Справа № 2-317 Категорія 4

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

1 серпня 2007 року                                             Маневицький районний суд Волинської області

в складі:        головуючого - судді                                             Невара О.В.

при секретарі                                                Боймиструк О.Ф.

з участю        позивача                                                     ОСОБА_1

представника відповідача -

Маневицької селищної ради                           Турика П.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу № 2-317 за позовом ОСОБА_1до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання права власності на спадкове будинковолодіння, -

ВСТАНОВИВ:

5 липня 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради Волинської області про визнання права власності на спадкове будинковолодіння, вказавши, що являється спадкоємцем за законом будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_2., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Інших спадкоємців даного будинковолодіння ні за законом, ні за заповітом немає. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зверталася, але фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове будинковолодіння ОСОБА_1 у позасудовому порядку немає можливості, оскільки мати ОСОБА_2. у встановленому законом порядку після смерті чоловіка ОСОБА_3 не переоформила право власності на вказане спадкове майно. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила визнати за нею право власності на спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Представник відповідача - Маневицької селищної ради Турик П.О., визнавши позов, пояснив, що селищна рада не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1. Будь-якого спору щодо даного будинковолодіння немає. ОСОБА_1 дійсно в передбачений законодавством 6-ти місячний термін після смерті матері ОСОБА_2. фактично вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за будинком, обробітком присадибної земельної ділянки. Проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі* суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 12 ч. 2 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим

2

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1296 ч. 3 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у встановлений законодавством шестимісячний термін фактично прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем по АДРЕСА_1, вступила у володіння та управління спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2. являлись власниками будинковолодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2. померла ІНФОРМАЦІЯ_1. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2. позивачка ОСОБА_1 не зверталася, але фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном шляхом догляду за будинковолодінням, обробітком присадибної земельної ділянки. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом на вказане спадкове майно немає. Зазначене не оспорюється сторонами в судовому засіданні, а також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме: свідоцтвами про смерть серії І-ЕГ № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2, серії І-ЕГ № НОМЕР_2 від 29.11.1999 року, згідно яких ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маневичі; свідоцтвом про одруження серії ЯФ № НОМЕР_3 від 17.01.1954 року, з якого встановлено, що 17.01.1954 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2; свідоцтвом про народження серії ЯЛ № НОМЕР_4 від 16.10.1954 року, згідно якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3в смт. Маневичі, її батьками є ОСОБА_3, ОСОБА_2; свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЕГ № НОМЕР_5 від 4.05.1974 року, паспортом серії АС № НОМЕР_6, виданим Маневицьким РВ УМВС 20.03.2000 року, якими підтверджується, що 4.05.1974 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 з 11.12.1979 року; свідоцтвом про право приватної власності на будинковолодіння від 29.12.1964 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно серії ССЕ № 979980 від 23.04.2007 року, з яких встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; довідками Маневицької селищної ради № 614-616 від 26.06.2007 року, згідно яких ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті її батьків ОСОБА_3, ОСОБА_2. Спадщину прийняла шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1, являючись спадкоємцем за законом будинковолодіння по АДРЕСА_1, фактично набула на нього право власності. На даний час право власності на дане спадкове майно ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на вказане будинковолодіння за ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 328,1216, 1261, 1296 Цивільного кодексу України, Законом України „Про власність" від 7.02.1991 року, суд, -

3

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.