Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області

Справа № 2-159/11

Номер провадження 2/416/22/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

                     головуючого судді Князевої Н.В.,

                     при секретарі Таранущенко В.С.,

                     за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи –ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та встановлення родинних відносин,

                               В С Т А Н О В И В:

Відповідач позов не визнала.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомила. Судом ухвалено про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що коли померла ОСОБА_7, зателефонували із міліції. Мати поїхала на поховання, але її вигнали. Племінниця ОСОБА_6 –ОСОБА_8 –у телефонній розмові повідомила, що її також вигнали. Вирішили не загострювати ситуацію. У ОСОБА_9 все було заготовлено. ОСОБА_10 прийшли після поховання – вигнали, приходили з дільничним – не надали документів. Через чотири місяці повторно прийшла з дільничним, тоді показали заповіт. З 2008 року чоловік позивачки втратив зір і вони припинили їздити до ОСОБА_7 за станом здоров’я. До 2008 року спілкувалися щонеділі, по вихідним, в місяць приблизно 4-5 разів. Сусіди відразу після поховання вселилися до будинку померлої. Останні п’ять років ОСОБА_8 спілкувалась 2-4 рази на місяць, навідувалась за проханням ОСОБА_6 Здебільшого розмовляли по телефону. За життя ОСОБА_7 робили ремонт в коридорі її будинку, ремонтували каналізацію, прибирали сніг.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що про заповіт дізналися після смерті ОСОБА_7 Останні роки життя вона хворіла, перебувала на обліку в Криворізькому ПНД. Тому вважає, що є підстави сумніватися, що при складенні заповіту ОСОБА_7 перебувала при здоровому глузді та усвідомлювала значення своїх дій.

У судовому засіданні відповідач пояснила, що до ОСОБА_7 ніхто не приїжджав. До 2000 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не спілкувалися 20 років через спадщину, що залишилася після смерті їхньої матері. З 2005 року вона і її сім,я піклувалися про ОСОБА_7: робили ремонт, купили мобільний телефон, лікували, контролювали прийом ліків. ОСОБА_7 забрали 25-го, а привезли –26-го. 24-го вона ще збиралася виконувати земляні роботи, але було дуже сухо, вирішили відкласти до завтра. Потім ОСОБА_7 приготувала печиво, а згодом носила землю і підсипала квіти, тобто до останнього була в здоровому глузді. Ремонт в коридорі почали робити ОСОБА_8 з чоловіком, але ОСОБА_7 не сподобалося, як вони робили (криво поклеїли шпалери, перевели багато клею) і вона їх вигнала, закінчували ремонт вона з чоловіком. ОСОБА_11 давала сестрі продавати одяг. Фрося привезла один раз пельмені, сосиски, соняшникову олію, але за гроші тітки ОСОБА_11. Відповідач заходила до померлої тричі на день, носили їй продукти. ОСОБА_11 до останнього себе обслуговувала, готувала, випікала, а вона (відповідач) виконувала важку роботу: консервувала, поливала, прибирала. У січні 2010 року т. ОСОБА_11 привітала брата з днем народження, після чого вони почали телефонувати один одному до її смерті (приблизно 3 місяці). Т. ОСОБА_11 їздила в гості до сестри, коли був живий дядько Яша (перший чоловік ОСОБА_12). 29.01.09 року, коли вона була у ОСОБА_7, остання повідомила, що у неї є прохання до її чоловіка. У зв,язку з цим вони вдвох пішли до неї додому, де т.ОСОБА_11 попросила, щоб ОСОБА_13 зайняв чергу у нотаріуса. Наступного дня о 08.30 годин вона з т. ОСОБА_11 приїхала до нотаріуса. У коридорі ОСОБА_7 сказала про заповіт. Коли нотаріус дізналась, що мова йде про заповіт, попросила зачекати у коридорі. Хвилин через 40-50 т. ОСОБА_11 вийшла, сказала, що потрібно оплатити квитанції. Раніше, приблизно у 2008 році ОСОБА_7 вже пропонувала зробити заповіт, але вона відмовлялася.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними. Зазначає, що відповідно до судової практики суд оцінує докази в сукупності, отже висновок експерта не повинен мати для суду наперед встановленого значення. Крім того, висновок експертизи ґрунтувався на амбулаторній карті померлої, яка заповнювалася зі слів племінниці ОСОБА_7

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні суду пояснила, що перед складенням заповіту перевіряється дієздатність особи: ставиться багато запитань, серед яких: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, родичі, причина заповіту тощо. Якщо є сумніви в тому, що особа не усвідомлює значення своїх дій, їй відмовляють у складенні заповіту. Наполягає на тому, що в момент складання заповіту у ОСОБА_7 не виявлялось жодних ознак нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними.

          Вислухав учасників процесу, оголосив показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17, дослідив письмові докази, оглянув медичну документацію, суд вважає встановленими такі обставини.

          З 2005 року ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснювала догляд за ОСОБА_7, що проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

30.01.09 року ОСОБА_7, перебуваючи у стані, який не викликав сумнів у її здатності розуміти значення своїх дій або керувати ними, склала заповіт на користь ОСОБА_3, який посвідчено державним нотаріусом П’ятої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5

25.03.10 року ОСОБА_7 померла.

10.08.10 року ОСОБА_3 звернулася до П’ятої криворізької державної нотаріальної контори м. Кривого Рогу із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_7

07.09.10 року ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

05.10.10 року державним нотаріусом П’ятої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої сестри –ОСОБА_7, оскільки спадкодавцем складено заповіт на ім’я іншої особи.

          ОСОБА_6 –сестра померлої ОСОБА_7, є спадкоємицею за законом другої черги. Оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_6 знаходиться у ОСОБА_6, про народження ОСОБА_7 - у ОСОБА_3

          Викладеним фактам відповідають правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства –глав 16, 85 ЦК України.

Позивач просить задовольнити позов з таких підстав:

-          заповіт, складений ОСОБА_7, не відповідав її внутрішній волі;

-          заповіт складено ОСОБА_7 під стороннім впливом;

-          під час складання заповіту ОСОБА_7 не у повній мірі розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

Натомість, позивачем (її преставниками), всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження того, що заповіт не відповідав волі ОСОБА_7 і складений під стороннім впливом.

Факт того, що під час складання заповіту ОСОБА_7 не у повній мірі розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними суд вважає не доведеним з таких підстав.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті –за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Посилання представників позивача на те, що нездатність ОСОБА_7 на момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними підтверджується актом посмертної судово-психіатричної експертизи, суд вважає сумнівним, оскільки воно спростовується показаннями свідків, на підставі яких суд встановив, що померла ОСОБА_7 до смерті вела активний спосіб життя, пам’ятала імена рідних, знайомих та сусідів, не потребувала стороннього нагляду.

          Відповідно до ст. 212 ЦПК України жоден доказ, в тому числі висновок експерта, не має наперед встановленого значення.

11.11.11 року ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу призначено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставлено питання: чи мали місце у ОСОБА_7 захворювання, якщо так, то які, причини їх розвитку, характер перебігу на період з 30.01.09 року?; який ступінь тяжкості даних захворювань?; в якому психічному стані знаходилася ОСОБА_7 під час складання заповіту 30.01.09 року?; чи взагалі страждала ОСОБА_7 на момент укладання заповіту будь-яким психічним розладом?; чи відносяться дані психічні розлади та хвороби до хронічних видів психічного розладу здоров’я та як вони можуть впливати на ступінь дієздатності ОСОБА_7?; чи здатна була ОСОБА_7 під час складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними при наявності встановленого в неї психічного захворювання «атеросклеротичне слабоумство»?

20.12.11 року комісія ОКЗ «Гейківська психоневрологічна лікарня»склала акт № 341 посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_7, відповідно до якого померла страждала психічним розладом у вигляді атеросклеротичного слабоумства та на момент складання та підписання заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Суд відхиляє як доказ висновок посмертної судово-медичної експертизи № 341 з огляду на таке.

Експерти дійшли висновку про те, що заповідач на момент складання заповіту перебувала у такому психічному стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, на підставі:

-          матеріалів цивільної справи;

-          медичної документації.

Натомість, в акті експертизи не зазначено, на підставі яких саме матеріалів справи спеціалісти дійшли такого висновку.

Щодо медичної документації.

Запис в амбулаторній карті № 106167 Криворізької міської лікарні № 11 від 18.08.08 року –«осмотр терапевта на дому»(без зазначення прізвища лікаря) міститься на аркуші, що вочевидь вклеєний пізніше, ніж наступний за хронологією запис –від 23.12.08 року. Цей факт ставить під сумнів достовірність зазначеного запису.

Запис від 23.12.08 року (ЛКК), покладений, серед інших, в обґрунтування висновків експертизи, містить явну дописку (не обумовлену підписами членів ЛКК), а саме –після підписів чорнилами іншого кольору –«консультация психиатра для возможного лечения».

