2-406/11

2/0538/43/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді                                         Костромітіної О.О.

при секретарі            Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1Є звернувся до суду до ОСОБА_2 з позовними вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 23 травня 2008 року відповідач уклав з ним договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 передав йому у власність 27\50 частини домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській, а він зобов’язався здійснювати за ним довічний догляд.

В жовтні 2008 року відповідач звернувся до суду про розірвання договору довічного утримання. 22 грудня 2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя постановлено заочне рішення, відповідно до якого договір довічного утримання укладений між ним та ОСОБА_2 розірвано.

Після звертання ОСОБА_2 до суду, вони вирішили спір мирним шляхом, та останній йому повідомив, що він закрив провадження по справі. Він продовжував виконувати умови договору довічного утримання, проживав в спірному будинку, виконував ремонтні роботи. На території домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській він в 2009 році збудував тимчасову будівлю, провів до неї каналізацію, зробив зливну яму, обклав її шлакоблоком, підвів каналізацію до будинку, у будинку встановив санвузол, встановив колодязь для водоміру, провів до будинку водопровід довжиною 40 метрів. Все це він зробив за власні кошти, оскільки вважав себе власником будинку. Після зроблених ним поліпшень жилого будинку відповідач повідомив йому, що з ним в судовому порядку розірвано договір довічного утримання. Таким чином відповідач ввів його в оману щодо його права власності на домоволодіння і його обов'язків по його утриманню.

В квітні 2010 року він звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення. Його заява була задоволена та справа призначена до нового розгляду. 29 липня 2010 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя договір довічного утримання було розірвано. Після розірвання договору довічного утримання права власності на домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській перейшло до відповідача, у зв’язку з чим він став власником вказаного майна, а саме проведених поліпшень, без достатньої правової підстави. Забрати дане майно у відповідача він не може, оскільки воно є неділимим. Вважає необхідним стягнути з відповідача на його користь вартість безпідставно набутого ним майна, внаслідок якого йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 32448,80 гривень.

Крім того, внаслідок введення відповідачем його в оману, він поніс суттєві витрати та залишився без житла, він іспитував моральні страждання, які виражаються в порушенні його життєвих планів. Спричинену моральну шкоду він оцінює у розмірі 2000 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Крім того суду пояснив, що проведення водопроводу, встановлення санвузлу, колодязя, зливної ями, каналізації здійснювалося в момент діє договору довічного утримання. Збудування тимчасової будівлі здійснювалося після розірвання договору довічного утримання. Дану будівлю він здійснював за власною ініціативою. На цей час вона недобудована, збудовані тільки стіни. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та суду пояснив, що 23 травня 2008 року позивач уклав з ним договір довічного утримання. Він не виконував умови договору. Позивач не купував йому їжу, не прав хоча він віддавав йому всю пенсію. Ін не надавав йому згоду на будівництво тимчасової будівлі. У нього в будинку була зливна яма, каналізація. Йому обрізали воду, світ за несплату. Він самостійно заплатив заборгованість за світ, за воду у розмірі 1700 гривень. На проведення водопроводу він давав позивачу 200 гривень. Він купував унітаз за власні кошти а позивач його встановлював. Позивач за власною ініціативою зробив зливну яму, оскільки яма яка була йому не подобалася. На момент будівництва тимчасової будівлі він знаходився у лікарні. Коли він повернувся в свій будинок, то в ньому не можливо було жити, позивач привів його в негідність для проживання. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.05.2008 року було укладено договір довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 2-1622. Дані обставини сторонами не оспорюють ся.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 23.05.2008 року, реєстровий № 2-1622-розірвано.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 29 липня 2010 року, що є чинним, договір довічного утримання, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою від 23.05.2008 року, реєстровий № 2-1622-розірвано. Даним рішенням встановлено, що позивачем ОСОБА_2 доведено неналежне виконання набувачем майна ОСОБА_1 прийнятих на себе за договором зобов’язань в цілому, а саме : залишення на тривалий час на самоті без надання необхідної допомоги, зважаючи на стан здоров’я і захворювань позивача, не забезпечення ліками і харчуванням згідно з умовами договору, несплату комунальних послуг, і взагалі припинення виконання будь-яких дій, передбачених у якості умов за договором, тому зважаючи на положення 14 Договору, що передбачає право відчужувача вимагати його розірвання, тому ОСОБА_2 обґрунтовано звернувся за судовим захистом( а.с.7).

Крім того даним рішенням встановлено, що посилання відповідача ОСОБА_1 на витрачання грошових коштів з проведенням системи водопостачання із приладом обліку, з влаштуванням благоустрою на території домоволодіння, у якості доказу належного виконання ним умов договору суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть полягти в основу рішення про задоволення позовних вимог, оскільки такі види дій не були безпосередньо обумовлені договором, а відтак, відповідач витрачав ці кошти на свій розсуд для поліпшення набутого за договором об’єкту власності, і вчинення таких дій не охоплює переліку взятих на себе набувачем майна конкретних зобов’язань щодо забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку і оплату комунальних послуг, щоденним харчуванням, надання побутових послуг у вигляді прання постільної білизни один раз на 10 днів і прибирання будинку-один раз на тиждень, забезпечення лікувальними засобами, - які фактично, як встановлено судовим розглядом ОСОБА_4 не виконувались ( а.с. а.с. 8-10).

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 12.04.20011 року ОСОБА_1 засуджений за ст. 125 ч.1 КК України за спричинення ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень ( а.с.139-140).

Згідно за актом бутового обстеження домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській у м. Маріуполі виявлено, що в будинку стоїть запах цвілі, грибка. Стіни, стелі, меблі просочені цвіллю, підлоги прийшли в непридатність, проводка прийшла в негідність ( а.с.143-144)

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 261 від 20 квітня 2012 року вартість будівельних робіт та матеріалів, використаних на будівництво нежилої прибудови, водопроводу. Каналізації, зливної ями та колодязя для водоміру на території домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській в Орджонікідзевськом районі м. Маріуполя складає 32448,80 гривень, 80 копійок( а.с. а.с. 86-96).

ОСОБА_1Є купував будівельні матеріали, про що свідчать квитанції про купівлю будівельних матеріалів ( а.с. 109,111-134).

Відповіднодо ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.

З урахуванням вищенаведених норм права, матеріалів справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 оскільки він з 23 травня 2008 року по липень 2010 року, був власником домоволодіння №124 по вулиці Володимирській у м. Маріуполя, та був зобов’язаний утримувати вищевказане майно, забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію внаслідок чого відповідач витрачав кошти на свій розсуд для поліпшення набутого за договором об’єкту власності –домоволодіння № 124 по вулиці Володимирський у м. Маріуполі, а тому відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення затрат проведених ним на поліпшення в домоволодінні № 124 по вулиці Володимирській у м. Маріуполі у розмірі 32448,80 гривень.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1Є, в обґрунтування позовних вимог на вимоги ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки саме з винних дій ОСОБА_1, які виражаються в неналежному виконанні набувачем майна ОСОБА_1 прийнятих на себе за договором довічного утримання зобов’язань в цілому, було розірвано договір довічного утримання, внаслідок чого він було позбавлено права власності на будинок № 124 по вулиці Володимирській у м. Маріуполі, а тому суд вважає, що він саме з цих причин не має права вимоги повернення йому затрат пов’язаних з поліпшенням домоволодіння у відповідності до ст. 653 ЦК України, та в даному випадку не можна вважати, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно без достатньої правової підстави набув які-небудь поліпшення в його домоволодінні.

Відмовляючи у задоволені основних позовних вимог ОСОБА_1 суд не находить підстав для задоволення його супутніх позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 гривень та затрат за проведення експертизи у розмірі 5000 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 380,79 гривень.

Керуючись ст.ст.88, 213-215 ЦПК України , суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі, який складається з витрат на поліпшення домоволодіння № 124 по вулиці Володимирській у м. Маріуполі у розмірі 32448,80 гривень, моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4800 гривень, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 380,79 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            О.О.Костромітіна