Справа №2-258/11

50

2/902/13/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання Галів І.Б.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2

Миколайовича до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»про скасування догани, поновлення на роботі та стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу , моральної шкоди,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2, звернувшись до суду із вказаним позовом, обґрунтовував свої вимоги тим, що йому 11.08.2011року оголошено догану та звільнено 29.08.2011року із займаної посади начальника дільниці реставрації деталей і вузлів та діагностики автотранспортної техніки ЦТТ на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Оголошення догани та звільнення з роботи вважає незаконними, оскільки :

          - він не вчинив ніяких умисних чи необережних дій, які б давали керівництву НГВУ «Долинанафтогаз»підстави для оголошення догани чи втрати до нього довір’я. Зазначені в акті КРУ ПАТ «Укрнафта»висновки з приводу порушення ним правил операцій з товарно-матеріальними цінностями, що заподіяли Товариству збитки і стали підставою для звільнення, є небогрунтованими, так як встановлення завищення об’ємів виконаних робіт, внаслідок чого безпідставно списано пиломатеріали, не входило в його обов’язки. Акти про виконані роботи підписували посадові особи, а ним на їх підставі складався місячний звіт. Його робота не була безпосередньо пов’язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, він не приймав рішення про використання пиломатеріалів на ремонт кузовів вантажних автомобілів, не визначав обсяг використаного матеріалу та не складав необхідних документів про використаний матеріал. Вказане відноситься до компетенції відповідної комісії, якій він надавав відомості про роботу, що виконувалась на підставі замовлень.

Що до іншого порушення, викладеного в ОСОБА_1 з приводу безпідставного нарахування та виплату доплат за шкідливі умови праці в розмірі 12% окладу працівнику ОСОБА_3, то воно теж є необґрунтоване.

Комісією прийнято рішення без жодних даказів про те, що роботи металізатора ОСОБА_3 в 2010-2011роках не проводилися і в зв’язку з чим зайво нараховувалася і виплачувалася надбавка до заробітної плати. Табель відпрацьованого часу складався ним, а нарахування надбавки проводилось бухгалтерією підприємства, і від керівництва НГВУ не було жодних розпоряджень про заборону нараховувати металізатору надбавки до посадового окладу , а тому, вважає свої дії правомірними і такими, що відповідають трудовому законодавству.

- відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.148 КзПП , оскільки пропущено встановлений законом строк для накладення дисциплінарного стягнення та вимоги ч.2 ст.149 та ч.1 ст. 147 КзПП : звільненню позивача передувало застосування до нього догани;

- звільнення проведено всупереч вимогам ст.. 43 КзПП без згоди профспілкової організації, членом якої він є.

Такі дії відповідача з приводу порушення його законних прав на працю заподіяли йому моральних збитків, які він оцінив в 8000грн.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати незаконними та скасувати накази від 11.08.2011року в частині оголошення йому догани та від 29.08.2011року про звільнення його з роботи , поновити на займаній посаді, стягнути середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Ухвалою суду від 09 вересня 2011року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучений ОСОБА_4, службова особа, за наказом якого було проведено звільнення позивача.

В додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що його посада не входить в коло осіб, з якими можливо розірвання трудового договору на підставі ч.2 п.1 ст. 41 КЗпП. Оскільки він, як начальник цеху, виконував трудові функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності цеху, то в його роботі відсутня ознака безпосереднього обслуговування грошових та матеріальних цінностей. Акт контрольно-ревізійного управління ПАТ «Укрнафта», на підставі якого оголошено догану та звільнено з роботи , складався у його відсутність та не містить достовірної інформації щодо реально використаного об’єму пиломатеріалів, а тому не є належним доказом .

Він не належить до категорії працівників, з якими згідно ст. 135 КЗпП може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність і його посада не належить до категорії працівників, з яким повинен укладатися письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. А тому укладений з ним такий договір суперечить вимогам трудового законодавства , не створює ніяких прав та обов’язків, немає ніякого юридичного значення.

Оскільки профспілка відмовила в наданні згоди на його звільнення, то це , на його думку, є підставою для поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково вказував, що він отримував по накладних матеріали ( дошки, цвяхи, ін.) , які знаходилися на його збереженні у боксі і по мірі необхідності видавав слюсарам, ін. працівникам для використання в роботі, закрема, проведення ремонту і в кінці місяця власноручно складав звіти, в яких вказував про рух цих матеріальних цінностей.

Представник відповідача, заперечуючи доводам позивача, вказував на те, що оголошення догани та звільнення його з посади проведено у відповідності до вимог трудового законодавства.

Третя особа ОСОБА_4подав заяву розглядати справу без його участі ( а.с.127).

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді начальника дільниці реставрації деталей і вузлів та діагностики автотранспортної техніки ЦТТ НГВУ «Долинанафтогаз».

Наказом від 11.08.2011року йому оголошено догану, а 29.08.2011року звільнено з роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП. (а.с.23).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчиненої протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов’язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір’я (п. 2 ч.1ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна зробити висновок, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Згідно з п.2 ч.1 ст.134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншим разовим документом.

Видача матеріальних цінностей із складів оформляється накладними, які повинні бути оформлені відповідно до встановле ного порядку, тобто, підтверджені підписом працівника про одержання матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що матеріальні цінності позивачу видавалиcь по складських накладних, про що свідчить його підпис , а факт отримання матеріалів не заперечує і сам позивач.

Так, судом встановлено , що ОСОБА_2 особисто під розписку (звіт) згідно письмових вимог отримував матеріали ( дошку, цвяхи, ін.) , які в подальшому знаходились під його відповідальним збереженням, видавав їх особам по мірі необхідності для використання в роботі . При цьому позивач вів їх облік, складаючи щомісячно звіт про розхід матеріалів при проведенні робіт в відповідності з розходом, визначеним по виробничим нормам, в якому зазначав по кожному з видів матеріальних цінностей залишок на початок звітного місяця, прихід, розхід , залишок на кінець звітного місяця. (а.с. 68-87).

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, отриманих позивачем в процесі виконання своїх трудових обов’язків, між ним та відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до п.1 якого позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і зобов’язувався вести їх облік і представляти звітності про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей. (а.с.116).

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порушення позивачем, який безпосередньо здійснював обслуговування товарних цінностей Правил проведення операцій з товарно-матеріальним цінностями , що виявилося в завищенні об’ємів робіт та використання матеріалів, які були йому ввірені, внаслідок чого безпідставно списано матеріали (дошку, цвяхи) , і таким чином його діями відповідачу завдано збитків стали підставою для втрати довіри з боку власника та звільнення позивача за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються доказами, наданими відповідачем, які були досліджені судом і яким дана належна оцінка, зокрема:

-матеріалами перевірки КРУ ПАТ «Укрнафта», за результатами якої встановлено, що протягом 2010року та 5-ти місяців 2011року позивачем завищувалися об’єми виконаних робіт , тобто списано по актах та матеріальних звітах більшу кількість матеріалів, чим фактично використано , внаслідок чого безпідставно списано 4,08 куб.м. пиломатеріалів необрізних на загальну суму 3028,72грн. (а.с.31, 66-87).

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який підтвердив проведення обміру матеріалів, що були використані та списані позивачем на виконання ремонтих робіт та складеними з його участю актами контрольного обміру матеріалів (а.с. 66-67).

постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.11.2011року , якою встановлено, що в ході дослідчої перевірки зібрано достатніх даних, які вказували на наявність в діях позивача ознак злочину неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало матеріальної шкоди охоронюваним законом інтересам ПАТ « Укрнафта». Але в порушенні кримінальної справи було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 добровільно відшкодував вартість безпідставно списаних матеріальних цінностей, що зазначені в акті ревізії. ( а.с.180, 185).

Позивач в судовому засіданні та в пояснюючій записці 27.07.2011, поданій ним щодо фактів, викладених в акті КРУ, оправдовуючи свої дії з приводу використання меншої кількості матеріалів на ремонт автомобілів, пояснював це тим, що під марку ремонту цих автомобілів він із-за відсутності заявок здійснював різні роботи по виготовленню лавок, стелажів, решіток, ін. (а.с.47).

Проте, як вбачається з акту та звіту про розхід матеріалів в листопаді 2010року позивач для ремонту стелажів та лавок отримав матеріали , які в дальнійшому списував згідно акту та зазначив про це у звіті (а.с.76-77).

Із результатами ревізії позивач погодився, що підтверджується його письмовою заявою на утримання із заробітної плати заподіяних з його вини збитків, а також добровільно покрив завдані збитки (а.с. 65, 111).

Позивач, також вказував на те, що не ним особисто, а комісією складався акт про використання пиломатеріалів, який підписувався всіма членами комісії і вже на підставі акту про використання пиломатеріалів, складався ним місячний звіт.

Однак, виходячи з того, що суд визнав, що він був особою, яка несе відповідальність за ввірені йому матеріальні цінності, приймав участь в складанні всіх актів, де буди виявлені завищення об’ємів робіт, а також виходячи з його посадової інструкції на а.с. 62 ( п.3.16, де зазначено, що він приймає участь у перевірці виконаних робіт, прийманні закінчених робіт по ремонту) такі його виправдовувальні пояснення є безпідставними.

Не може суд взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_6, як доказ невинуватості позивача в списанні матеріалів на ремонт кузова автомобіля, виходячи з наступного. В письмових поясненнями свідок ОСОБА_6 (а.с. 79) пояснював, що в серпні 2010р. ремонт кузова автомобіля, яким він керував, не проводився і працівником КРУ при здійсненні перевірки жодних деревяних елементів на автомобілі не було виявлено, так як кузов цільнометалічний , (що також підтверджується технічною характеристикою автомобіля на а.с. 112) .

В судовому засіданні свідок підтвердив, що дійсно надавав такі письмові пояснення працівникові КРУ, але потім йому зателефонував позивач і нагадав, що він отримував у нього дошку для нарощування бортів, щоб перевозити пісок з Миколаєва. На момент перевірки дошки на автомобілі не було, оскільки після здійснення перевезень він її скинув біля столярного цеху. Тому інші пояснення не писав, бо працівник КРУ, переконавшись, що в машині були сліди кріплення, сказав, що вже пізно надавати інші пояснення.

А тому такі розходження в поясненнях свідка не можуть бути беззаперечним доказом, наданим позивачем про правомірність списання ним таких коштів на проведення ремонту автомобіля в серпні 2010року .

Оскільки судом встановлено, що позивач отримував під-звіт матеріальні цінності від відповідача і мав зобов’язання щодо їх збереження, то його твердження, що його посада не належить до категорії працівників, з якими підприємство повинно укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність є необґрунтованим. А його доводи стосовно того, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність є недійсним, суд не може прийняти до уваги, оскільки зазначене питання не може бути предметом розгляду у межах вирішення питання щодо поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підставами для визнання звільнення незаконним позивач вважає і те, що були порушені вимог ст. 148 КЗпП (що стосується строків застосування дисциплінарного стягнення) та ст. 149 КЗпП (звільненню позивача передувало застосування до нього догани).

Що стосується цих доводів, то відповідно до п.28 роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів»при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід врахувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

При таких обставинах, суд вважає, що звільнення позивача з роботи проведено у відповідності до норм трудового законодавства, а тому відмова профспілкого комітету у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2М за відсутністю його вини а.с. 139-141, що протирічить встановленим судом обставинам справи , не може бути підставою для поновлення його на роботі.

Позивачем , окрім правомірності звільнення з роботи, оспорюється також дії відповідача щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани .

Так, згідно наказу від 11 серпня 2011року ОСОБА_2 оголошено догану за виявлені порушення, що викладені в ОСОБА_1 КРУ ПАТ «Укрнафта»( а.с.20).

Підставами для оголошення догани позивачу , крім порушень, що були виявлені працівниками КРУ і зазначені вище щодо фактів використання та обліку ним матеріальних ресурсів , було також встановлено неналежне ведення ним додаткового обліку робочого часу підпорядкованого йому працівника ОСОБА_3, що стало наслідком безпідставного нарахування доплати за нібито виконані даним працівником робіт у важких та шкідливих умовах праці.

В судовому засіданні позивач пояснював, що працівник ОСОБА_3 проводив ремонт двигунів і такі роботи , на його думку, підпадали під визначення металізаторних робіт. Тому він зазначив про ці роботи в табелі робочого часу, який здавав в бухгалтерію, на підставі чого проводилася виплата ОСОБА_3 надбавки за шкідливі умови праці .

Матеріали справи встановлено, що згідно посадової інструкції до трудових обов’язків ОСОБА_2 (п.3.19), крім безпосереднього обслуговування товарно-матеріальних цінностей, входить і правильність та своєчасність оформлення первинних документів по обліку робочого часу, заробітної плати ( а.с.62).

Як вбачається з табелів робочого часу за січень-квітень 2011року позивачем здійснено ОСОБА_3 додатковий облік робочого часу, як працівникові, зайнятого у важких та шкідливих умовах праці із 12 % доплатою, що стало підставою для бухгалтерії НГВУ «Долинанафтогаз»здійснити нарахування та виплату розміру цієї доплати (а.с.93-99, 117-120).

В той же час відповідно до наказу про атестацію робочих місць та Колективного договору така доплата можлива тільки виключно за фактично відпрацьований час в шкідливих та важких умовах (а.с 199-202).

Факт виконання таких робіт ОСОБА_3 при перевірці КРУ не підтвердився, про що вказував в письмових поясненнях і сам працівник ОСОБА_3 , позивач (надаючи письмові пояснення 27.07.2011року на а.с.199) та підтверджено іншими матеріалами справи (а.с.96-97, 198, 117-120).

Отже, позивачем безпідставно здійснювався додатковий облік робочого часу ОСОБА_3, як працівникові, який не був зайнятий на роботах у важких та шкідливих умовах праці, що призвело до безпідставного нарахування та виплати йому 5896,22 грн. ( а.с.98).

Вказані збитки, завдані відповідачу з вини ОСОБА_2, ним відшкодовані в повному обсязі, що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку і свідчить про його погодження із виявленим порушенням (а.с.111).

Відповідно до вимог ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В даному спорі дисциплінарне стягнення у вигляді догани було оголошено позивачу 11 серпня 2011року , тобто в місячний термін з дня виявлення порушення, викладеного в акту КРУ від 12.07.2011року.

Що ж стосується застосування для накладення дисциплінарного стягнення граничного терміну –6місяців з дня вчинення проступку, на що посилається позивач, то оспорюваний наказ про оголошення догани винесений з врахуванням таких вимог, передбачених ст. 148 КЗпП України, якщо взяти до уваги порушення, допущені позивачем в березні-квітні 2011року за безпідставне списання матеріалів та лютому -квітні 2011року за безпідставний облік робочого часу за шкідливі умови праці.

Таким чином, право позивача, за захистом якого він звернувся в суд, не порушено; моральних збитків йому діями відповідача не заподіяно, а тому в позові слід відмовити .

На підставі наведеного, ст.ст. 41, 148 , 149, 235 КЗпП України, п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212 214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш ИВ :

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа ОСОБА_4 про скасування догани, поновлення на роботі та стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу , моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Головенко О.С.