1215/1205/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2012
Лутугинський районний суд Луганської області в складі: головуючого судді Шпідько В.Г., при секретарі Семьонкіної М.В., з участю прокурора Мнацаканян А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине цивільну справу за позовом Прокурора Лутугинського району в інтересах держави в особі Лутугинскої районної державної адміністрації до Юр’ївської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення, договору купівлі продажу земельної ділянки та державних актів, на право власності на земельні ділянки,
В С Т А Н О В И В : Прокурор Лутугинського району звернувся до суду з зазначеним позовом в інтересах Лутугинської районної державної адміністрації. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Юр’ївської селищної ради від 03.04.2003 № 6\3 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га.– кам’янисті місця із земель запасу Юр’ївської селищної ради (в межах населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення є незаконним і підлягає скасуванню, у зв’язку з наступним: Законодавством передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (ст.118 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, зокрема громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, який розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. В подальшому проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, які у місячний строк розглядають його проект відведення та приймають рішення про передачу земельної ділянки у власність. Вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 12 квітня 2012 року ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнані винними у скоєнні ряду злочинів в сфері земельних відносин. Відповідно до вказаного вироку, «продовжуючи реалізацію злочинного умислу з метою заволодіння земельними ділянками на ім’я знайомої ОСОБА_1, заручившись підтримкою посадових осіб співучасників, в порушення встановленого ст. 118 Земельного кодексу України порядку, ОСОБА_8, кримінальна справа у відношенні якого закрита у зв’язку із смертю, подав до Юріївської селищної ради на ім’я голови ОСОБА_5 підроблену заяву від імені ОСОБА_1, датоване 21 березня 2002 року. Вказана заява в селищній раді не зареєстрована по вхідної кореспонденції. ОСОБА_5 займаючи посаду голови Юріївської селищної ради на вказаній заяві ОСОБА_1 наклав резолюцію «на рассмотрение сессии» та вніс вказані заяви на розгляд сесії у складі питання дня «о передаче земельных участков в собственность и в аренду согласно поданным заявлениям», знаючи про те, що вказана громадянка до ради не зверталась за отриманням згоди на виготовлення проекту відводу, а також те, що раніше радою не надавалось згоди на виготовлення проекту відводу, знаючи про те, що радою не надано узгоджений проект відводу. 03.04.2003 року на 6 сесії 24 скликання Юріївської селищної ради ОСОБА_5, який був головуючим на сесії та вів пленарне засідання, з метою забезпечення прийняття колегіального рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1, не роз’яснив депутатам положення закону, промовчав про відсутність рішення ради про дачу згоди на виготовлення проекту відводу та про відсутність узгоджених проектів відводу, рекомендував депутатам проголосувати по даному питанню позитивно. Депутата Юріївської ради, будучі введеними в оману, не знаючи повної та достовірної інформації по даному питанню проголосували за виділення земельної ділянки, після чого ОСОБА_5 підписав незаконне рішення №6\5 від 03.04.2003 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 гектари». Згідно вироку суду: «показання свідка ОСОБА_1: про те, що з приводу отримання землі нічого не знала, ніколи не зверталась до Юріївської селищної ради із заявами про виділення їй земельної ділянки, заяву не підписувала і підпис їй не належить, про рішення селради про виділення їй земельної ділянки не знала, держакт не отримувала та нічого не знала про його існування. У нотаріуса не була та не підписувала договір купівлі-продажу, підпис в договорі не її, про те, що у неї у власності була земля вона нічого не знала». Таким чином, рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9В, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030030, для ведення особистого селянського господарства прийняте з вище вказаними порушеннями земельного законодавства, чинного станом на 2003 рік, тобто прийнято за відсутності рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, документація з землеустрою фактично не розроблялася, відповідними органами не погоджувалася та не затверджувалася, відсутності волевиявлення громадянина на отримання земельної ділянки. Виникнення права власності у громадянина на земельну ділянку ст.125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 2003 рік) пов’язує з одержанням власником цієї земельної документа, що посвідчує право власності (державного акта – згідно зі ст.126 Земельного кодексу), та його державної реєстрації. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_9 був виданий Державний акт серії ЛГ № 037031 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030030. Зазначену у акті земельну ділянку ОСОБА_9 було відчужено ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2003 №246, площею 2,0 га, кадастровий № 4422257400020030030, розташованої на території Юріївської селищної ради. В подальшому ОСОБА_8. на підставі вказаного договору купівлі-продажу оформив держакт на право власності на земельну ділянку серія ЛГ №037034. Згідно вироку суду: «показання свідка ОСОБА_9: про те, що з приводу отримання землі нічого не знала, ніколи не зверталась до Юріївської селищної ради із заявами про виділення їй земельної ділянки, заяву не підписувала і підпис їй не належить, про рішення селради про виділення їй земельної ділянки не знала, держакт не отримувала та нічого не знала про його існування. У нотаріуса не була та не підписувала договір купівлі-продажу, підпис в договорі не її, про те, що у неї у власності була земля вона нічого не знала».
У судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник Лутугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, Позовні вимоги підтримав.
Відповідачі: Юр*ївська с/р та ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з*явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, з позовом згодні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно рішення Юр’ївської селищної ради від 03.04.2003 № 6\3 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, площею 2,0 га.– кам’янисті місця із земель запасу Юр’ївської селищної ради (в межах населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно ст. 211 Земельного кодексу України, порушенням законодавства є, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.
За своїм характером приватизація землі є угодою про безоплатну передачу земельної ділянки.
Згідно ч.І ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а відповідно ч.І ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Крім того частина 5 цієї ж статті передбачає право однієї із сторін правочину або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, звернення до суду для визнання його недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи, що передача спірної земельної ділянки здійснена з порушеннями порядку, встановленого Земельним кодексом України, набувач права власності на земельну ділянку не мав наміру на її отримання, тобто волевиявлення ОСОБА_9 на здійснення правочину, у даному випадку, відсутнє, угода про передачу земельної ділянки підлягає визнанню недійсною.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі—відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову, зокрема від добросовісного набувача—з підстав, передбачених ст.388 ч.1 ЦК України.
Вказаною нормою закону встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав це майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У даному випадку майно (земельна ділянка) вибуло від власника (Юріївська селищна рада) злочинним шляхом.
Вибуття вказаної земельної ділянки від власника Юріївської селищної ради злочинним шляхом підтверджується вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 12.04.2012 року, який набрав чинності.
ОСОБА_8 помер 16 березня 2010 року, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_10, до його нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 від його дружини ОСОБА_2
Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу
Статтею 13 Основного Закону України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Порушення порядку надання у власність земельних ділянок та незаконне надання у власність землі завдає суттєвої шкоди інтересам держави, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Таким чином визнання відповідачами пред*явленного позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215,387,1268 ЦК України, ст.ст.116,118, 211 Земельного кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позов прокурора Лутугинського району в інтересах держави в особі Лутугинскої районної державної адміністрації до Юр’ївської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, договору купівлі продажу земельної ділянки та державних актів на право власності на земельні ділянки задовольнити.
Поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
Визнати частково недійсним рішення 4 сесії ХХ1Х скликання Юр’ївської селищної ради від 24.12.2002 № 4/20 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9953гектари із земель загального користування Юр*ївської селищної ради.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №037001, площею 1,9953га., виданий на ім*я ОСОБА_1 28.12.2002р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №61.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2003 року, площею 1,9953га., вартістю земельної ділянки 2064грн., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1
Зобов*язати ОСОБА_2 передати власнику в особі Лутугинської райдержадміністрації земельну ділянку загальною площею 1,9953га із земель запасу, яка розташована на території Юр*ївскої с/р, Лутугинського району, (за межами населенного пункту), кадастровий номер 4422257400020030030, вартістю 2064грн..
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214,60грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: