ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“05” червня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г. Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року
у справі № АС-42/90-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Харківнафтопродукт»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання нечинними рішень,-
В С Т А Н О В И В :
В березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Харківнафтопродукт» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на необґрунтованість та безпідставність висновків, викладених в акті перевірки, який і став підставою для винесення 13.10.2005 року, 03.11.2005 року, 12.01.2006 року та 24.02.2006 року оскаржених рішень про застосування фінансових санкцій.
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 року у справі №АС-42/90-06, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними рішення про застосування фінансових санкцій №0001380824/0 від 13.10.2005 року, №0001380824/1 від 03.11.2005 року, №0001380824/2 від 12.01.2006 року та №0001380824/3 від 24.02.2006 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати їх та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У запереченнях на касаційну скаргу від 07.11.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Харківнафтопродукт» просило залишити її без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року – без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03 жовтня 2005 року Куп’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Харківської області проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Харківнафтопродукт».
За результатами проведеної скаржником вказаної вище перевірки відповідачем 03.10.2005 року складено відповідний Акт № 000192.
Під час проведеної Куп’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Харківської області зазначеної вище перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що реєстратор розрахункових операцій, який використовувався позивачем на автозаправній станції, не забезпечує у єдиному нерозривному технологічному циклі наступні послідові операції: керівництво відпуском пального через паливно-роздавальну колонку, реєстрацію об’єму та вартості відпущеного пального кожного найменування окремо по кожній формі оплати, відображення на індикаторі оператора АЗС поточної інформації про об’єм відпущеного пального, друкування чеків встановленої форми, чим порушено приписи п. 3 ст. 3, ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вказаного Акту, скаржником 13.10.2005 року, 03.11.2005 року, 12.01.2006 року та 24.02.2006 року прийняті рішення, якими відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано фінансові санкції за вказані вище порушення.
За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаних рішень до СДПІ інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та ДПА в Харківській області, скарги позивача податковими органами залишені без задоволення.
Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону, у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби застосовуються фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Тобто, з аналізу наведених правових норм вбачається, що необхідною умовою для застосування фінансових санкцій, встановлених п. 8 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення п. 3 ст. 3 та ст. 12 цього Закону є застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.
Матеріалами справи встановлено, що реєстратор розрахункових операцій, використаний позивачем на АЗС, відповідно до реєстраційного посвідчення зареєстрований відповідачем та поставлений на облік у Дворічанському відділенні Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції. Також встановлено, що вказаний реєстратор розрахункових операцій внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, про що свідчать протокольні рішення Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.
До того ж податковим органом в названому Акті перевірки встановлено, що реєстратор розрахункових операцій позивача був опломбований, наявність та цілісність пломб встановленого зразку забезпеченні. А довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 16.02.2008 року підтверджується відповідність конструкції та програмного забезпечення РРО документації його виробника.
З огляду на це, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковим органом при проведенні перевірки не було встановлено внесення в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій змін при використанні його позивачем.
Суд касаційної інстанції не погоджується з викладеними в касаційній скарзі доводами відповідача відносно того, що реєстратор розрахункових операцій, який використовується позивачем на АЗС, повинен відповідати вимогам стосовно реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 та технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджених рішенням Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 року №13 (далі – Технічні вимоги), з огляду на таке.
Дійсно, відповідно до п. 2 Технічних вимог спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати повинні відповідати цим Вимогам і Вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199.
Проте, згідно п. 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування не поширюються на реєстратори розрахункових операцій, дозволені для застосування рішенням Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом до набрання чинності цими вимогами.
Таким чином, беручи до уваги те, що реєстратор розрахункових операцій, який використовувався позивачем на АЗС, був дозволений для застосування рішенням Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом до набрання чинності Технічними вимогами, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку позивачем при використанні вказаного РРО не було порушено вказаних Технічних вимог.
Крім того, суд касаційної інстанції вказує на те, що порушення Технічних вимог при використанні РРО не є тотожнім внесенню в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій змін, не передбачених конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.
За вказаних обставин судами попередніх інстанцій правомірно визнано нечинними рішення про застосування фінансових санкцій №0001380824/0 від 13.10.2005 року, №0001380824/1 від 03.11.2005 року, №0001380824/2 від 12.01.2006 року та №0001380824/3 від 24.02.2006 року.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з вище переліченими нормами матеріального права.
Згідно з ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
У Х В А Л И В :
Відхилити касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.
Постанову Господарського суду Харківської області від 15.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року у справі №АС-42/90-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.
Головуючий (підпис)Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.І.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко