Справа № 2-1652/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "02" березня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

          Головуючого, судді –Старова Н. А.,

          при секретарі –Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «КАТП «Джанкой» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання повернути земельну ділянку, за участю третіх осіб – Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», міськрайонного управління Держкомзему у м. Джанкой та Джанкойському районі АР Крим, ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»,-

встановив:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «КАТП «Джанкой» про витребування майна з чужого незаконного володіння. До початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язати відповідача повернути земельну ділянку. Позовні вимоги мотивує наступним.

Йому відповідно до державного акту серії ЯД № 621902 належить на праві власності земельна ділянка № 0121184100070010157 на території Побєдненської сільської ради Джанкойського району АР Крим. Відповідач раніше орендував в нього вказану земельну ділянку, у 2008 році від нього також надійшла пропозиція щодо укладення нового договору оренди, який був ним підписаний.

Вважає, що даний договір був укладений з порушенням норм діючого законодавства та за відсутності невід’ємних частин договору. Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до ст. 17 цього Закону передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Згідно п.6.2 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації договору оренди за актом приймання-передачі. Державна реєстрація договору оренди була проведена 28.01.2010 року, однак акт приймання-передачі земельної ділянки складений 07.07.2008 року. Таким чином, орендар фактично півтора року до державної реєстрації використовував належну йому земельну ділянку, не сплачуючи при цьому орендної плати, орендна плата почала сплачуватися лише у 2010 році.

Згідно п.7.4.1 договору оренди орендар зобов’язаний приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором. Згідно п.6.2 договору земельна ділянка може бути передана у користування орендарю тільки після державної реєстрації, відповідач фактично півтора року до державної реєстрації використовував належну йому земельну ділянку, порушивши вимоги п.7.4.1 договору, ст. 25 Закону України «Про оренду землі».Відповідно до статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Зазначений договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону «Про оренду землі», яка передбачає, що невід’ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання передачі об’єкта оренди.

Матеріали реєстраційної справи договору оренди не містять плану або схеми земельної ділянки; схематичний план лоту без зазначення дати складання і відображення земельної ділянки не може вважатися кадастровим планом земельної ділянки; відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), замість акту визначення меж в матеріалах реєстраційної справи міститься акт встановлення в натурі і узгодження меж земельних ділянок (паїв) у лоті № 74 без зазначення дати складання, який не може вважатися кадастровим планом.

Замість акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до договору доданий акт встановлення в натурі та узгодження в натурі паїв у лоті №74 від 23.11.2006 року, який не відповідає вимогам ст.55 Закону України «Про землеустрій», згідно якої встановлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вказана документація не складалася, а була використана та технічна документація, на підставі якої був виданий державний акт; в акті не зазначено відомостей про встановлення будь-яких межових знаків; межові знаки не передані під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. Враховуючи зазначене, вважає, що жодна вимога ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо наявності невід’ємних частин договору оренди, не виконана.

Крім того, вважає, що сторонами не додержано нотаріальної форми укладення договору, а відповідно до вимог ч.1 ст.290 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди 27.05.2008 року) оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у встановленому законом порядку, не допускається. Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Крім того, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання цього договору недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення статей 4-6, 11, 17 та 19 вказаного Закону.

На підставі викладеного, просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07.07.2008 року між ОСОБА_1 та СВК «КАТП Джанкой», зобов’язати відповідача повернути земельну ділянку, що є предметом договору.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснили, що договір оренди землі, укладений 07.07.2008 року між ОСОБА_1 та СВК «КАТП Джанкой» не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо наявності невід’ємних частин договору оренди, сторонами не дотримано нотаріальної форми договору, що є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку, яка використовується ним без належної правової підстави.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що всі істотні умови договору оренди, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі» дотримані, що також підтверджується його державною реєстрацією. Акт приймання-передачі земельної ділянки був складений в момент підписання договору сторонами, однак використовувати земельну ділянку відповідач почав після його державної реєстрації. Посилання позивача на недодержання нотаріальної форми посвідчення договору вважає необґрунтованим, оскільки ст. 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, згідно п. 14.3 договору оренди за узгодженням сторін даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню. За таких обставин вважає, що підстав для визнання договору недійсним немає, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи – Міськрайонного управління Держкомзему у м. Джанкой та Джанкойському районі АР Крим у судовому засіданні надала пояснення, згідно яких спірний договір оренди зареєстрований ДП «Центр державного земельного кадастру» в книзі державної реєстрації договорів оренди 28.01.2010 року. Сторонами договору порушені вимоги щодо складення акту приймання-передачі земельної ділянки, який згідно п. 6.2 договору та ст. 17 Закону України «Про оренду землі» повинен бути складений протягом десяти днів з часу реєстрації договору, а в даному випадку він складений 07.07.2008 року, проте згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» і пункту 7.2.3 договору обов’язок по передачі об’єкта оренди лежить на орендодавці. Технічна документація по землеустрою при передачі земельною ділянки в оренду не розроблялася, оскільки при передачі земель приватної власності в оренду розробка технічної документації законодавством не передбачена. Межі земельної ділянки були встановлені в натурі (на місцевості) при передачі ділянки у власність ОСОБА_1 на підставі технічної документації по землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Стосовно нотаріального посвідчення договору оренди, зазначив, що згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки не підлягав нотаріальному посвідченню.

Представник третьої особи – Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» у судове засідання не з’явився, у письмовому відзиві на позов просить справу розглянути без участі представника, посилається на наступне. Згідно постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» №449 від 02.04.2002 року складовою частиною державного акту є план меж земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів згідно ст. 56 Закону України «Про землеустрій» є складовою частиною технічної документації, на підставі якої здійснюється заповнення та державна реєстрація держаного акту.

