ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
04.07.06 Справа№ 4/841-20/90
За позовом: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів
про стягнення 455 738,08 грн.
та
За зустрічною позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів
до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів
про стягнення збитків в розмірі 59 000,00 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Кравець В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -підприємець
від відповідача: Л.Оприск -представник
В.Жиров - представник
Розглядається справа за позовом Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про стягнення 455 738,08 грн. та за зустрічною позовною заявою Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 59 000,00 грн.
Розгляд справи відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, вимоги зустрічного позову заперечив.
Відповідач в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, вимоги зустрічного позову підтримав.
Cторонами подано суду мирову угоду, якою передбачено, що заборгованість Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” перед Суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 становить 140 000 грн., у задоволенні якої судом відмовлено з мотивів, що вказана угода суперечить інтересам Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, як підприємства, що забезпечує теплопостачання міста Львова та перебуває складному фінансовому становищі.
Повний текст рішення підписаний та направлений сторонам 27.07.2006р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - Суб”єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (відповідач) про стягнення на його користь 454 738,08 грн. боргу, 1 000,00 грн. штрафу, та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач та відповідач уклали договір НОМЕР_1 про надання юридичних послуг та додаткову угоду НОМЕР_2, згідно яких позивач зобов”язувався надавати правову допомогу в судовому захисті інтересів відповідача в господарському суді Львівської області щодо визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ в м,Львові на загальну суму 4 887 380, 82 грн. (справа № 5/196-3/24). Позивач стверджує, що зобов”язання передбачені вищезазначеними договором та угодою виконав, підтвердженням чого є рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2003., постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2003р. та ухвала Вищого господарського суду України від 30.07.2003 р.
Відповідач в свою чергу, згідно вищезазначених договору та додаткової угоди, зобов”язався сплатити позивачу 513 738,08 грн. (25 000,00 грн. + 488 738,08 грн. - 10 відсотків від суми 4 887 380,82 грн.) не пізніше 26.04.2003 р.
Свої зобов”язання відповідач виконав частково сплативши позивачу 51 000,00 грн. підтвердженням чого є платіжні доручення НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; та 8 000,00 грн. сплачено за договором поруки НОМЕР_6( всього -59 000,00 грн).
Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” позовні вимоги заперечило, та 22.05.06р. подало зустрічну позовну заява в якій просить стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 збитки (сплачені кошти) у сумі 59 000,00 грн. та судові витрати, стверджуючи, що Суб”єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 неналежно виконав свої зобов”язання згідно договору НОМЕР_1, внаслідок чого ЛМКП „Львівтеплоенерго” в односторонньому порядку відмовилося від вказаного договору.
Розглянувши представлені сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, чинного на момент укладення угоди між сторонами, цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що сторонами укладено договір НОМЕР_1 про надання юридичних послуг та додаткову угоду НОМЕР_2, згідно яких позивач зобов”язувався надавати правову допомогу в судовому захисті інтересів відповідача в господарському суді Львівської області щодо визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ в м,Львові на загальну суму 4 887 380, 82 грн. (справа № 5/196-3/24).
Пунктом 3.1. договору сторонами узгоджено, що за надання юридичних послуг замовник (відповідач) перераховує на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) 25 000 грн. та 10 відсотків від суми, визначеної в договорі (4 887 380, 82 грн.), не пізніше 10 днів з часу прийняття рішення судом на користь відповідача повністю або частково.
В укладеному сторонами договорі відсутні будь-які розрахунки, які б підтверджували розмір винагороди виконавця (позивача).
Правова допомога, є специфічним видом послуг, щодо яких відсутня єдина практика визначення їх вартості.
В той же час, розмір вказаних витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Президія Вищого господарського суду України роз'ясненням від 04.03.1998 року № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із відповідними змінами ат доповненнями) роз'яснила, що суд з урахуванням конкретної справи, зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Проаналізувавши матеріали справи № 5/196-3/24, участь у якій в якості представника відповідача брав позивач, обсяг роботи, виконаної позивачем (підготовка позовних матеріалів, участь у 6 судових засіданнях, результати розгляду справи), суд вважає, що сплачені відповідачем 59 000 грн. є достатнім розміром винагороди за надання правової допомоги у справі № 5/196-3/24.
За таких обставин у стягненні з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на користь Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 454 738,08 грн. боргу, 1 000,00 грн. штрафу, та судових витрат слід відмовити за безпідставністю.
Щодо позовних вимог Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 59 000,00 грн., то при відмові в задоволенні позовних вимог в цій частині суд виходить з того, що позивачем надані відповідачу юридичні послуги при розгляді справи № 5/196-3/24, виконання цих послуг прийняте відповідачем шляхом проведення часткової оплати, а одностороння відмова відповідача від договору, укладеного НОМЕР_1, не відповідає чинному законодавству.
Судові витрати покладаються на сторони, які їх понесли.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 60, 82-85 ГПК України, суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про стягнення 455 738,08 грн. відмовити повністю.
В задоволенні зустрічної позовної заяви Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 59 000,00 грн. відмовити повністю.
Суддя Манюк П.Т.