РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14.05.2012                                                   2/1224/3779/11

                                                                      2-1274/11

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі: 2-1274/11

головуючого –судді Москаленко В.В.,

при секретарі –Прудовій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Український комунальний банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Український комунальний банк»про визнання недійсним кредитного договору ,-

встановив:

В обґрунтування позову позивач по первісному позову вказав, що 05.10.2007 року між ПАТ «Український комунальний банк »та відповідачем був укладений кредитний договір № 00702/07-1235 згідно якого ПАТ” Український комунальний банк” надав ОСОБА_1 кредит на строк до 04.10.2010 року в розмірі 14 000доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,0 % річних.

У забезпечення зобов,язань по вищезазначеному кредитному договору, 05.10.2007 року між ПАТ „Український комунальний банк” та відповідачем було укладено договір застави зареєстрований в реєстрі за № 3129, відповідно до якого, в забезпечення своїх зобов,язань по кредитному договору ОСОБА_1 передає, а позивач приймає в заставу майно: масло соняшника, у кількості 23500 кілограм, заставною вартістю 141000 грн., що належить відповідачу на праві власності на піставі накладної №197 від 24.09.2007 року та довідки про залишки готової продукції по складу від 01.10.2007 року.

Відповідно до умов договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно з додатком № 1.

Порушуючи умови кредитного договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим, станом на 28.10.2011 року відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 90572 ,66грн. , а саме: сума основного боргу 8719 доларів США, що в гривнєвому еквіваленті за курсом Національного Банку України на 28.10.2011р. складає 69551,46 грн.; відсотки за користування кредитом –1110 доларів США 69 центів, що в гривнєвому еквіваленті за курсом Національного Банку України на 28.10.2011р. складає 8859 ,97грн.; пеня в розмірі 12161 ,23грн.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” заборгованість за кредитним договором в сумі 90572 ,66 грн., судові витрати (держмито) в сумі 905 грн. 73 коп. і витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в сумі 120 грн. 00 коп.

Відповідач за первісним позовом подала зустрічний позов в обґрунтування якого вказала, що 05.10.2007 року між нею та ПАТ «Український комунальний банк »був укладений кредитний договір на споживчі цілі № 00702/07-1235 згідно якого ПАТ” Український комунальний банк” надав їй споживчій кредит у сумі 14000 доларів США зі сплатою 14,0 % річних. Повернення коштів наданого кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами вона була зобов,язана здійснювати згідно графіка (додатком № 1).

У забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки ( штраф, пеня), відповідно до п.2.1 вказаного кредитного договору, між нею та ПАТ „Український комунальний банк” було укладено нотаріально посвідчений Договір застави ВКА №280564 від 05.10.2007 року, відповідно до якого вона передала Публічному акціонерному товариству „Український комунальний банк” в заставу майно, а саме масло соняшника у кількості 23500 кілограм на загальну суму 141000 гривень.

Згідно статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність –це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України –принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаний недійсним.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_2 «в разі несвоєчасної сплати кредиту та/або відсотків по ньому, ОСОБА_2 має право на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.» , п. 5.2 ОСОБА_2 «в разі пролонгації цього договору Позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 1% від пролонгованої суми додатково до основної плати по кредиту», п. 5.4 ОСОБА_2 «пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів по ньому, нараховується на фактичне число днів тривалості простроченої заборгованості до повного погашення прострочених платежів і сплачується одночасно з погашенням відповідної суми боргу , п.3.4 ОСОБА_2 «ОСОБА_2 має право у випадку нецільового використання кредиту нараховувати та пред’являти до стягнення штраф в розмірі 25 % від суми нецільового використання»;-

Зазначені пункти договору спрямовані лише на захист інтересів Банку, оскільки неустойка, штраф та пеня передбачені лише для Позичальника, що суперечить нормам ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» , які встановлюють, що до ОСОБА_2 про надання кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах; нормам п. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»: умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача; нормам п. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до яких несправедливими є, зокрема, умови договору про : 3) встановлення жорстоких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; нормам п. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживача», відповідно до яких перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.

Також, при укладенні ОСОБА_2 про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 «Про захист прав споживачів», чого не було дотримано ПАТ „Український комунальний банк” .

ОСОБА_3 того, Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Відповідно до п. 2.1 вказаних Правил, банки зобов’язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 2.4 Правил, банки зобов’язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Відповідно до п. 2.5 Правил, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Вказані норми чинного законодавства повністю проігноровані відповідачем по зустрічному позову і при укладенні кредитного договору не були дотримані.

ОСОБА_3 того, пунктом 4.5 ОСОБА_2 позбавляє Позичальника права вільно вибирати страхову компанію, що суперечить нормам ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: «добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин»; нормам статті 627 ЦК України, які встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; нормам ч. 3 ст. 203 ЦК України, які встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; нормам ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», які встановлюють, що до ОСОБА_2 про надання кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов’язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Також, суперечить вимогам законодавства і п. 4.4 ОСОБА_2 «щомісяця, не підніше 5 числа включно місяця, наступного за звітним, сплачувати відсотки …». Даним пунктом ОСОБА_2 банк намагається відмінити право надане Законом щодо допустимих строків затримки платежу, що суперечить п. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» : «якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якщо ще не настав, або вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України договір не може суперечити законодавству, а також моральним принципам суспільства, в протилежному випадку його може бути визнано судом недійсним..

Згідно із ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З моменту укладення кредитного договору відповідач по зустрічному позову виплатив їй 14000 доларів США, які вона отримала у касі банку. За період дії кредитного договору з 05 жовтня 2007 року по день звернення з позовною заявою вона повернула ПАТ „Український комунальний банк” всього 10224 долари США . Заборгованість на сьогодні складає 3776 доларів США, а також за даним договором нею було сплачено 150 гривень за комісійне обслуговування кредиту.

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі визнання судом кредитного договору з додатками недійсним, вона повинна повернути відповідачу по зустрічному позову отримані нею 14000 доларів США 00 центів, а позивач по первісному позову повинен повернути їй сплачені кошти у сумі 10224 долари США та 150 гривень. Отже, вона повинна повернути відповідачу решту отриманих коштів, а саме –3776 доларів США. Враховуючи норми ст. 99 Конституції України, грошовий еквівалент в гривні на день укладення кредитного договору складає 505,0000 грн. за 100 дол. США : а отже, 3776 х 5,05 = 19068 ,80 грн. –150 грн. = 18918 ,80 грн., що й підлягає поверненню відповідачу по зустрічному позову.

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову ПАТ «Український комунальний банк» підтримав заявлені вимоги, при цьому давши аналогічні пояснення по суті поданого позову.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала.

Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала,обгрунтувавши це підставами ,зазначеними в зустрічному позові.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги,пояснила,що вона оформлювала кредит в той час коли перебувала в шлюбі ,мала кошти його виплачувати. Власноручно підписала кредитний договір і графік кредитних платежів .Розуміла,що підписує кредитний договір на суму ,визначену в доларах США.Вона постійно сплачувала тільки проценти,основне тіло кредиту не погашала. Коли змінилися її сімейні обставини та курс долара по відношенню до гривні ,то їй стало неможливим виплачувати кредит.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги,пояснивши ,що при укладенні зазначеного кредитного договору були порушені норми Закону України «Про захист прав споживачів», а також не виконані Правила про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,затверджені постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року ,а саме : в кредитному договорі відсутні умови кредитування,підписані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 О ОСОБА_3 того п.4.5 кредитного договору позбавлено позичальника право самостійно обирати страхову компанію.Отже кредитний договір є недійсним.

Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Український комунальний банк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав,пояснив ,що ОСОБА_1 було власноруч підписано анкету позичальника,графік кредитних платежів ,кредитний договір ,вона була ознайомлена зі всіма умовами кредитного договору.Підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши й оцінивши надані письмові докази по справі в їх сукупності вважає, що позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.10.2007 року між Акціонерним банком «Укркомунбанк” » та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00702/07-1235 відповідно до якого останній було надано кредит у сумі 14000 доларів США з виплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % відсотків річних строком по 04.10.2010 р.