Представник третьої особи ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вважала, що позовні вимоги є необґрунтованими, при укладенні договору оренди була використана технічна документація, яка розроблялася при видачі державного акту, законом не передбачено повторне розроблення технічної документації при укладання договору оренди.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінив надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,3472 га, розташована на території Побєдненської сільської ради Джанкойського району АР Крим, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 621902, виданим 07.07.2008 року Джанкойською районною державною адміністрацією (а.с. 6).

          07.07.2008 року між ОСОБА_1 та СВК «КАТП Джанкой» укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди) площею 2,3472 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Побєдненської сільської ради Джанкойського району АР Крим, з нормативною грошовою оцінкою 46496,50 грн., строком на 10 років, зареєстрований 28.01.2010 року у Джанкойському відділі Кримської філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України за номером № 041002300182 (а.с.9-12).

Згідно реєстраційної справи по договору оренди додані: акт приймання-передачі земельної ділянки від 07.07.2008 року, державний акт про право власності на земельну ділянку, акт визначення в натурі і узгодження меж земельних ділянок (паїв) в контурах (лоті) № 74 від 23.11.2006 року, план лоту № 74 і план меж земельної ділянки позивача (а.с. 33, 35,37-40).

Позовні вимоги позивача полягають у визнанні недійсним договору оренди з підстав його невідповідності вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», недодержання вимог щодо нотаріального посвідчення договору оренди.

Зазначені правовідносини сторін регулюються Конституцією України, ст.1,2,79,93,125-126 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Поняття землі визначено у ст.1 Земельного кодексу України як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

          Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.          

           Відповідно ст. 13, 14,18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, діючого на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

          Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення спірного договору, визначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

          Згідно з ч.2 ст. 15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно ч. 4 ст. 15 цього Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є:план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);акт приймання-передачі об'єкта оренди;проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

          Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність невід'ємних частин договору оренди землі, а саме схеми земельної ділянки, кадастрового плану з відображенням обмежень, акту визначення меж ділянки в натурі, акту приймання-передачі об’єкта оренди, порушення порядку складення технічної документації при передачі земельної ділянки в оренду.

За змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, форми якого затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст.126 ЗК).

          Судом встановлено, що додатком до договору оренди є, зокрема, державний акт про право власності на земельну ділянку, яка є предметом договору, при виготовленні, видачі та реєстрації якого було складено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів є невід'ємною частиною договору оренди ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Кадастровий план - це план схема земельної ділянки із зазначенням меж, який виготовляється при оформленні Державного акту на землю. На підставі цього плану присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер 0121184100:07:001:0157 присвоєно земельній ділянці, яка позивачем передана в оренду, про що свідчить запис у плані меж земельної ділянки в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку, обмеженням є використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до ст.ст. 11,12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно п.1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. № 43 із змінами та доповненнями, складання державного акта на право власності на земельну ділянку проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт.

Отже даною нормою визначено, що у разі складання державного акту передбачений обов’язок по відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпленню їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Оскільки ці межі були встановлені при передачі земельної ділянки у власність (отриманні державного акту), додаткове їх визначення при передачі земельної ділянки в оренду чинним законодавством не передбачено. Таким чином, суд вважає, що сторонами погоджена така істотна умова договору, як об'єкт оренди.

Вищезазначена правова позиція висловлена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 6-24169св11, 6-32493ск11,6-7768св11 від 30.11.2011 року.

          Суд не погоджується з підставою визнання договору оренди недійсним через складання акту приймання-передачі об’єкта оренди, що є невід’ємною частиною договору в час підписання договору 07.07.2008 року, тобто до державної реєстрації договору, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 18 цього Закону «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Судом встановлено, що акт приймання-передачі земельних ділянок сторонами підписаний. При цьому навіть, якщо хронологічно передача земельної ділянки відбулася до реєстрації договору, то вважається, що орендар правомірно користується нею після здійснення такої реєстрації договору в подальшому при умові, що така передача не заперечувалася будь-якою із сторін в період до набрання чинності відповідного договору. Факт використання земельної ділянки до державної реєстрації договору оренди не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, суд враховує, що фактично передача земельної ділянки відбулася, оскільки після державної реєстрації договору оренди 28.01.2010 року, відповідач використовував переданий в оренду предмет договору, сплачував орендну плату, відповідно позивач отримував орендну плату, що сторонами не заперечувалося в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, складення акту приймання-передачі земельної ділянки одночасно з укладенням договору оренди земельної ділянки до його державної реєстрації не є підставою для визнання договору недійсним.

Суд не приймає до уваги довід позивача в тієї частині, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, оскільки позовних вимог щодо розірвання договору позивачем не заявлялося.

Стосовно нотаріального посвідчення договору оренди, суд враховує, що спеціальним законом, який регулює орендні відносини, є Закон України «Про оренду землі», відповідно до ст. 14 якого договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Сторони у п.14.3 договору визначили, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню. З огляду на викладене, договір оренди не підлягав нотаріальному посвідченню.

Приймаючи до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про виникнення у СВК «КАТП Джанкой» права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, позовні вимоги щодо зобов’язання повернути земельну ділянку, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд керуючись нормами права, які регулюють правовідносини, пов’язані з орендою землі, встановивши, що спірний договір оренди вчинений в формі встановленій для даних договорів, а саме письмовій, підписаний сторонами договору, волевиявлення сторін було вільним, в установленому законом порядку відбулась його державна реєстрація, за відсутності підстав за яких правочин може бути визнаний недійсним, передбачених ст. 215 ЦК України, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «КАТП «Джанкой» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання повернути земельну ділянку, за участю третіх осіб – Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», міськрайонного управління Держкомзему у м. Джанкой та Джанкойському районі АР Крим, ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» – відмовити.

          Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_2