Справа № 1327/2727/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2012 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.
з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору застави від 08 вересня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
31.05.2012 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дійсним договір застави, укладений 08 вересня 2006 року між ним та відповідачем у справі. Вимоги обгрунтовані тим, що 08 вересня 2006 року між ним та відповідачем був укладений безвідсотковий договір позики, відповідно до якого, зокрема, позивач передав відповідачеві у власність грошові кошти в сумі 18000 доларів США, а останній зобов’язувався повернути йому вказану суму до 20 березня 2012 року. 08 вересня 2006 року відповідач видав розписку про отримання грошей за договором позики та згідно з якою зобов’язувався їх повернути до 20 березня 2012 року. Цього ж дня був укладений договір застави нерухомого майна, згідно з яким відповідач передав позивачеві у заставу належне йому на праві спільної часткової власності нерухоме майно, а саме 1/3 частину квартири, загальною площею 65, 9 м кв, що знаходиться за адресою: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Сокальська, 14/149, як забезпечення повернення зазначеної позики. Також зазначив, що 10.09.2006 року вони звернулись до нотаріуса для посвідчення договору позики від 08.09.2006 року, однак такий договір посвідчено не було, так як відповідач не мав при собі усіх необхідних документів. В подальшому даний договір не посвідчувався нотаріально, так як ОСОБА_3 усіляко ухилявся від його нотаріального посвідчення. Укладаючи договір, вони дійшли згоди щодо усіх істотних його умов. Крім того, відповідач повертав йому кошти на протязі 6 років, тобто ОСОБА_3 мав намір укладати та виконувати умови даного договору. Просить визнати дійсним договір застави нерухомого майна, посилаючись на положення частини 2 статті 220 ЦК України
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додаткових пояснень не надав.
Відповідач у судовому засіданні лише визнав позов, проте ухвалою суду від 03.07.2012 року було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову у зв’язку з тим, що така суперечить закону.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з договором позики від 08.09.2006 року позивач передав відповідачеві у безвідсоткову позику кошти у сумі 18000 доларів США. Строк повернення суми позики встановлено до 20.03.2012 року.
Згідно з виданою відповідачем розпискою від 08.09.2006 року останній зобов’язувався повернути вказану суму до 20.03.2012 року.
Водночас згідно з договором застави майна від 08.09.2006 року відповідачем передано позивачеві як заставу належну йому згідно зі свідоцтвом на право власності на квартиру (будинок) від 11.03.1999 року 1/3 частину квартири, записаної у Реєстрову книгу від 25.03.1999 року за № 1306, загальною площею 65, 9 м кв, що знаходиться за адресою: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Сокальська, 14/149, як забезпечення повернення зазначеної позики. За умовами договору заставлене майно залишається у володінні заставодавця. Даний договір нотаріально не посвідчений, що й стало приводом для звернення позивача до суду з позовом про визнання його дійсним.
Вирішуючи спір, судом ураховано наступне.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору встановлені у статті 220 ЦК України, відповідно до положень якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,
що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Аналіз наведених норм свідчить, що недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна вказує на нікчемність такого договору, за винятком наявності обставин, передбачених частиною 2 статті 220 ЦК України, які, у свою чергу, надають суду лише право визнати цей договір дійсним.
Проте у матеріалах справи відсутні та у судовому засіданні сторонами не подані будь-які докази, підтверджуючі виконання спірного договору застави, та ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.
За таких обставин відсутні підстави для визнання зазначеного договору застави дійсним.
При цьому доводи позивача стосовно відсутності у відповідача на час звернення до нотаріуса усіх необхідних документів та подальшого його ухилення від нотаріального посвідчення договору застави від 08.09.2006 року не підтверджені будь-якими фактичними даними, у зв’язку з чим визнаються судом надуманими.
У зв’язку з наведеним суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору застави від 08 вересня 2006 року –відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Грабовський