Додатково суду пояснив, що 30.12.2009 р. відповідач взяв у позивача у борг 325 000 грн., при цьому між сторонами було укладено сім договорів з різними строками повернення коштів. На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 відповідні розписки, в яких зазначено, що у борг передавались кошти в національній валюті України - гривні. Після закінчення строків договорів позики, відповідач не повернув позивачу кошти. Крім того, 26.05.2011 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 ще 35000 грн., на підтвердження чого відповідачем була видана ОСОБА_3 розписка. Строк повернення грошових коштів за вищезазначеним договором позики також закінчився, проте відповідач не повернув ОСОБА_3 грошові кошти. В зв’язку з цим, позивач вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що визнає позовні вимоги частково, а саме: борг у розмірі 150 000 грн. за розписками та договорами від 30.12.2009 року строком повернення грошей до 31.08.2010 року, до 30.09.2010 року, до 31.10.2010 року. Зазначена сума коштів в сумі 150 000 грн. надавалась частинами протягом трьох місяців (січень-березень 2010 року) по 50 000 грн. Гроші видавались на ведення спільного бізнесу. Не визнає позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 210 000 грн. за договорами та розписками від 30.12.2009 року строком повернення грошей до 30.11.2010 року, до 31.12.2010 року, до 31.01.2011 року, до 28.02.2011 року, та договором від 26.05.2011 року, згідно з яким позивач надав відповідачеві грошову позику у розмірі 35 000 грн., оскільки розписки підписані не відповідачем, а його підпис підроблений. Крім того, не визнає вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_4 інфляційного збільшення в сумі 22 550 грн., відсотків за користування грошима в сумі 44 702,37 грн. та 3% річних у сумі 6 686,30 грн.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 30.12.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено сім договорів, згідно яких: за першим договором ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 в борг суму в розмірі 50 000 грн. строком до 31.08.2010 року, за другим договором суму в розмірі 50 000 грн. строком до 30.09.2010 року (в договорі помилково зазначено до 31.09.2010 року), за третім договором суму в розмірі 50 000 грн. строком до 31.10.2010 року, за четвертим договором суму в розмірі 50 000 грн. строком до 30.11.2010 року (в договорі помилково зазначено до 31.11.2010 року), за п’ятим договором суму в розмірі 50 000 грн. строком до 31.12.2010 року, за шостим договором суму в розмірі 50 000 грн. строком до 31.01.2011 року, за сьомим договором суму в розмірі 25 000 грн. строком до 28.02.2011 року (в договорі помилково зазначено до 31.02.2011 року).

На підтвердження отримання грошових коштів за цими договорами ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 відповідні розписки.

Згідно розписки від 26.05.2011 року відповідач ОСОБА_4 взяв у позивача ОСОБА_3 в борг гроші в сумі 35 000 грн. строком до 26.07.2011 року.

Оскільки в ході судового розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_2 визнала позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 150 000 грн., а саме: суму боргу в розмірі 50 000 грн. за розпискою та договором від 30.12.2009 року зі строком повернення грошей до 31.08.2010 року, суму боргу у розмірі 50 000 грн. за розпискою та договором від 30.12.2009 року зі строком повернення грошей до 30.09.2010 року (в договорі помилково зазначено до 31.09.2010 року), а також суму боргу у розмірі 50 000 грн. за розпискою та договором від 30.12.2009 року зі строком повернення грошей до 31.10.2010 року, враховуючи, що часткове визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача суми боргу за договорами та розписками від 30.12.2009 року із відповідними строками повернення грошей до 30.11.2010 року, до 31.12.2010 року, до 31.01.2011 року, до 28.02.2011 року, та договором від 26.05.2011 року, згідно з яким позивач надав відповідачеві грошову позику у розмірі 35 000 грн., посилаючись на те, що у вказаних договорах стоїть не особистий підпис відповідача, а підроблений.

Для встановлення відповідності почерку та підпису відповідача ОСОБА_4 почерку та підписам в договорах та розписках, які не визнавались представником відповідача ОСОБА_2, за клопотанням останньої, була призначена судова почеркознавча експертиза по справі, провадження якої було доручено Донецькому науково-дослідницькому інституту судових експертиз.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 свого обов’язку щодо доказування обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача, не виконали, зокрема, не надали оригіналів документів, вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_4, експериментальних зразків його підпису та почерку у вигляді досліджуваних записів під диктування, які були необхідні експерту для проведення повного та об’єктивного дослідження, двічі не з’явившись в судове засідання без поважних причин, що підтверджується матеріалами справи.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що посилання відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_2 на недійсність підпису ОСОБА_4 в договорах та розписках необґрунтовані є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в суді ці обставини не були підтверджені належними достатніми доказами.

З огляду на зазначене, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 боргу в розмірі 210 000 грн. за договорами та розписками від 30.12.2009 року строком повернення грошей до 30.11.2010 року, до 31.12.2010 року, до 31.01.2011 року, до 28.02.2011 року, та договором позики від 26.05.2011 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу в загальному розмірі 360 000 грн.

В силу положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи загальну суму позики у розмірі 360 000 грн., позивач ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України має право на одержання від ОСОБА_4 процентів за користування грошима, тому суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_4 відсотків за користування грошима станом на 31.07.2011 р в сумі 44 702, 37 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 своєчасно не повернув суму позики ОСОБА_3, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_4 інфляційного збільшення станом на 31.07.2011 р. в сумі 22 550 грн. та 3% річних у сумі 6 686,30 грн. підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає, що розрахунок суми процентів за користування грошима, інфляційного збільшення та 3% річних, представником відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспорював ся.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., в зв’язку з документальним підтвердженням їх оплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн., інфляційне збільшення станом на 31.07.2011 р. в сумі 22 550 (двадцять дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн., відсотки за користування грошима станом на 31.07.2011 р. в сумі 44 702 (сорок чотири тисячі сімсот дві) грн. 37 коп., 3% річних у сумі 6 686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 10.07.2012 року.

Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова