Справа № 0306/3606/2012

Провадження № 1/0306/230/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 20.06.2012

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Денисюк Т.В.,

при секретарі           Посполітак Г.О.,

за участю прокурора Дордюка В.В.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово безробітного, не одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:

- 25.06.2008 року Ковельським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу;

- 13.05.2009 року Ковельським міськрайонним судом за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі з штрафом в розмірі 850 грн., на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, постановою Ковельського міськрайонного суду від 01 липня 2011 року звільнений від відбування призначеного покарання. Постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. замінено на 240 годин громадських робіт,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

В С Т А Н О В И В:          

підсудний ОСОБА_3, будучи засудженим 13 травня 2009 року вироком Ковельського міськрайонного суду за ч.2 ст.309,ст.71 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України та штрафу в розмірі 850 грн., який постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року замінено на 240 годин громадських робіт, ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт за наступних обставин:

20 квітня 2010 року працівником Ковельського МРВ ОСОБА_4 у Волинській області засудженого ОСОБА_3 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання в РЖКП №1 м.Ковель з 21.04.2010 року, а також попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування покарання.

Однак, в період з 21 квітня 2010 року по 13 лютого 2012 року ОСОБА_3 умисно, систематично, без поважних причин, незважаючи на неодноразово оголошені йому попередження від 20.04.2010 року, 13.05.2010 року, 11.11.2010 р., 28.12.2010 р., 15.02.2011 р., 22.02.2011 р., 08.11.2011 р., 25.01.2012 р., жодного разу не з’явився до РЖКП №1 для відбування громадських робіт.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю, суду показав, що дійсно був ознайомлений з умовами відбування покарання у виді громадських робіт, однак не бажає працювати, а тому не з’являється до РЖКП №1 для їх відпрацювання. Не бажає змінювати свій уклад життя.

Крім визнання вини самим підсудним, його винність у вчиненні даного злочину доводиться показаннями свідків та письмовими доказами по справі, і зокрема:

- вироком Ковельського міськрайонного суду від 25 червня 2008 року відповідно до якого ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу (а.с. 106);

- за вироком Ковельського міськрайонного суду від 13 травня 2009 року ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 25 червня 2008 року у виді штрафу в розмірі 850 грн. та визначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з штрафом в сумі 850 грн. На підставі ст.75,76 КК України особу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки (а.с.105);

- постановою Ковельського міськрайонного суду від 01.07.2011 року ОСОБА_3 звільнено від покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду від 13.05.2009 року (а.с.107);

                    - постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року призначене вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.06.2008 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. замінено на покарання у виді громадських робіт строком 240 годин. (а.с.10);

- обліковою карткою засудженого підтверджено взяття ОСОБА_3 15.04.2010 року на облік в Ковельському МРВ КВІ як такого, що повинен відбути покарання у виді громадських робіт (а.с. 68);

- підписками ОСОБА_3 про ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт від 20 квітня 2010 року (а.с.11), від 31.08.2010 р. (а.с.24), від 11.11.2010 р. (а.с.35), від 15.02.2011 р. (а.с.47);

- направленнями Ковельського МРВ КВІ засудженого ОСОБА_3 на виконання громадських робіт в РЖКП №1 з 21.04.2010 року. (а.с.12), з 28.04.2010 р. (а.с.17), з 02.09.2010 р. (а.с.26), з 22.09.2010 р. (а.с.28), з 12.11.2010 р. (а.с.36), від 16.02.2011 р. (а.с.48), з 22.06.2011 р. (а.с.57);

- довідками РЖКП №1 від 26.04.2010 р., від 13.05.2010 р., від 08.10.2010 р., від 13.10.2011 р., від 13.02.2012 р. про те, що ОСОБА_3 для відбування громадських робіт не з’являвся (а.с.13, 18, 29,60, 70);

- попередженнями за порушення умов відбування покарання від 27.04.2010 року (а.с.15), від 13.05.2010 р. (а.с.20), від 11.11.2010 р. (а.с.31), від 28.12.2010 р. (а.с.38), від 15.02.2011 р. (а.с.46), від 22.02.2011 р. (а.с.50), від 08.11.2011 р. (а.с.62), від 25.01.2012 р. (а.с.65);

- довідкою начальника Ковельського МРВ КВІ про те, що станом на 02.02.2012 року ОСОБА_3 не приступив до виконання громадських робіт (а.с.67);

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні підтвердив, що дійсно його брат ОСОБА_3 після попередження про необхідність відбування покарання у виді громадських робіт його не відбував без поважних причин. Також підтвердив, що брат хворіє психічним захворюванням, не реагує на зауваження оточуючих, часто поводить себе неадекватно, не бажає працювати та лікуватись.

- аналогічні показання дала в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка є сестрою підсудного, та додатково показала, що підсудний вдома безпричинно кричить, розмовляє сам із собою, проконтролювати його поведінку неможливо, він залишає помешкання нікого не повідомляючи, повертається вже перебуваючи під впливом токсичних речовин.

Суд повно, всесторонньо, об’єктивно аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в ході судового розгляду докази, приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, –як умисне ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 18.05.2012 року підсудний на час інкримінованих йому дій, як і на даний час виявляв і виявляє ознаки шизотипного розладу, через котрий не був і не є здатним повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку .

Відповідно до положень ст.20 КК України особа, визнана обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно положень ст.1, ст.12 Закону України "Про психіатричну допомогу" при призначенні покарання особі, яка визнана обмежено осудною, допускається застосування лише одного примусового заходу медичного характеру, а саме надання примусової амбулаторної психіатричної допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до положень ст.20 КК України ОСОБА_3 вчинив інкримінований злочин у стані обмеженої осудності, що не звільняє особу від кримінальної відповідальності та є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру при призначенні покарання.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом’якшують покарання суд відносить вчинення злочину обмежено осудною особою.

До обтяжуючих покарання обставин відносить рецидив злочину.

Суд враховуючи сімейний, матеріальний стан підсудного, стан здоров’я, зокрема те, що він страждає наркоманією та токсикоманією, також те, що підсудний раніше судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, посередньо характеризується по місцю проживання, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства і обирає йому покарання передбачене санкцією ч.2 ст.389 ч.2 КК України у виді арешту. Суд не вбачає підстав для застосування покарання у виді обмеження волі. При цьому обираючи зазначене вище покарання і визначаючи його розмір суд враховує стан здоров’я підсудного, висновок судово-психіатричної експертизи та необхідність порівняно тривалого лікування (ст.12 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Враховуючи також ту обставину, що підсудний засуджений вироком Ковельського міськрайонного суду від 13.05.2009 року за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі з штрафом в розмірі 850 грн., на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, постановою Ковельського міськрайонного суду від 01 липня 2011 року звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі, постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. замінено на 240 годин громадських робіт, суд, у відповідності до ст.71 КК України частково приєднує невідбуте покарання за вище вказаним вироком, переводячи за правилами ст.72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Суд також враховуючи в силу ст.20, ст.94 КК України характер та тяжкість захворювання підсудного, тяжкість вчиненого ним діяння, ступень небезпечності для себе та інших осіб вважає необхідним застосувати до підсудного примусові заходи медичного характери у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.          

          Судові витрати по справі за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 397,74 грн. підлягають стягненню з засудженого.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 5 місяців.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 13.05.2009 року та постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року, з розрахунку, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 місяців 20 днів арешту.

Застосувати до засудженого примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Запобіжний захід засудженому змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши засудженого під варту в залі судового засідання.

Строк відбування покарання рахувати з 20 червня 2012 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 397,74 грн.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Ковельський міськрайонний суд Волинської області, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

ГОЛОВУЮЧА : /підпис/ ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Головуючий:ОСОБА_7