Відповідно до розрахунку заборгованості по зазначеному кредитному договору ,наданому позивачем по первісному позову (а.с.77-82) ,станом на 28.10.2011 року заборгованість за несвоєчасну сплату кредиту складає 89783,31 грн. із яких :сума основного боргу по кредиту-8719 доларів США ,що еквівалентно 69551,46 грн.,відсотки-1110,69 доларів США ,що еквівалентно 8859,97 грн.,пеня-11371,88 грн.

Відповідачем по первісному позову ОСОБА_1О.в судовому засіданні не оспорювався факт несвоєчасного погашення кредиту .

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутність таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові нас-лідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане вна-слідок прострочення кредитора.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов’язковим для виконання сто-ронами.

У відповідності зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка на-раховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення по-зикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048цьогоКодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова уста-нова (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач своєчасно не виконала своїх зобов’язань за вищевказаним договором кредиту , внаслідок чого виникла заборгованість суд вважає,що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково в розмірі відповідно розрахунку ,наданому позивачем по первісному позову (а.с.77-82) ,станом на 28.10.2011 року ,а саме : заборгованість за несвоєчасну сплату кредиту - 89783,31 грн. із яких :сума основного боргу по кредиту-8719 доларів США ,що еквівалентно 69551,46 грн.,відсотки-1110,69 доларів США ,що еквівалентно 8859,97 грн.,пеня-11371,88 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Український комунальний банк»про визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи наведене, чинне законодавство України, що регулює договірні, зокрема кредитні, правовідносини, вказує на те, що умови надання грошових коштів встановлюються договором, дані умови визначаються сторонами на власний розсуд, і, відповідно, позичальник зобов»язаний повернути кредит (грошові кошти в яких видано кредит) та сплатити проценти за їх використання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу

добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.1.1,п.1.2. Кредитного договору № 00702/07-1235 від 05.10.2007 року банк зобов»язався надати ОСОБА_1 на умовах цього договору кредит в сумі 14000 доларів США з метою придбання квартири .Позичальник зобов»язалася прийняти ,належним чином використати та повернути кредит в сумі 14000 доларів США .,сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14 відсотків річних в порядку ,на умовах та в строки,визначені цим договором,а саме –до 04.10.2010 року .

Аналізуючи даний кредитний договір та графік кредитних платежів,які власноруч підписала позичальник ,суд приходить до висновку ,що в них зазначено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним та інші фінансові зобовязання позичальника ,в п.4.4.,4.5.,4.6.,4.7. зазначені права позичальника,в ч.3 кредитного договору передбачені права та обов»язки банку.

Зазначений кредитний договір відображає повне розуміння сторонами предмету цього договору та інших питань, зазначених в ньому.

Виконання договору не порушує співвідношення майнових інтересів сторін і не позбавляє позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач отримала ті вигоди, на які розраховувала при укладенні договору –кредитні кошти були їй надані та витрачені нею на власний розсуд. Як встановлено судом, позивач була ознайомлена з умовами спірного договору, які на момент його укладення влаштовували позивача.

З наведеного суд не вбачає порушення принципу справедливості чи добросовісності,оскільки, умови кредитного договору не суперечать чинному законодавству України. При укладенні спірного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. А тому укладення даного кредитного договору жодним чином не порушуло принципів та засад цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України та згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, а саме : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Серед вказаних підстав для визнання правочину недійсним відсутня така підстава, як невідповідність принципам справедливості та добросовісності, дисбаланс договірних прав та обов»язків.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо по-дання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значен-ня для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, позивач за зустрічним позовом всупереч нормам наведеної статті не представила суду доказів та не довела наявності порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору, то в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. Її посилання на не дотримання вимог чинного законодавства при укладенні договору не відповідає фактичним обставинам справи оскільки при його підписанні такі питання позивачем не піднімались і будь-яких заперечень з приводу його укладення не виникало.

На підставі викладеного,керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ,.218 ЦПК України,ст.ст. 11,203,215,525,526, 610 -612,626-629,530,638,1050,1054 ЦК України ,постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»суд

вирішив :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Український комунальний банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Український комунальний банк” заборгованість по кредитному договору в сумі 89783,31 грн.,судовий збір в сумі 897,84 грн,витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити за необгрунтованістю

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Український комунальний банк” про визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                               В.В.Москаленко