Взявши до уваги запис ЛКК, експерти проігнорували епікриз від 23.12.08 року, викладений на трьох попередніх сторінках карти, із якого не вбачається жодних ознак, що можуть свідчити про необхідність звернення ОСОБА_7 до психіатра.

Зазначена амбулаторна карта, крім того, містить витяг, складений на підставі запиту адвоката ОСОБА_1 від 21.10.10 року у зв’язку із підготовкою позову. Витяг підписаний завідуючою терапевтичного відділення поліклініки –ОСОБА_18, підпис дільничного лікаря ОСОБА_19 відсутній.

Посилаючись на зазначену медичну документацію, комісія експертів не обґрунтувала свій висновок про те, що саме 30.01.09 року «болезненные нарушения психики ОСОБА_7 были выражены столь значительно, сопровождались столь грубыми нарушениями в сфере памяти, интеллекта, мышления, эмоций, критических способностей, что лишали ее возможности понимать значение своих действий и руководить ими».

Зазначений висновок суд піддає сумніву і з огляду на те, що попередній огляд психіатра відбувся 06.09.08 року, ОСОБА_7 призначено лікування –труксал, гидазепам, фезам, після прийняття якого не виключено стійке покращення стану здоров’я. Із амбулаторної карти № 139926 вбачається, що наступний огляд відбувся 19.03.09 року за місцем проживання ОСОБА_7 з ініціативи племінниці.

Результати огляду суд піддає сумніву, оскільки сукупність досліджених у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_7 завжди мала охайний вигляд. Цей факт не заперечує і представник позивача ОСОБА_2, яка знала померлу особисто.

ІІІ розділ акту експертизи (Выводы) містить зазначення на те, що за станом на 30 березня 2009 року ОСОБА_7 страждала хронічним стійким психічним розладом.

У абзаці 2 того ж розділу вже йде мова про 30 січня 2009 року – дату, коли ОСОБА_7 була позбавлена можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Дослідження містить показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, жоден з яких не вказав на ознаки неадекватної поведінки ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_14 (лікар ПНД) в своїх показаннях спирався виключно на дані амбулаторної карти –особисто із ОСОБА_7 він не знайомий.

Таким чином, дані щодо психічного стану підекспертної є суперечливими. Але експерти виявили необізнаність та неспроможність проаналізувати суперечливі дані, усунути протиріччя, мотивувати своє рішення.

Недостатня обґрунтованість експертного висновку полягає у:

-          відсутності узагальнення, співставлення, порівняння та аналізу даних;

-          відсутності обговорення, аналізу та усунення суперечливих даних щодо психічного стану підекспертної;

-          недоведеності ступеня виразковості психічних розладів як таких, що позбавляли можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Сам по собі нозологічний діагноз не має безперечного та визначального значення при експертній оцінці психічного стану особи на певний період часу у минулому.

Отже, експертам потрібно було не зважати на діагнози, що були встановлені до події правочину або після неї, спочатку сформулювати синдромологічну оцінку психічного стану особи на певний період часу, а потім оцінити ступінь виразковості психічних порушень, що мали місце у підекспертної, тобто її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Методика складання акту посмертної експертизи передбачає обов’язкову наявність структури акту з її основними частинами –вступною, досліджувальною, мотивувальною та висновками.

Натомість, досліджувальна частина акту № 341 не містить методи дослідження, довідково-нормативні та інструктивно-методичні документи, якими керувалися експерти.

Крім того, не зазначені спосіб доставки та вид упакування як матеріалів справи, так і медичної документації.

Мотивувальна частина не містить демонстрації взаємозв’язку між фактичними даними на основі сукупності логічних правил, що використовуються при аргументації, з метою показати, яка з тез обґрунтовується певною сукупністю фактичних даних і тому є висновком.

          Зазначені недоліки експертної оцінки фактично є підставою для проведення повторної експертизи в порядку ч.2 ст.150 ЦПК України. Але учасниками процесу відповідного клопотання не заявлялось. З огляду на вимоги ст.11 ЦПК України суд не вважає доцільним вирішувати це питання з власної ініціативи.

          Отже, в судовому засіданні не встановлено жодних підстав для визнання заповіту ОСОБА_7 недійсним.

          Зазначений правочин відповідає як вимогам спеціальних - ст.1247, ст.1257 ЦК України, так і загальних – глава 16 ЦК України –норм права.

          Отже, позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про встановлення родинних відносин не можуть бути задоволені, оскільки є безпредметними - факт існування родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 може бути встановлений шляхом надання свідоцтв про народження зазначених осіб.

          Керуючись ст.ст. 1247, 1257, гл.16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 256 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та встановлення родинних відносин відмовити.

           Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя