Справа № 2а-5253/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" липня 2008 р. м.Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Бережного Р.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0000911701/0 від 31.05.07 року, №0000911701/1 від 07.08.07 року, №0000911701/2 від 15.10.07 року, №0000911701/3 від 28.12.07 року про донарахування податку на додану вартість на суму 129 738,00 грн. (у тому числі 85 472,00 основного платежу; 44 266,00 штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000901701/0 від 31.05.07 року, № 0000901701/1 від 07.08.07 року, №0000901701/2 від 15.10.07 року, № 0000901701/3 від 28.12.07 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3328,14 грн. та покласти судові витрати на відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовують з посиланням на ст. 1011 Цивільного кодексу України, Указ Президента України від 03.07.1998 г. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Як зазначає представник позивача, ФОП ОСОБА_1 з березня по серпень 2006 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, у відповідності до свідоцтва про сплату єдиного податку від 15.02.06., здійснювала свою підприємницьку діяльність по реалізації товару на підставі Договору комісії № 01-03/2006 від 01.03.06., укладеного з ФОП ОСОБА_3. При проведенні розрахунків із споживачами на виконання вказаного договору вела Книгу доходів та витрат, форма якої та порядок и ведення встановлюється Державною податковою адміністрацією України, що на її думку узгоджується та відповідає вимогам п.п. 4, 6 Указу Президента України від 03.07.1998 г. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Також зазначає, що позивачка здійснювала свою господарську діяльність по реалізації товару на підставі вказаного договору комісії, відповідно до умов якого комісіонер (позивачка) зобов'язується за дорученням комітента здійснювати для комітента за його рахунок від свого імені за винагороду реалізацію товару на умовах, передбачених договором.
16 травня 2007 року за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, було складено Акт № 1135/17-218/НОМЕР_1 та винесені податкові повідомлення - рішення № 0000901701/0 від 31.05.07 року про визначення суми податкового зобов'язання по платежу - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємництва в сумі 3328,14 грн. та №0000911701/0 від 31.05.07 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 була визначена сума податкового зобов'язання по платежу - податок на додану вартість у сумі 129 738,00 грн. (у т.ч. 85 472,00 основного платежу; 44 266,00 штрафних (фінансових) санкцій. Позивачка не погодилась з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та скористалась процедурою їх адміністративного оскарження. За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Ленінському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000901701/1 від 07.08.07 року, №0000901701/2 від 15.10.07 року, № 0000901701/3 від 28.12.07 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 0 - 3328,14 грн. та №0000911701/1 від 07.08.07 року, №0000911701/2 від 15.10.07 року, №0000911701/3 від 28.12.07 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 0 - 129 738,00 грн.
Позивачка не згодна з висновком перевіряючих щодо перевищення нею граничної межі для перебування на спрощенні системі оподаткування та у зв'язку з чим їй, на думку перевіряючих, необхідно було з липня 2006 року перейти на загальну систему оподаткування та згідно з ст.7, п.22.3. ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а на суму 25601,05 грн. нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3328,14 грн. та у відповідності до п.2.3. ст. 2, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7, .п.п. 9.3., 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та листа ДПА України від 07.07.2005 року № 13492/7/15-2417 зареєструватися платником ПДВ та сплатити податок на додану вартість у сумі 85472,00 грн., при цьому в розрахунок суми виручки від реалізації товару перевіряючими було враховано грошові кошти, що надішли в рамках договору комісії для комітента. Вважає, що такий висновок відповідача не відповідає та суперечить положенням діючого законодавства. Просить суд задовольнити позов в позовному обсязі.
Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечують, мотивуючи це тим, що позивачкою була перевищена гранична межа для перебування на спрощеній системі оподаткування та у зв'язку з чим позивачці необхідно було з липня 2006 року перейти на загальну систему та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, зареєструватися платником ПДВ та сплачувати з липня 2006 року податок на додану вартість. Свої заперечення обґрунтовують з посиланням на п.2.3. ст. 2, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, .п.п. 9.3., 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, лист ДПА України від 07.07.2005 року № 13492/7/15-2417, ст..7, п.22.3. ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. 3 ст. 13, п.4 ст14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. iз змінами та доповненнями.
Вказують, що в листі ДПА України від 23.11.2006 року № 13290/6/17-0416 зазначається, що сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу комісійного товару, включає в себе i суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, poбiт, послуг) та враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн. Підсумовуючи викладене, вважають, що податкові повідомлення-рішення ДП1 у Ленінському районі м. Харкова № 0000901701/0 від 31.05.07 року, № 0000901701/1 від 07.08.07 року, №0000901701/2 від 15.10.07 року, № 0000901701/3 від 28.12.07 року та №0000911701/0 від 31.05.07 року, №0000911701/1 від 07.08.07 року, №0000911701/2 від 15.10.07 року, №0000911701/3 від 28.12.07 року прийняті правомірно. Просять суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 07.05.07р. по 11.05.07р. фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 25.01.06р. по 11.05.07р., за результатами якого було складено Акт № 1135/17-218/НОМЕР_1 від 16.05.07р.
З акту перевірки вбачається, що позивач порушив ч. 3 ст. 13, п.4 ст14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. зi змінами та доповненнями, внаслідок чого не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних oci6 за III кв.2006р. у сумі 3328,14 грн., п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9.4 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР - не нараховано ПДВ за липень, серпень 2006р. у сумі 85472,00 грн., п.1 та п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР за рахунок здійснення реалізації продукції у липні, cepпнi 2006р. за готівкові кошти на суму 427362,80 грн. без застосування РРО.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було винесені податкові повідомлення - рішення № 0000901701/0 від 31.05.07 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по платежу - податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємництва в сумі 3 328,14 грн. та №0000911701/0 від 31.05.07 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 була визначена сума податкового зобов'язання по платежу - податок на додану вартість у сумі 129 738,00 грн. (у тому числі 85 472,00 основного платежу; 44 266,00 штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, почав процедуру адміністративного оскарження, шляхом подання 08.06.07 року скарги до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, яка рішенням за результатами розгляду первинної скарги № 9004/10/25-010 від 03.08.07. залишина без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення без змін та винесла податкові повідомлення-рішення № 0000901701/1 від 07.08.2007 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 0 - 3328,14 грн. та № 0000911701/1 від 07.08.2007 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 0 - 129 738,00 грн.
13.08.07 року позивач подав до ДПА у Харківській області повторну скаргу, яка рішенням від 09.10.07. № 1058/М/25-203 була залишина без розгляду. За наслідками розгляду повторної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесла податкові повідомлення-рішення № 0000901701/2 від 15.10.2007 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 1 - 3328,14 грн. та № 0000911701/2 від 15.10.2007 року на таку ж саме суму - 129 738,00 грн.
24.10.2007 року позивач подав до ДПА України повторну скаргу, яка своїм рішенням від 20.12.07 року № 6692/М/250315 залишила скаргу без розгляду. За наслідками розгляду повторної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесла податкові повідомлення-рішення № 0000901701/3 від 28.12.2007 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 2 - 3328,14 грн. та № 0000911701/3 від 28.12.2007 року на таку ж саме суму, що і з дріб'ю 2 - 129 738,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді була платником єдиного податку, що не заперечується сторонами i про що свідчить копія свідоцтва про сплату єдиного податку від 15.02.2006 року, яка видана відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку i звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р.
Згідно з ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку i звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. спрощена система застосовується для фізичних ociб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи i в трудових відносинах з якими, включаючи членів їx сімей, в протягом року знаходиться не більше 10 oci6 та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за piк не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, poбiт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до ст. 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати cпociб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, сума грошових коштів, віднесена перевіряючими до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого i було встановлено перевищення 500 тисячного ліміту, була одержана позивачем у рамках договору комісії від 01.03.2006 р. № 01-03/2006, укладеного з ФОП ОСОБА_3. При цьому Позивач виступав у даному договорі комісіонером та відповідно до умов договору здійснював реалізацію продукції від свого iмені та за рахунок комітента - ФОП ОСОБА_3. Це підтверджується договором комісії, додатковими угодами та актами звірки взаємних розрахунків, копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів. У відповідності до пп.2.1.3 Договору вся виручка від продажу товару підлягає перерахуванню комітенту.
Pозмір комісійної винагороди відповідно до актів про надання послуг за договором комісії у ФОП ОСОБА_1 за липень 2006р. склав - 15342,52 грн., за серпень 2006 року - 15666,60 грн.
Згідно з абз. 5 ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку i звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України" комітети з питань, віднесених до предмету їx відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Відповідно до листа Комітету ВР з питань фінансів i банківської діяльності від
11.04.01р. № 06-10/206 у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, poбіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичні ocoби за правом власності. Обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договорами комісії i виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з умовами договору комісії.
У даному випадку майно, яке знаходиться у комісіонера на підставі договору, комісії є власністю комітента. Тобто, по відношенню до комісіонера не може йти мови про здійснення операцій з продажу товарів, так як такий продаж передбачає обов'язків перехід права власності. Разом з тим, комісіонер право власності на товар не має, таке право належить комітенту, для якого така операція i розглядається як продаж. Факт перерахування ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, які є власністю комітента ФОП ОСОБА_3., підтверджується актами взаємних розрахунків, квитанціями до прибуткових касових ордерів та не спростовується відповідачем, оскільки актом перевірки, встановлено, що отримані кошти перераховані комітенту.
Відповідно до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-211/4273 від 01.11.2000, № 5925 від 16.10.03р., № 2274 від 24.03.06р., № 2151 від 05.04.04р., № 9375 від 26.10.05р., № 2588 від 04.04.06р. кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій ocoбi, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товаpiв, poбiт, послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком. У склад виручки від реалізації продукції (товарів, poбiт, послуг) у даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди.
Листом Державної податкової адміністрації України № 14724/15-1317 від 07.11.00р., визначено, що оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку (якi здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії) є транзитними i вони не мають права власності на таю кошти, то при визначенні суми виручки від peaлiзaцiї продукції (товарів, poбiт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
У листі ДПА України за №1/2/15-1314 від 03.01.01р. вказано, що у випадку, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно - правових договорів i з врахуванням того, що кошти, надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними i воно не має права власності на такі кошти, то при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, poбiт, послуг) для нарахування єдиного податку цi кошти не включаються до бази оподаткування.
Згідно з п. 1. 31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не вважається продажем операцій з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, poбіт, послуг) однаковий для будь-якого комісіонера - платника єдиного податку, оскільки у відповідності з принципами рівності i недопущення будь - яких проявів податкової дискримінації, вказаними в ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», до суб'єктів господарювання (юридичним i фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків по сплаті податків i зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід.
Відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.00р. передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так i контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд зауважує, що нi в Указі № 727, нi в інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, poбiт, послуг) для цілей оподаткування.
Щодо особливостей здійснення комісійної торгівлі, то основним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок та умови здіснення операцій з продажу тoвapiв за договорами комісії, є Цивільний кодекс України.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату зробити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії відноситься до договорів про надання послуг, тобто комісіонер надає послугу i отримує за це відповідну плату, тому комісіонер продає не товар, а свою послугу, таким чином обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно Указу, i здійснюється діяльності згідно з договорами комісії i виступає в цьому договорі комісіонер складається з сум комісійної винагороди, одержаної таким комісіонером згідно договору комісії.
Аналізуючи викладені норми та фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що обсяг виручки позивача за березень - серпень склав 111381,08 грн. (за березень - червень 2006 року склав 80371,96 грн., за липень-серпень 2006р. - 31009,12 грн.), що було відображено у відповідних звітах, а не 2025561,38грн. (у т.ч. за березень-червень 1598198,58 грн., за липень-серпень - 427362,80грн.), як зазначає відповідач. Таким чином, з урахуванням коштів, отриманих позивачем від реалізації товарів (poбiт, послуг) за 2006 piк, обсяг виручки позивача від реалізації товарів (poбiт, послуг) за piк не перевищував 500 тис. грн.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку i звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не е платником таких видів податків i зборів (обов'язкових платежів), а саме податку на доходи фізичних oci6 (для фізичних oci6 - суб'єктів малого підприємництва).
Книга обліку доходів та витрат, як зазначено в aкті перевірки, велася фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, яка отримала свідоцтво про сплату єдиного податку, належним чином відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів i витрат, затвердженою постановою КМУ від 26.09.01р. № 1269. Книга прошнурована, пронумерована та зареєстрована ДП1 у Ленінському районі м. Харкова 09.03.2006р. за № М-5.
Таким чином, судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся правомірно була платником єдиного податку відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку i звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. та правомірно не перейшла в липні, серпні 2006 р. на загальну систему оподаткування та не повинна була сплачувати податок з доходів фізичних осіб, зареєструватися платником ПДВ та сплачувати ПДВ.
Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень № 0000901701/0 від 31.05.07 року та №0000911701/0 від 31.05.07 року належним чином не довів.
В зв'язку з наведеним, суд вважає висновки акту перевірки відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст. 13, п.4 ст14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. зi змінами та доповненнями, внаслідок чого не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних oci6 за III кв.2006р. у сумі 3328,14 грн., порушення п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9.4 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР - не нараховано ПДВ за липень, серпень 2006р. у суммі 85472,00 грн., є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм чинного законодавства України, а податкові повідомлення-рішення № 0000901701/0 від 31.05.07 року та №0000911701/0 від 31.05.07 року такими, що підлягають визнанню судом недійсними.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до позивача дію порушення ч. 3 ст.13, п.4 ст14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. 3i змінами та доповненнями, та п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9.4 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000901701/1 від 07.08.07 року, №0000901701/2 від 15.10.07 року, № 0000901701/3 від 28.12.07 року, №0000911701/1 від 07.08.07 року, №0000911701/2 від 15.10.07 року, №0000911701/3 від 28.12.07 року, суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму зобов'язань, що були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями за № 0000901701/0 від 31.05.07 року та №0000911701/0 від 31.05.07 року, що суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000901701/0 від 31.05.2007 року, № 0000901701/1 від 07.08.2007 року, № 0000901701/2 від 15.10.2007 року, № 0000901701/3 від 28.12.2007 року на суму 3328,14 грн.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000911701/0 від 31.05.2007 року, № 0000911701/1 від 07.08.2007 року, № 0000911701/2 від 15.10.2007 року, № 0000911701/3 від 28.12.2007 року на суму 129738, 00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_1, державне мито у розмірі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 28.07.2008 року.
Суддя (підпис) Т.С. Перцова