Справа № 2-265 Категорія 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 липня 2007 року                                             Маневицький районний суд Волинської області

в складі:     головуючого - судді                                 Невара О.В.

при секретарі                                      Боймиструк О.Ф.

з участю    відповідачки                                           ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні у смт. Маневичі справу № 2-265 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 22.02.1997 року Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області було зареєстровано шлюб з відповідачкою, актовий запис № 3. Від даного шлюбу вони мають троє неповнолітніх дітей: дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2народження, сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3народження. Спільне життя з відповідачкою не склалося. Вже понад чотири роки вони проживають окремо, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Між ними відсутнє взаєморозуміння, вони втратили повагу одне до одного. Фактично їх сім'я розпалася, шлюб збережений бути не може. Вважаючи, що їх сім'я розпалась з вини відповідачки, просив шлюб між ними розірвати, неповнолітніх дітей залишити на проживанні у ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав в суд письмову заяву, в якій вказав, що просить дану справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Враховуючи думку відповідачки ОСОБА_2 яка не заперечує щодо розгляду справи у відсутності позивача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала у повному обсязі, пояснивши, що спільне життя з позивачем у них не склалося, вони втратили взаєморозуміння та повагу одне до одного. З квітня 2005 року вони спільно не проживають, не підтримують шлюбно-сімейних відносин. Спільного господарства не ведуть. ОСОБА_2 переконана, що їх сім'я розпалася повністю, а тому проти розірвання шлюбу не заперечує. Спору про їх місце проживання та місце проживання неповнолітніх дітей між ними немає.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сім'я між подружжям розпалася повністю. Про це свідчить небажання подружжя спільно проживати, їх наполягання на розірванні шлюбу, а також те, що вони тривалий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Спору про місце проживання і виховання неповнолітніх дітей між ними немає.

Наведені обставини дають суду підстави вважати, що сім'я між даним подружжям розпалась і збережена бути не може, а тому шлюб між ним слід розірвати.

2

Виходячи із інтересів неповнолітніх дітей і враховуючи бажання батьків, суд вважає за доцільне залишити дітей після розірвання шлюбу на проживанні у відповідачки ОСОБА_2

Державне мито в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу слід стягнути з позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу вона згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року підлягає звільненню від сплати державного мита.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 7 грн. 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 8 грн. 50 копійок судового збору, сплачених позивачем при поданні позову, а всього судові витрати на загальну суму 16 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України та ст.ст. 104, 105, ПО, 112 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 22 лютого 1997 року Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області, актовий запис № 3, між ОСОБА_1та ОСОБА_2, від якого є троє неповнолітніх дітей, розірвати.

Дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, залишити на проживанні у ОСОБА_2

Державне мито в розмірі 17 (сімнадцяти) гривень при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 16 (шістнадцять) гривень судових витрат.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу ОСОБА_2 від сплати державного мита в доход держави звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21 січня 1993 року, як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.